Чарівна гра в слова або Капетефеха

Зірка Мензацюк "Чарівні слова"

Про книжку "Чарівні слова" Зірки Мензатюк, що увійшла до довгого списку Дитячої Книги року розповідає член журі Ольга Герасим'юк.

Досі пам'ятаю свою першу вчительку і її уроки. Наприклад, вона казала: "Запам'ятайте слово "капетефеха". Воно нічого не значить. Воно просто допоможе вам усе життя точно знати, яку літеру - "с" чи "з" писати перед приголосними на початку слова. Перед КаПеТеФеХа - лише "с"!".

За все життя я особисто зробила багато помилок, але благословенна "капетефеха" жоден раз мене не підвела.

І не кажіть, що це дрібне. Магічна формула-шпаргалка часто допомагала почуватися на висоті, бо завжди й сама суджу багато про людей з того, як вони пишуть.

Це дало відчуття певності й спокою - і не лише на іспитах.

Низку всіх вигод можу безкінечно донизувати - хай вони й дивно звучатимуть для тих, хто не вважає, що мова - це так уже й багато значить.

Я тут буду говорити завжди з позиції - не просто багато значить, а - визначає дуже багато потрібного для повноцінного життя.

От я й читала книжку Зірки Мензатюк "Чарівні слова", думаючи саме так.

Читачі дошкільного віку та початкових шкільних років, гортаючи яскраві сторінки в розсипах весело вималюваних літер ( художниця - Корнелія Коляджин - також бавилася) отримують корисний і дотепний спосіб не зненавидіти мовні правила й не засохнути від нудьги, зазубрюючи різницю між синонімами та антонімами, префіксами й суфіксами, вимовляючи страшне "паліндром", а вже годі й згадувати про всі ті глухі, шиплячі та дзвінкі…

Зірка Захаріївна - авторка багатьох дитячих книжок, і всі вони пишуться нею так, щоби між розваг та забав малий читач вичитав для себе корисну інформацію, запам'ятав якусь приказку чи факт, просто граючи гру, запропоновану письменницею.

Так вона написала й "Чарівні слова".

Вивчити йотовані вочевидь веселіше, коли героєві книжки замість "йакогось мйача", "йіжака" ,"йаблука" та "вйуна" добрі друзі "я","ї" та "ю" допоможуть все зробити простішим.

Глуха казочка, дзвінка казочка й шипляча - це однозначно цікавіше й помічніше, ніж зубрити перелік звуків, та й запам'ятовується ця наука, як картинки. (Так ми колись уявляли "капетефеху" як таку товсту глуху бабу, що не чує звука "з").

Легкі прозорі сюжети.

З відьмою, що почала шукати в чаклунських книгах, де над "і" бракує крапки,- щоби завершити зло.

Із запрошенням на великий бал іноземців "електрики","математики", "фізики" та інших гостей в українській мові, що така гостинна - аж стали в ній давно-давно своїми такі наші, українські, слова як "герой" та "мальва", хоч і не забувають своє грецьке та латинське походження.

Герой книжки захоплюється цією магічною грою - а разом із ним і, впевнена, старші члени сім'ї теж утягнуться в це несподіване пізнання мови, яку зараз почали по-іншому вивчати, бо часи, коли покоління батьків і бабусь із дідусями вчилися, не дуже їх до цього заохочували.

Наприкінці, вже просто на закуску, Васильку стає ясно, що він царевич - і не лише тому, що він усіх помирив, а ще й тому, що й названий він простим іменем Вася невипадково, а зі смислом. Та це вже тема іншого уроку, який, напевне, авторка вже готує.

Книжка-гра, легенька, корисна, доброзичлива, стане в пригоді в наших родинах.

Новини на цю ж тему