Макс Кідрук: доламуйте ліфтовий парк часів СРСР!

Макс Кідрук Копирайт изображения Cultura SM
Image caption Макс Кідрук каже, що дрейфує у напрямку серйознішої прози

Він каже, що не любить хорору і не пише містики заради містики, але коли читаєш його книжки, спиною мимоволі пробігає холод, а рука так і тягнеться увімкнути світло у напівтемній кімнаті.

Макс Кідрук - вдруге у літературному конкурсі Книга року ВВС, і вдруге нам було по-справжньому страшно.

Цього разу - від нового роману письменника "Не озирайся і мовчи". Він увійшов до довгого списку Книги року ВВС-2017.

ВВС Україна: Ми з Вами спілкувалися рік тому. Як за цей час змінився Макс Кідрук - його творчість, світогляд, погляди на життя, ставлення до того, що він робить?

Макс Кідрук: Я й далі дрейфую потихеньку в напрямку більш соціально орієнтованої прози. Прози, яку б критики напевне назвали більш серйозною, хоча я не дуже люблю це визначення.

Якщо до попереднього мого роману "Зазирни у мої сни"(ЗУМС) ще можна було зробити якусь жанрову наліпку: суміш техно із містичним, то для "Не озирайся і мовчи" (НОІМ) цього вже зробити не можна. Для мене це, в першу чергу - драматична історія.

Зараз я пишу новий роман, який буде важливий для мене у багатьох сенсах.

Ця історія матиме назву "Де немає Бога". Для її написання я почав читати "Біблію" та книги про еволюційне виникнення моралі.

Читання "Біблії" перетворило мене з толернатного, мовчазного раціоналіста на агресивного атеїста.

Я був щиро шокований тими речами, які прочитав у "Біблії". І люди, які уникають дискусії і кажуть: "Читайте "Біблію", у ній все написано", викликають у мене почуття злості.

ВВС Україна: То чи стали ви кращим автором за рік, що минув?

М. К: Це питання було б доречніше поставити моїм читачам, або, ще більшою мірою, критикам.

Мою еволюцію як автора спричиняє моє зростання як читача. Я ретельно відслідковую те, що читаю, і те, що мене вражає з того, що я прочитую.

Макс Кідрук Копирайт изображения @lanamorgan87/Instagram
Image caption Як щодо подорожі у паралельний світ ліфтом?

Остання книга, яка мене в буквальному сенсі оглушила, це книга американської письменниці Ханьї Янагіхари "Маленьке життя".

Мені важко пригадати, щоб щось видушило з мене сльози за багато-багато років.

Після Янагіхари у мене була дводенна фрустрація. Я не міг позбутися відчуття абсолютної марності і непотрібності всього того, що написав я сам.

Зараз написано вже близько третини мого нового роману і, після читання Янагіхари, я розумію, що деякі епізоди я мушу переписувати, тому що тепер бачу, що вони мають бути інакшими.

Янагіхара для мене на данному етапі - недосяжний ідеал, але сам факт, що я це бачу, є непоганою ознакою, що я намагатимусь щось міняти у тому, що пишу.

Стосовно НОІМ, це для мене не просто книга про підлітків і про паралельний світ.

Для мене ця історія є значно важливішою, бо вона зачіпає низку актуальних на мою думку питань: перше - це проблема буллінгу, друге - проблема розриву між поколіннями - між батьками і дітьми, і третя - проблема ескапізму, бажаня підлітків цілковито відмежуватися від реальності.

Макс Кідрук Копирайт изображения Maks Kidruk/Facebook
Image caption Написання книги самотній процес, але підтримка близьких надзвичайно важлива, каже письменник

Для мене ця книга важлива не в сенсі ось цього гостросюжетного каркаса про паралельні світи і про істот, які там з'являються, а саме про цю низку проблем, які я зачіпаю.

Але я вже бачу за відгуками читачів, що далеко не всі цей роман так сприймають.

ВВС Україна: У центрі сюжету НОІМ - подорожі головного героя у паралельний світ ліфтом. Ця ідея не нова. Чим вона вас вона привабила?

М. К: Коли я вже зрозумів, що у мене буде якийсь паралельний світ, мені захотілося зробити щось трохи цікавіше, ніж банальні речі, коли ти кудись вступив і провалився у паралельний світ.

На якомусь корейському я сайті натикнувся на ось цю подорож ліфтом, і мені вдалося непогано її використати, бо це класна ідея.

Макс Кідрук Копирайт изображения Maks Kidruk/Facebook
Image caption Чи готові ви до зустрічі із тим, що приховує паралельний світ?

У цьому романі є один момент, який, я сподіваюсь, лякає людей, бо коли я його придумав, у мене навіть мурашки по шкірі бігали - це момент ситуативного хору. Це для тих, кого лякають не якісь там монстри, а кого лякає сама ситуація.

Це був той момент, коли Соня з Марком (головні герої НОІМ - Ред.) дещо зустріли в цьому паралельному світі і вони не могли одночасно повернутися з того світу до реального.

ВВС Україна: Дід головного героя Арсен каже, що ніщо не впорається краще за науку з описанням паралельного світу, якщо він таки існує. Ви з цим погоджуєтеся?

М. К: Не так давно я збагнув, що можу, і навіть повинен транслювати якісь свої погляди через певних персонажів.

Мені самому подобається, коли я непомітно для читача через своїх другорядних героїв транслюю певні меседжі.

І ось в цій історії цим ретранслятором є дід Арсен.

Тим, що він говорить, він фактично відображає мої погляди на життя, на світ, на реальність: починаючи від науки, релігії і закінчуючи стосунками між людьми.

Все, що він говорить, - це те, у що я вірю, і одна з найбільш важливих речей - це науковий метод.

Я вважаю, що нема в світі речей, які не могли б бути пояснені, розтлумачені, розжовані наукою.

НОІМ Копирайт изображения Maks Kidruk/Facebook
Image caption Ніколи не знаєш, хто може з'явитися за твоєю спиною у ліфті

ВВС Україна: Тобто я так підозрюю, що самі ви не пробували потрапити в паралельний світ ліфтом…

М. К: Не пробував, але іноді жартую, що я залишаю це на вибір читачів: будь ласка, вперед, доламуйте ліфтовий парк, що залишився нам з часів Радянського Союзу! Я не забороняю читачам цього робити (сміється)

ВВС Україна: Хтось із них справді пробував сісти в ліфт і покататися?

М. К: В Instagram я бачив напевно з півдесятка фотографій цієї книги на тлі кнопок в ліфті, очевидно, що люди пробували це. Читав також кілька відгуків, де писалося про те, що в жодному разі не спробую, тому що страшно.

ВВС Україна: Читачка на ім'я Олена Фендьо запитує, чи плануєте ви написати продовження НОІМ. Адже дідусь головного героя Марка, який зникає в кінці, залишився жити в будинку, де існує оцей дивовижний ліфт, а у батьків Марка незабаром має народитися маля.

М. К: Для мене ця книга була структуровано завершеною, адже все, що я хотів сказати про ті соціальні проблеми, про які я мав намір написати, я все сказав.

Я не планую продовження, хоча розумію, що сюжетно в цій історії можна ще багато чого виплеснути.

ВВС Україна: Максе, ви кажете, що написання книги - це самотній процес. Чому для вас це так?

М. К: Написання тексту з нуля - це дуже емоційно виснажливий і напружений процес для мене.

Під час роботи навколо мене повинна бути повна тиша, не має бути жодного подразника. Навіть коли хтось просто може пройти повз мене, це вже може миттєво мене скинути з рейок.

Я пишу книгу сам, це та робота, в якій тобі абсолютно ніхто не може допомогти. І тому дуже приємно, коли з'являються люди, які це розуміють, не заважають, або допомагають порадами, обговореннями сюжету.

Макс Кідрук Копирайт изображения Olha Shevtsova/Facebook
Image caption "Без вас не було б мене" - каже письменник своїм читачам

ВВС Україна: Ви кажете, що без читачів не було б вас. Чи вважаєте ви, що письменник може визначатися кількістю читачів, які його читають?

М. К: Я дуже дякую тим людям, які купують мої книги, приходять на презентації, купують квитки на презентації, тому що ці люди віддають зароблені гроші за мої історії.

Без тих людей не було б мене, тому що я мав би тоді іти на якусь роботу і думати, чим заробити собі на життя. Я сам дивуюсь, що цих людей достатньо для того, щоб я міг жити тим життям, про яке я мріяв, і я міг займатися єдиною справою, яку по-справжньому люблю.

Новини на цю ж тему