Як Росія веде війну проти українських пам'ятників у Канаді - ЗМІ

канада Копирайт изображения UNIAN

Читайте в огляді іноземної преси за 23 грудня:

  • В якій атмосфері проходила зустріч голів британської та російської дипломатії?
  • Чому українська історія розлютила російських дипломатів у Канаді?
  • Російські підводні човни проти інтернету - як реагує Захід?
  • Який балет є "найріздвянішим" у світі?

Пам'ятники українцям в Канаді - Росія лютує

Посольство Росії в Канаді розгорнуло онлайн-кампанію, спрямовану на дискредитацію пам'ятників лідерам боротьби за незалежність України та солдатам Галицької дивізії СС, повідомляє канадська National Post.

"Створена в 1943 році, Галицька дивізія складалася з українців, які боролися проти радянських окупантів, з якими також воювали фашисти", - пояснює своїм читачам газета.

Один з пам'ятників воякам Галицької дивізії СС встановлений на кладовищі Св. Володимира в Оуквіллі, Онтаріо. "Це данина шани великій битві з радянською Червоною Армією під Бродами, в якій брали участь українці Галицької дивізії СС. В ній загинули понад три чверті українських солдатів", - пише National Post.

Дратує росіян і погруддя засновнику Української Повстанської Армії Роману Шухевичу в Едмонтоні. Російські твіти про пам'ятники воякам Другої світової війни називають їх "нацистськими колабораціоністами", а "для української громади Канади вони є борцями за свободу", додає National Post.

Видання нагадує, що Росія розв'язала збройний конфлікт на сході України, а канадський уряд послідовно засуджує анексію Криму. "Прем'єр-міністр Джастін Трюдо твердо підтримує Україну", - наголошує National Post.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Роман Шухевич - серед об'єктів критики росіян у Канаді

"Численні представники української громади Канади звинувачують Росію у спробах навмисно посіяти розбрат серед понад 1,3 мільйона канадців українського походження, піддаючи критиці пам'ятники, які ніколи не мали на меті прославляти нацизм", - пише газета.

Водночас російське посольство утримується від коментарів щодо підтримки Кремлем антиукраїнських сепаратистів на східній Україні, розповідає National Post.

"Ми знаємо, що наша спільнота зазнає нападок через підтримку України та її підтримку Канадою на тлі війни, яку там веде Росія", - цитує газета Ігора Міхалчишина, виконавчого директора Конгресу Українців Канади. - Російський уряд намагається спричинити суперечки та відтворити ситуацію, яка вже існує в Європі".

Очільник цвинтаря в Онтаріо Олег Безпітько розповів газеті, що "воювати на боці німців не значить бути нацистом". "Ви повинні розуміти, що це були люди, які боролися з комунізмом", - переконує він.

Водночас National Post зазначає, що Канада підтримує українську демократію, а демократія передбачає й "погляд на минуле критичним оком".

Газета пише, що в історії УПА є чимало суперечливих сторінок, зокрема, що стосуються єврейського погрому у Львові та поляків на Волині. Чимало істориків країни закликають українців визнати це і зробити кроки назустріч примиренню і прощенню, підсумовує National Post.

"Шоу Бориса і Сергія"

Про те, як проходив візит до Москви очільника британського Форін Офіса Бориса Джонсона, розповідає Independent.

Британське видання зазначає, що напередодні візиту російська преса попереджала читачів про приїзд одного з "найсуворіших критиків" Кремля, людини, що називала Росію "сучасною Спартою - закритою, неприязною, мілітаризованою і антидемократичною".

Пригадали також, що історія стосунків пана Джонсона з ветераном російської дипломатії Сергієм Лавровим не надто весела - одного разу їм довелося навіть скасовувати заздалегідь узгоджену зустріч. Словом, в Москві очікували напружених і важких переговорів.

Але сталося навпаки - світ побачив "шоу Бориса та Сергія, наповнене жартами, удаваними підколами та загальними веселощами", веде далі Independent.

"Я називаюся БОрис", - заявив голова британського МЗС. "Я знаю", - відповів пан Лавров.- Я настільки довіряю тобі, що навіть називатиму тебе БорИсом". (На жаргоні російських розвідників "борис" - це шпигун в стані ворога, "кріт" - ред.)

Копирайт изображения Reuters
Image caption Борис Джонсон та Сергій Лавров

Проте жартам довелося покласти край, щойно заговорили про Україну, Сирію і Північну Корею, пише Independent.

На спільній прес-конференції головних дипломатів Великої Британії та Росії знову всі побачили "класичного Бориса: він дзижчав, робив хаотичні рухи, словом, влаштував спектакль".

Але, судячи з того, як до цього поставився "хитрий пан Лавров", Росію це цілком влаштовувало. "Окрім пари жорстких коментарів щодо втручання у референдум про "брекзит", тональність прес-конференції, за московськими стандартами, була спокійною", - розповідає Independent.

Чи є цьому якесь пояснення? Independent пропонує кілька думок. По-перше, росіяни вважають, що Борис Джонсон - це людина, з якою вони можуть розмовляти, адже він "підтримує більшу частину російського політичного модусу вівенді".

"Він альфа-самець, цинічний шоумен, який не боїться ризикувати", - додає видання.

"З огляду на нові санкції, запроваджені США з нового року щодо олігархів, Росія прагне отримати союзника, де тільки можливо", - пише Independent.

Але є й головна причина: "Після референдуму про "брекзит" Велика Британія значною мірою перестала бути важливим чинником зовнішньополітичних цілей Росії".

Видання цитує колишнього Кремлівського радника та експерта з питань безпеки Володимира Фролова, який пояснив: "Ви перестали бути нашим найбільшим супротивником. Ви тепер просто докучливе непорозуміння".

Підводні інтернет-кабелі під загрозою?

Російські підводні човни різко активізували свою присутність поблизу підводних інтернет-кабелів у Північній Атлантиці, пише американська Washington Post.

НАТО вбачає в цьому більш агресивне морське позиціювання і додає, що не спостерігало такої активності Росії у підводному просторі з часів Холодної війни, розповідає газета.

Washington Post пояснює, що російські підводні човни можуть відчутно пошкодити кабелі, які забезпечують інтернет та інші комунікаційні зв'язки Північної Америки та Європу.

"Наразі ми спостерігаємо російську підводну активність в районі підводних кабелів, чого, я впевнений, ми не бачили вже давно", - цитує газета командувача підводними силами НАТО Ендрю Леннона. - Росія явно демонструє інтерес до підводної інфраструктури країн НАТО".

Копирайт изображения AFP

Альянс відреагував на це планами відновити свій командний пункт в Північній Атлантиці, закритий після Холодної війни. Союзники НАТО також поспішають посилити свої засоби боротьби з підводними човнами та розробляють сучасні літаки, здатні виявляти їх.

Посилення російської морської присутності відбувається на тлі аналогічних дій у повітрі та на суходолі, пише Washington Post.

"Російські реактивні літаки регулярно втручаються у повітряний простір НАТО в Прибалтиці, а російські війська провели навчання біля кордонів НАТО у вересні", - нагадує газета.

"Росія розпочала модернізацію свого колись застарілого підводного флоту радянської епохи з 2014 року, здійснивши реконструкцію 13 човнів. Ті темпи, що відновилися після анексії кримського півострова України, призвели до нової ери конфронтації з Заходом і змусили НАТО посилити зусилля щодо протидії їй. Росія має близько 60 повнорозмірних підводних човнів, тоді як США 66", - пише Washington Post.

Яке Різдво без "Лускунчика"?

"Найріздвянішим балетом у світі" називає видатний твір російського композитора Петра Ілліча Чайковського британський тижневик Economist.

"Різдвяна історія маленької дівчинки з її іграшковим лускунчиком та їхні пригоди в королівстві солодощів стали невід'ємною частиною зимових свят", - вважає часопис.

Цьогоріч "Лускунчика" побачать на всіх континентах земної кулі, окрім Антарктиди. В одному Лондоні запропонують три різні версії видатного балету. В Америці "Лускунчик" сам по собі може дати до 45% річного доходу будь-якої балетної компанії. Кожен штат США має принаймні одну версію цієї вистави, пише Economist.

Тижневик подає доволі цікаву історію його створення. Все почалося з казки прусського письменника Хофманна "Лускунчик і король мишей", яку він написав у 1816 році. В 1844 році французький письменник Олександр Дюма створив "більш світлу та більш прийнятну для дітей" версію, яку й було покладено в основу двоактного балету. В 1890 році до роботи над ним взялися хореограф Маріус Петіпа та композитор Петро Чайковський.

Image caption Афіша "Лускунчика" у революційному Петрограді

Прем'єра "Лускунчика" відбулася в Санкт-Петербурзі 18 грудня 1892 року. Постановка отримала прохолодні відгуки критиків - вони вважали музику успішною, але критикували дивний сюжет і начебто "непов'язані між собою сцени танцю, що нагадували пантоміму".

По-новому поглянув на "Лускунчика" хореограф Джордж Баланчін. Саме його постановка з "Балетом Нью-Йорка" стала найбільш популярною в Америці та першою, яку показали по телевізору.

З 1954 року, коли відбулася прем'єра "Лускунчика" Баланчіна, його виконують в США кожне Різдво. Цей балет зареєстрований як торгова марка. Досі вражають масштаби постановки: в ній використовують 150 костюмів, багато дітей та ялинку, яка важить тонну.

Доклала руку до успіху "Лускунчика" і радянська Росія. У 60-ті роки у Большому театрі хореограф Юрій Григорович створив виставу, в якій головну партію виконував Рудольф Нурієв. Заслуговує на увагу і англійська постановка Пітера Райта для Королівського балету в 1984 році. Його "Лускунчика" досі можна побачити в Лондоні.

"Лускунчик" почався як російський балет, який отримав погані відгуки. Відтоді його переробляли, відточували і удосконалювали, і врешті перетворили на ідеальне полотно, до якого пришиті різдвяні мрії", - робить висновок Economist.

Підготувала Наталка Матюхіна, Моніторинг ВВС.

Новини на цю ж тему