Квасневський: для Києва ЄС цікавіший, ніж Росія

Александр Квасневський каже, що Польща завжди була адвокатом просування України до ЄС Копирайт изображения kwasniewski
Image caption Александр Квасневський каже, що Польща завжди була адвокатом просування України до ЄС

Колишній польський президент Александр Квасневський каже, що відносини між Україною та Польщею завжди були важливими та пріоритетними.

Хоча й багато аналітиків твердять, що найкращими вони були саме за час його правління (1995-2005рр). Практично одночасно лідером України був Леонід Кучма.

Саме за президентства Квасневського Польща стала членом Європейського Союзу, і з того часу, як він сам висловився, є незмінним адвокатом наближення України до ЄС.

У час, коли Радянський Союз почав розпадатись, пан Квасневський якраз став лідером Соціал-демократичної партії.

В інтерв'ю Бі-Бі-Сі він сказав, що стежив за подіями в Україні і добре пам'ятає грудневий референдум про незалежність.

Александр Квасневський: Його результати і те, що українці настільки рішуче проголосували за свою незалежність, було великою несподіванкою для існуючого тоді Радянського Союзу, а також для Європи. Я не знаю, чи це не було також великим сюрпризом для самої української еліти. Пізніше, як наслідок референдуму, ухвалено декларацію про незалежність. Важливо, що Польща була першою країною у світі, яка визнала незалежну Україну. Мені здається, що це значною мірою вплинуло на формування польської політики щодо України протягом наступних десятиліть – активної і сприятливої для прагнень України.

Те, що відбулося у 1991 році, має велике історичне значення. Коли ми писатимемо книгу про історію Європи, український референдум і проголошення незалежності будуть внесені до неї як знакові події, що змінили геополітичну архітектуру Європи і нанесли на її карту важливу європейську країну з 50-мільйонним населенням.

Бі-Бі-Сі: Невдовзі після проголошення Україною незалежності формально розпався Радянський Союз. Чи Ви не боялися, що події, які відбувалися тоді на Сході, могли якимось чином завдати шкоди Польщі?

Александр Квасневський: Це, звісно, викликало великі побоювання. Було багато питань. Цей процес відбувався на наших очах. Пам'ятаймо, що він розпочався у 1989 році виходом із сфери радянського впливу цілої Центрально-Східної Європи. Пізніше відбулися протести і боротьба за суверенітет в Прибалтиці, потім приєдналася до цього процесу велика Україна. Це викликало багато питань і сумнівів. Ми хвилювалися. Пам’ятаймо, що тоді в Польщі і в інших країнах Центральної Європи перебували радянські війська. Ситуація була непростою. Нам здавалося, що процес незворотній. Навіть під час путчу Янаєва було зрозуміло, що процес незровотній, і поразка цього путчу мало кого здивувала. Справи зайшли занадто далеко, щоб можна було повернути хід історії таким військовим, міліцейським методом. Окрім того, у Польщі раніше відбулися демократичні вибори. У нас був демократично обраний президент, ми мали численні політичні партії у парламенті. Отож цей шлях змін для Польщі був однозначним.

Натомість, звісно, я сподівався, як багато людей у Польщі, що цей процес визволення колишніх радянських країн може звільнити різних демонів, може принести багато жертв, як це було в деяких випадках. Пам’ятаймо про те, що у Польщі було важливе, міцніше, ніж в інших країнах радянського блоку, – широка політична згода відносно свободи, демократії і місця Польщі у європейських структурах. Не було істотних політичних угрупувань, які б оскаржували цей вибір.

Бі-Бі-Сі: Після розпаду Радянського Союзу, дві самостійні держави – Україна та Польща – почали налагоджувати двостороннє співробітництво. Які події або період – на Вашу думку – належать до найскладніших в українсько-польських відносинах після 1991 року?

Александр Квасневський: Можна сказати, що ми маємо два явища, а одне з них дуже позитивне і послідовне, по польській і по українській стороні. Українсько-польські відносини вважаємо надзвичайно важливими, навіть пріоритетними. Так було за часів Леоніда Кучми, Віктора Ющенка, так є тепер, коли президентом став Віктор Янукович. У Польщі так було під час моєї десятирічної роботи на посаді президента і за Леха Качинського. Значною мірою цю політику продовжує тепер Броніслав Коморовський. Наші політичні контакти є на високому рівні, маємо велику динаміку і взаємну відкритість. Протягом багатьох років, особливо останніх семи, відколи наша країна стала членом Європейського Союзу, Польща незмінно є адвокатом наближення України до ЄС. Ми хочемо, щоб Україна колись стала членом Європейського Союзу. Я думаю, що польське президентство в ЄС цими днями може мати важливе значення для переговорного процесу з питань угоди про асоціацію України і Європейського Союзу, а також угоди про вільну торгівлю. Якщо б вдалося досягти домовленостей під час польського президентства, це було б переломним моментом. Ми відкрили кордони; багато громадян України перебувають у Польщі; налагоджене співробітництво на рівні міст, а також між вишами.

Говорячи про складні моменти, було їх декілька. Україна переживала важкий період і вимагала підтримки у зв'язку із звинуваченнями у справі Гонгадзе, а також у відомій справі "Кольчуга", що було неправдою. Тоді я мав прийняти на себе роль європейського лідера, який не зменшив своєї довіри до української влади, до президента Леоніда Кучми. Я пам'ятаю складний саміт НАТО "Партнерство заради миру" у Празі, під час якого я мав активно працювати, щоб Захід не змінив свого підходу до України. Це було складно.

Другим важким моментом була реалізація декларації про примирення наших народів, яку ми підписали з Леонідом Кучмою у Київському університеті. Частиною цієї декларації була підготовка до проведення річниці волинського злочину. Ці історичні події дуже поділили українців і поляків, і коштували життя кількохсот тисяч людей з обох боків. Ці дані остаточно не визначено, але мова йде про 200 тис. жертв. Урочисті заходи в Павлівці, в яких ми брали участь з Леонідом Кучмою, були дуже важливими. Пізніше цей процес примирення продовжували президенти Лех Качинський і Віктор Ющенко, однак з серйозним дисонансом, яким було - в останніх днях президентства Ющенка – присвоєння Степану Бандері звання Героя України. Річ не в тому, що визнано його героєм. Я розумію, що постать Бандери завжди ділитиме українців і поляків. Інакше сприймають його українці, інакше поляки. Натомість мова йде про те, яким чином це здійснив президент Ющенко, здається дуже безвідповідально – в останній момент, без серйозної дискусії, яка мала б бути між Україною і Польщею.

Процес примирення, який має свої наступні етапи, звісно є таким складним моментом. Сьогодні до числа складних факторів я б зарахував переговори відносно угоди про асоціацію і зменшення довіри до України у зв'язку із сумнівами щодо справи Юлії Тимошенко, серйозною критикою стану судочинства в Україні, незалежності судів, боротьби з корупцією. В даному випадку переді мною знову важливе завдання – переконати наших європейських партнерів, а водночас українців, до змін, щоб у цих переговорах Україна була достовірною.

Я думаю, що також в економічному плані ми могли досягти значно більше. Бюрократичні бар'єри і корупція є серйозними перешкодами для збільшення польських інвестицій в Україні. Також не вирішено питання повернення податку ПДВ. Ця тема постійно з'являється протягом останніх років. Отож список проблем чималий. Однак якщо б ми порівняли позитивні і негативні сторони українсько-польського співробітництва, то протягом останніх двадцяти років переважають позитиви. Це винятковий період, дуже плідний і перспективний.

Бі-Бі-Сі: Ви говорили про Європейський Союз. Беручи до уваги Ваш досвід і компетенцію, Ви найбільш обізнаний в українських питаннях політик в Польщі і Європі. На Вашу думку, чи є шанси, щоб Україна приєдналася до Європейського Союзу вже найближчими роками? Чи це взагалі можливо, беручи до уваги коливання Києва між Європейським Союзом і Митним союзом Росії, Білорусі і Казахстану?

Александр Квасневський: По-перше, рішення про те, де бути Україні, має приймати Україна. Це питання не можна вирішити у будь-якому іншому місці. Я вірю, що більшість українців зацікавлена у тому, щоб підключити Україну до європейського кровообігу, кажучи прямо, щоб Україна стала членом Європейського Союзу. Я не знаю, чи це буде за кілька чи за кільканадцять років, але це реальна перспектива. Я думаю, що Україна – з точки зору концепції Європи - є природнім її партнером: має європейське коріння, є частиною європейської культури, традиції, історії. Натомість якщо йдеться про Митний союз з Росією, про який ви запитали, рішення буде прийнято у Києві. Коли б я був сьогодні лідером України, поставив би собі таке питання: якщо ми правильно оцінюємо потреби України, визнаючи, що найбільшою потребою є економічна і соціальна модернізація, зміцнення громадянського суспільства, правової держави, утворення сучасної держави згідно з сучасними світовими стандартами, тоді пропозиція, яку Україна має з боку Європейського Союзу, несумісна з тим, що може запропонувати Митний союз Росії, Білорусі і Казахстану. Вступ до Митного союзу означатиме для України прийняття частки таких самих проблем. Адже країни-члени союзу, зокрема Білорусь і Росія, стоять перед такими самими викликами щодо модернізації. Натомість Європейський Союз, маючи великий досвід, вагомий потенціал, фінансові ресурси і ринок, може бути значно цікавішим і ефективнішим партнером.

Моя відповідь як українського лідера була б чіткою: слід докласти усіх зусиль, щоб вступити до Європейського Союзу. Це нелегкий процес. Пам'ятаймо, що Польща розпочала переговори відносно угоди про асоціацію у 1991 році, а приєдналася до Європейського Союзу у 2004 році. Розмови тривали тринадцять років. Ми не лише вели діалог, але й працювали. Це був період великих змін у польському законодавстві, економіці, державних установах. Україна має виконати таку ж роботу, домашнє завдання в сфері права, правосуддя, боротьби з корупцією. Має також попрацювати над питанням децентралізації держави – створити ефективні механізми для місцевої спільноти. Українці мають перед собою багато роботи, а у кінці - вступ до Європейського Союзу, і це буде найкраще рішення для України, яке тільки можна собі уявити. Польща є чудовим доказом цього твердження. У результаті вступу до Європейського Союзу ми отримали багато користі і небагато клопотів, навіть якщо зараз йде мова про економічну кризу у Європейському Союзі.

Новини на цю ж тему