Стокгольмський арбітраж задовольнив ключові вимоги "Нафтогазу"

газові вентилі Копирайт изображения AFP

Стокгольмський арбітраж виніс окреме рішення у справі "Нафтогазу" проти "Газпрому" у трьох ключових пунктах: відхилити принцип "бери або плати, заборонити реекспорт газу, а також формулу ціни.

Про це повідомили у прес-службі Нафтогазу на Facebook.

"Трибунал задовольнив вимогу Нафтогазу про перегляд ціни з урахуванням ринкових умов та скасував заборону на реекспорт газу", - повідомили у прес-службі відомства.

Міністр закордонних справ у Twitter повідомив, що це "чиста перемога України та європейських правил над енергетичною агресією РФ та монополізмом Газпрому".

В "Газпромі" підтвердили, що отримали рішення арбітражу і назвали "проміжним".

Російська компанія не коментує зміст рішення.

Голова фінансово-економічного департаменту "Газпрому" Олександр Іванніков, повідомив, що документ із 790 сторінками варто ще прочитати, "аби дійти до якихось висновків".

Ще один співробітник "Газпрому" Сергій Коваль заявив, що проміжне рішення арбітражу "не має конкретних цифр".

Як все починалося

Майже три роки тому, 16 червня 2014 року російський "Газпром" та "Нафтогаз" з різницею в кілька годин звернулися у Стокгольмський міжнародний арбітраж із позовами один проти одного.

"Газпром" вимагав стягнення із "Нафтогазу" 4,5 млрд доларів за поставлений, але не оплачений газ.

По-перше, йшлося про борг у майже 1,5 млрд доларів за листопад-грудень 2013 року.

Саме борги, накопичені у другій половині 2013 року, дали поштовх московським домовленостям між президентами Януковичем та Путіним у грудні минулого року.

За цими домовленостями, ціну на російський газ для України знизили від 400 до 268 дол. за тис кубів в обмін на політичні поступки у вигляді відмови від європейської інтеграції.

До цих домовленостей належить також і отримання кредиту на 3 млрд доларів, оформлені у єврооблігаціях, судова суперечка щодо яких нині триває у Лондоні.

Друга частина боргу в 3 млрд доларів сформувалася за квітень-травень 2014.

Саме на цей час припало максимальне загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні та її відносин із Росією через анексію Криму і початок конфлікту на сході країни.

Нова українська влада, яка прийшла на заміну команді президента Віктора Януковича, який втік до Росії, відмовилася платити за газові рахунки, називаючи ціну у 400 доларів за тис. кубів, до якої повернувся російський монополіст, "неринковою".

Копирайт изображения NAFTOGAZ.COM
Image caption Так виглядають позовні вимоги сторін

"Нафтогаз" натомість вимагав встановити справедливу ринкову ціну, а також відшкодувати переплати за поставки газу від 2010 року.

Сума первинних претензій "Нафтогазу" становила 6 млрд доларів.

На час початку арбітражу Україна була третім ринком "Газпрому" після Німеччини і Туреччини, і, за словами тодішнього українського прем'єра Арсенія Яценюка, лише за час дії контракту, укладеного у січні 2009 року, сплатила Росії за газ близько 50 млрд доларів.

Вимоги, що зростають

Копирайт изображения AFP
Image caption Керівник "Газпрому" Олексій Міллєр називав принцип "бери або плати" базовим для газової галузі, але компанія кілька разів програвала арбітражі стосовно цієї вимоги

Суперечка у Стокгольмському арбітражі розділилася на дві частини, - щодо контракту постачання російського газу до України та контракту на транспортування російського газу до Європи територією України.

Згодом "Нафтогаз" додав ще один пункт до суперечки, оскарживши умову контракту про заборону реекспорту газу.

Крім того, за три роки суми вимог обох сторін зросли у рази.

За даними "Нафтогазу", станом на 29 травня 2017 року позовні вимоги сторін досягли:

  • з боку "Нафтогазу" - 30,3 млрд доларів (18 млрд доларів за контрактом на постачання газу і 12,3 млрд доларів за контрактом на транзит),
  • з боку "Газпрому" - 47,1 млрд доларів (переважно за контрактом на постачання газу).
Копирайт изображения AFP
Image caption Голова "Нафтогазу" Андрій Коболев заявляв, що у випадку програшу у Стокгольмі виплати будуть "непідйомними" для компанії

Як пояснював в інтерв'ю ВВС Україна Алан Райлі, професор права у City Law School, City University London, багато чого у цій суперечці стосується вимоги "бери або плати" у контракті від 2009 року.

За його словами, "проблема цієї умови полягає у тому, що обставини складаються так, що вам не потрібні великі обсяги газу, ви залишаєтеся із великою кількістю газу, за який ви не можете сплатити, і цей борг ставатиме все більше і більше.

Крім того, за контрактом ви не можете перепродавати цей газ. Тобто цей контракт заводить Україну у глухий кут із величезним боргом перед "Газпромом".

Також досить складним є й питання ціни на газ, на яку впливає не тільки суто економічна формула, а й, наприклад, домовленості щодо базування російського Чорноморського флоту в Криму від 2010 року - так звані "Харківські угоди":

"Тоді росіяни казали, що ми вам давали знижку у 100 доларів за тисячу кубів за базування в Криму Чорноморського флоту, але тепер, коли "Крим наш", ви втратили знижку".

"Зимові пакети"

Копирайт изображения AFP
Image caption Погодження тимчасових газових домовленостей у форматі Україна-Росія-ЄС проходило дуже складно

Одночасно зі зверненням до Стокгольмського арбітражу у червні 2014 року "Газпром" припинив постачання газу Україні.

За посередництва Єврокомісії до осені 2014 сторони повернулися за стіл переговорів і після семи раундів перемовин 30 жовтня 2014 року уклали тимчасову угоду про постачання газу на опалювальний сезон, що дістала назву "зимовий пакет".

Згідно з домовленостями, "Газпром" відновив постачання газу до України після того, як Київ повернув борг за листопад-грудень 2013 на 1,45 млрд доларів та передплатив зимові поставки.

Ціна газу у тимчасовому контракті осені 2014 була нижчою за те, що "Газпром" вимагав від Києва ще навесні.

До кінця 2014 ціна газу для України становила 378 доларів за тисячу кубометрів, а з початку 2015 року і до березня - 365 дол. за тисячу кубів.

Восени 2015 "Газпром" і "Нафтогаз" уклали ще один "зимовий пакет", - вже із ціною газу у 232 долари за тисячу кубів.

Втім, вже у листопаді 2015 року Україна взагалі відмовилася від імпорту газу із Росії, пояснивши це достатніми запасами у сховищах, скороченням споживання і зростанням поставок газу з європейського напрямку.

Тристоронні газові переговори Україна-Росія-ЄС 2016 року так нічим і не завершилися. А зима 2016-2017 стала першою, яку Україна прожила "без краплі" газу із Росії.

Газовий реверс

Копирайт изображения AFP
Image caption 2 вересня 2014 року у Словаччині було відкрито транспорту перемичку, яка дозволила здійснювати постачання газу у реверсному режимі із заходу на схід України

На умови останніх газових домовленостей і загалом на хід переговорів значним чином вплинуло відкриття нового маршруту постачання газу до України - з території Європи, переважно через Словаччину.

Словацький реверс: у газовому цейтноті

Експерти досі сперечаються, "скільки молекул російського газу" у газі, який Україна імпортує з Європи, куди Росія постачає свій газ через Білорусь і "Північний потік".

Відкритим залишається і так зване питання "віртуального реверсу", адже Україна і надалі залишається одним із головних транзитерів російського газу до Європи, хоча обсяги транзиту помітно зменшилися.

Проте станом на кінець травня 2017 року Україна прожила 550 днів без російського газу. Натомість вже 1000 днів, як Україна отримує газ за реверсними поставками.

За цей час європейський маршрут поставок забезпечив надходження до України 27 млрд кубів газу.

Новини на цю ж тему