Митний Союз в дії, але поки що без Білорусі

Медвєдєв, Лукашенко, Назарбаєв
Image caption Лукашенко підпис поки що не поставив

З 1 липня у Росії та Казахстані почав діяти Митний союз. Раніше передбачалося, що до Москви та Астани має приєднатися й Мінськ, однак те, що Білорусь приєдналася до цього союзу досі офіційно не підтверджено.

Київ також свого часу розглядав можливість членства у цьому об’єднанні, проте в реальності відбулося приєднання України до Світової організації торгівлі, а нині ведуться переговори про створення зони вільної торгівлі із ЄС.

Митний союз є поки що єдиним результатом понад десятирічних переговорів щодо економічної інтеграції колишніх республік Радянського Союзу, ініційованих Росією у 1999 році.

Наприкінці минулого року у Мінську було підписано договір про головний елемент Митного союзу, спільний Митний кодекс Білорусі, Росії та Казахстану, який мав бути ратифікований парламентами цих країн до 1 липня, коли спільний Митний кодекс набирає чинності.

Росія та Казахстан ратифікували угоду у травні цього року.

Поки що без Білорусі?

Image caption Прем'єри Казахстану і Росії домовилися про Митний Союз з 1 липня

Із Мінська повідомляють, що білоруський парламент, начебто, ратифікував Митний кодекс на закритому засіданні, але, навіть якщо це так, то без підпису президента Лукашенка, він не є чинним.

Очікується, що ситуація має прояснитися 5 липня, коли в Астані відбудеться зустріч голів держав ЄврАзЕс.

У той час, як поки що до Митного союзу приєдналися лише два учасники замість запланованих трьох, російський прем’єр Путін закликав приєднуватися до цієї інтеграційної структури нових членів:

"Я абсолютно переконаний, що ми чинимо правильно. Це є історичним вибором Росії – йти шляхом інтеграції із нашими найближчими сусідами і партнерами, зближуватися у економічній сфері, уніфікувати соціальні норми із державами та народами, із якими російський народ впродовж століть існував в рамках єдиної держави. Двері для такої інтеграції, і для більш глибокої інтеграції відкриті. Всі, хто хоче цим скористатися, зможуть це зробити."

Водночас навіть у самій Росії наголошують, що новий митний кодекс регулює тільки 80% зовнішньої торгівлі країн-членів Митного союзу, а решта - підпадає під національне законодавство цих країн.

Бар’єри зникнуть не одразу

Крім того митні бар’єри між країнами учасницями зникатимуть не одразу, а поступово.

Заступник голови федеральної митної служби Росії Сергій Шохін:

"Нам доведеться зберегти певні види контролю, можливо, навіть якісь елементи оформлення вантажів на наших кордонах. Поки що пункти пропуску на білоруському та казахстанському кордонах збережуться."

Україна була активним учасником переговорів щодо створення Єдиного економічного простору ще від 1999 року, коли при владі був президент Леонід Кучма.

Київ обрав СОТ

Проте справді реальною можливістю здавалося приєднання Києва до Митного союзу.

Після приходу до влади в Україні Віктора Ющенка, східний вектор економічної інтеграції перебував у занепаді, а всі зусилля українська влада сконцентрувала на отриманні членства у СОТ.

Під час виборчої кампанії тоді ще кандидат у президенти Віктор Янукович заявляв, що Україні варто розглянути можливість приєднання до Єдиного економічного простору Росії-Білорусі-Казахстану у так званому форматі 3+1 із урахуванням вимог Світової організації торгівлі, членство у якій Україна отримала раніше за своїх сусідів із колишнього Радянського Союзу.

Після обрання на посаду президента, Віктор Янукович вже у березні цього року отримав пропозицію про приєднання до Митного Союзу Росії, Білорусі та Казахстану.

Проте під час візиту до Страсбургу пан Янукович назвав неможливим приєднання Києва до цього Митного союзу, пояснюючи це тими зобов’язаннями, які Україна взяла на себе після набуття членства у СОТ, а також потребою виконувати умови задля створення зони вільної торгівлі із ЄС.

Згодом віце-прем’єр з питань економіки Сергій Тігіпко заявив, що Україна могла б приєднатися до Митного союзу лише тоді, як це не завадило б переговорам Києва з Брюсселем про створення зони вільної торгівлі, яку пан Тігіпко назвав пріоритетом для нинішньої української влади:

"Я вважаю, що основний зовнішньополітичний вектор, зокрема, і у всіх наших митних союзах, повинен, все ж таку, у перчу чергу бути спрямований на те, щоб ми до кінця року зробили все, що нам потрібно до угоди про асоціацію з Європейським Союзом, і ця угода про асоціацію включає і угоду про зону вільної торгівлі з ЄС. Що ж до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану, то якщо норми по Митному союзу не будуть заважати нам мати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, це є абсолютно можливим. Але якщо там будуть проблеми, то, я вважаю, що для нас ринок Європейського Союзу та інтеграції до європейської спільноти є першочерговим завданням."

Економісти із пропрезидентського табору, наприклад, депутат від Партії регіонів Олексій Плотніков, визнаючи, що членство України у СОТ є непереборною перешкодою для одночасного членства України у Митному Союзі, водночас, вважають, що саме у колишніх радянських республіках Україна могла б знайти ринок для своїх товарів, які навряд чи зможуть потрапити на європейські ринки.

Тим часом екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник заявляв, що членство України у Митному союзі із Росією, Білоруссю та Казахстаном означало б втрати понад одного мільярда доларів щороку.

Пан Пинзеник пояснював це тим, що Україна імпортує із Росії на 5 мільярдів доларів більше, ніж продає, а оскільки у митному союзі не оподатковується саме імпорт, то український бюджет втратив би значну частину доходів, які отримує від стягування митних зборів.

Колишній урядовець також радив звернути увагу на постійні суперечки між Москвою та Мінськом щодо мита на експорт російської нафти до Білорусі, які, власне, і стали чи не головною причиною того, що Мінськ почав гальмувати запровадження Митного союзу.

Останнім часом до нафтових суперечок між Москвою та Мінськом додався і повномасштабний конфлікт, пов’язаний із транзитом російського газу територією Білорусі.