Фольклор рулить на Поліссі

Для волинського міста Луцьк ці серпневі дні мають особливу фестивальну назву – "Поліське літо з фольклором".

Image caption "Поліське літо з фольклором" відбулося в історичному замку Любарта в Луцьку

Народні колективи з дев'яти країн світу з 20 по 24 серпня намагались посилити сонячну яскравість барвистістю своїх пісень і танців. Вони веселили людей і себе просто неба – на міських площах і в стінах древнього замку.

Фестиваль "Поліське літо з фольклором" у стінах луцького замку Любарта відкривали білоруські "Троїцькі музики". Вони, а ще індонезійці, серби, іспанські баски, поляки, росіяни та інші зібрались в Україні завдяки Раді Організацій Фестивалів Фольклору та Традиційних Мистецтв, неурядовій організації, яка координує свої дії з ЮНЕСКО, агенцією ООН з питань культури.

Емоційні пісні про врожай

Image caption Чарівні індонезійські дівчата з гурту "Трісакті" полюбляють співати про збирання урожаю

Зібрались, аби показати себе і побачити інший світ, продемонструвати свою особливість і подивуватись інакшості колег.

Яскрава, як колібрі, у своєму сценічному вбранні студентка з Інодонезії Набіла розповіла, що її народ не співає про кохання: у цьому мусульманська релігія зобов’язує стримуватись, тому найсильніші публічні емоції віддані темі збирання врожаю:

"Ми співаємо про свою провінцію Ачех, про її традиції, про збирання врожаю, про кохання не співаємо, це забороняє релігія".

Глядачі фестивалю, в основному лучани, почуваються іменинниками: цими днями Луцьку виповнюється 925-ть, відтак увесь святковий колорит сприймається як найкращі вітання зі святом.

Волинянам сподобались слов'яни і баски

На питання який колектив викликав найсильніші враження, більшість людей, яких розпитувала ваш кореспондент, називала слов'ян. Мовляв, легше прихилитись серцем, коли розумієш, які хвилювання заховані у саме такій пісні чи танці.

Шанувальник етнічних мистецтв пан Микола, котрий відмовився назвати своє прізвище, до гурту "своїх" записав іспанських басків:

Image caption Хлопець з баскського фольк-гурту "Елай-Алей", що перекладається як "щаслива пташка"

"І серби подобались, і росіяни свою "Калінку" непогано заспівали, а баски мене здивували. Це ж дуже цікавий народ. Наш історик стверджує, що вони від гуцулів пішли, і вишивки однакові, і орнаменти на возах. От щось туди прихилило, ну, знаєте, інтуїтивно".

Дівчина із країни басків Айтіва у розмові підкреслила іншу спорідненість України і її батьківщини: боротьбу за свою незалежність. Однак для Бі-Бі-Сі вона заспівала пісню – не про високі матерії, а про те, про що не одне століття рідними мовами співають і баски, і українці, і білоруси - про своє життя.

В ці самі дня за сприяння Ради Організацій Фестивалів Фольклору та Традиційних Мистецтв проводить в Україні іще два фестивалі – у Рівному та Львові.