Київ - важливий гравець у 'Східному партнерстві'

Нинішня українська влада, як і попередня, декларує курс на членство в ЄС як стратегічну мету України. Але наразі Київ може співробітничати з ЄС через політику сусідства і в програмі ЄС "Східне партнерство", членами якої є Україна, Білорусь, Молдова та три нові незалежні країни Північного Кавказу.

Власне, вивченням політики ЄС "Східне партнерство" займається доктор наук Єлєна Коростелева з відділу міжнародної політики британського університету Аберіствіт в Уельсі.

Там є спеціальний проект, який вивчає "Східне партнерство" стосовно трьох країн - України, Білорусі та Молдови. Редактор Української Служби Бі-Бі-Сі Ростислав Хотин запитав пані Коростелеву про мету проекту і що досліджується насамперед?

Єлєна Коростелева: Це аналіз ефективності політики "Східного партнерства" ЄС в цих трьох країнах сходу Європи - сусідах ЄС - Білорусі, Україні та Молдові. Росію також варто додати як важливого геополітичного сусіда цих країн. Замість того, щоб зосередитись лише на політиці ЄС, або ж політиці цих трьох країн, ми хочемо поєднати ці два моменти і подивитися, хто де недопрацьовує, які очікування - і втілення цих очікувань з обох боків. Ми провели достатньо інтерв’ю з брюссельськими представниками, а також у Білорусі, Україні та Молдові.

Бі-Бі-Сі: А які є подібності та відмінності між цими трьома країнами в плані співпраці з ЄС?

Єлєна Коростелева: Всі три країни є абсолютно різними в їхньому підході до політики сусідства ЄС та програми Східного партнерства. Білорусь, як це не дивно, виглядає менш скептичною у порівнянні з іншими, даючи зрозуміти про готовність до співпраці, але на рівних умовах. Це всі наголошували - так, співпраця з ЄС, але на рівних, без нав’язування так званих "чужих цінностей", як висловився голова парламентського комітету у закордонних справ. Білорусь наголошує, що якщо ЄС хоче співпраці, це має бути на рівних, без диктату і повчань, бо це буде контрпродуктивно для співпраці. Україна, знову ж таки, дуже відмінна. Україна тут йде попереду в плані втілення європейської політики сусідства та реалізації програми Східного партнерства. Тим не менше, українські представники, як нам вони казали, на початку відкинули програму "Партнерства". І хоча програма "Партнерства" зосереджує головну увагу на цих трьох країнах, і Україні зокрема, тим не менш вона не ґарантує автоматичного членства в ЄС. Але Україна стає більш прагматичною у своєму підході до ЄС. І тут я цитує одного українського представника, що "є скарги на те, що ЄС не хоче бачити Україну як рівного партнера". ЄС має сказати, що буде в кінцевому підсумку усіх цих зусиль, які Україна нині здійснює.

Бі-Бі-Сі: Кінцевий підсумок для України - це членство в Європейському Союзі?

Єлєна Коростелева: Щоб було чітко визначено, нехай навіть у довшій перспективі, щоб це було занесено чітко як мета, до якої Україна має прагнути. Цього наразі не вистачає. І для багатьох українських представників цього якраз бракує для того, аби мати мотивацію для проведення реформ. І вони також нарікають, що партнерство з ЄС не є партнерством на рівних. Українські представники особливо наголошують, що в контактах з ЄС часом з'являється якийсь комплекс неповноцінності. Ситуація з Молдовою є відмінною. І хоча молдовські представники були на початку критичні щодо "Східного партнерства", зокрема і політики сусідства взагалі, тим не менше вони були більш готові терпіти, скажемо так, "диктат з боку Європейського Союзу", отримуючи певні настанови з боку ЄС і виконуючи їх. Але й у цьому випадку Молдова хотіла, щоб ЄС взяв якісь зобов'язнаня - бо ж тут так само наприкінці немає гарантії членства в ЄС.

Бі-Бі-Сі: А політика самого Брюсселя щодо України, Білорусі та Молдови є достатньо активною?

Єлєна Коростелева: Це дуже цікаве запитання, бо до цього часу наше дослідження виявило, що політика ЄС нині перебуває дещо в концептуальному безладі. Оскільки нині існують не лише відмінності, чи конкуруючі між собою бачення майбутнього між різними інституціями та відділами всередині ЄС, є відмінності в підході Єврокомісії, яка підходить радше технічно до виконання програми "Східного партнерства", і Європейським парламентом. Також є відмінності в баченні Брюсселя та працівників місій ЄС в цих країнах, які кажуть, що програма "Східного партнерства" є беззубою, що їй бракує зосередження, врахування специфіки кожної окремої країни.

Бі-Бі-Сі: Ви говорили, що дехто з українських представників не був дуже задоволений "Східним партнерством", бо ця програма не декларує кінцевої мети членства в ЄС. Але з іншого боку лунали й голоси, що, мовляв, Україна в шістці пострадянських учасників програми "Партнерства" є, принаймні за розміром та потенціалом, таким собі регіональним лідером.

Єлєна Коростелева: Одним з нововведень програми "Східного партнерства" є те, що в ній значний акцент робиться на багатосторонній співпраці, на регіональному охопленні, щоб розвивати зв'язки між самими партнерами. І тут Україна бачиться як важливий гравець. Як сказав один офіційний представник ЄС, якщо Україна не є учасником програми, то політика ЄС буде мертвою від народження. Без України це неможливо. Тому таке велике значення надається українському лідерству в цій ініціативі. Регіональний аспект тут також дуже важливий, і ми бачимо, як активізувалися контакти між Україною та Білоруссю з одного боку, та Україною і Молдовою з іншого. Щодо України самої, то через активну участь в таких програмах, вона настільки стане близькою Євросоюзу одного дня, що той просто не зможе відкинути її заявку на членство.

Бі-Бі-Сі: Якщо говорять про Білорусь, то найголовнішою перешкодою в її стосунках з ЄС вважають авторитарне правління і певну ізоляцію. Якщо говорять про Молдову, то кажуть про проблему Придністров’я. Що є головною перешкодою України на її шляху до Європи?

Єлєна Коростелева: Це, власне, дуже важке запитання. Я б могла відповісти в простий спосіб, сказавши про брак політичного лідерства, брак політичної волі та відданості. Але це не все. Бо Україна немає достатньо заохочень з боку ЄС, немає стимулу проводити болісні реформи. Відсутність чіткої перспективи членства є головним демотиваційним чинником для України і не дає їй цілком стати на шлях євроінтеграції. Тобто і Україні не віддана стовідсотково євроінтеграції, але ж і Євросоюз не дає їй чіткої обіцянки членства, нехай і у віддаленому майбутньому.

Новини на цю ж тему

Асоційовані інтернет-сайти

ВВС не несе відповідальність за зміст зовнішніх інтернет-сайтів