Візит Путіна: підписана лише половина угод

Владімір Путін під час підписання документів
Image caption Владімір Путін під час підписання документів

Україна та Росія починають втілювати плани співробітництва у конкретні угоди – так охарактеризував візит до Києва російського прем’єра Владіміра Путіна український прем’єр Микола Азаров. Проте замість 11 угод, підписання яких було анонсовано напередодні зустрічі, насправді в присутності прем’єрів було завізовано лише 7 документів.

Одразу після прибуття до Києва, російський прем’єр Путін зустрівся із українським президентом Віктором Януковичем. Ця тривала – понад 2 години - зустріч передувала зустрічі російського прем’єра із його українським колегою Миколою Азаровим, а також його участі у засіданні міжурядового економічного комітету.

Під час зустрічі з президентом Януковичем прем’єр-міністр Росії заявив, що нормалізація україно-російських стосунків відбивається на економічних відносинах. Зокрема, за словами пана Путіна, попри те, що сторонам постійно доводиться шукати компроміс, товарообіг між державами вже майже повернувся на докризовий рівень:

"Найголовніше – це те, що в результаті тієї політики, яку Ви сформулювали на російському напрямку, політична складова трансформується у економічні результати".

Путіну зіпсували настрій?

Утім, покращення економічних результатів співпраці Росії та України не завадило російському прем’єру відмовитися від участі в обіді із представниками українського бізнесу. Хоча офіційним поясненням є понадпланова тривалість зустрічі Путін-Янукович, українські оглядачі припускають, що настрій російського прем’єра могло зіпсувати рішення Київського господарського суду, що скасував результати конкурсу з продажу Луганськтепловозу, згідно із якими новим власником українського підприємства став російський Трансмашхолдинг.

Для росіян, які неодноразово заявляли про те, що цілком задоволені нинішніми газовими угодами з Україною, питання україно-російських газових стосунків не виглядало головним. Речник російського прем’єра Дмітрій Пєсков навіть заявив напередодні зустрічі, що це питання, якщо і порушуватиметься, то тільки з ініціативи української сторони.

Водночас у Києві не приховували, що газове питання таки є головним для українського уряду. Відкриваючи засідання уряду у середу, це підтвердив і прем’єр-міністр Микола Азаров, заявивши, що український уряд хотів би переглянути газові домовленості із Москвою. За словами пана Азарова, домагатися перегляду газових контактів із Росією український уряд спонукає не тільки невдоволення умовами цих контрактів, але й те, що на українському газовому ринку відбулися певні зміни відтоді, як ці контракти були укладені:

"Чинна угода на постачання газу в Україну не може нас влаштовувати. Реалії ринку змінилися, а тому і базове значення, і формула визначення ціни потребують перегляду. Крім того, Україна приєдналась до Європейської енергетичної хартії і прийняла Закон "Про ринок газу". Отже, змінилась і міжнародно-правова, і внутрішня законодавча бази, які враховуються під час укладення і виконання угод про постачання і транзит газу. В силу цього, угода, укладена попереднім урядом, зараз не відповідає чинному законодавству України. Це реалії, які не можна проігнорувати. Треба шукати компроміс, і з огляду на відновлений рівень взаєморозуміння і взаємної довіри з Росією, переконаний, що компроміс ми знайдемо".

Батіг і пряник

Утім, як і передбачали напередодні візиту російського прем’єра до Києва українські оглядачі, вирішити питання зі зміною умов газових контрактів можливо лише у разі, як Росія отримає контроль над українською ГТС через участь у СП або консорціумі. Водночас напередодні засідання україно-російського урядового комітету український прем’єр Микола Азаров заявив, що СП між Газпромом та Нафтогазом може бути створено, але лише на паритетних засадах і без злиття компаній.

Керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар каже, що відсутність поступу у цьому питанні пов’язано як із неузгодженістю україно-російських позицій, так і існуванням двох точок зору на майбутнє української ГТС серед українських можновладців:

"Тут російська сторона діє методом батога і пряника. Пряником, напевне, мали б стати обіцянки розробки газових родовищ на Ямалі і в Астраханській області. Але коли на них поглянули більш уважно, то стало зрозуміло, що це не більше, ніж така собі "наживка", оскільки тут Газпром діє за принципом "на тобі, небоже, що мені негоже". А українська ГТС – це цілком конкретний і реальний актив, який у випадку потрапляння під контроль Газпрому, буде ефективно працювати на його корпоративну економіку. Крім того, очевидно, що і в Україні відбувається зіткнення двох позицій у цьому контексті. Одна з них чітко спрямована на те, аби відкрити можливість реалізації того чи іншого проекту, який означатиме відчуження української ГТС. Інший підхід базується на тому, щоб, все ж таки, зберегти контроль над ГТС, оскільки встановлення контролю з боку іноземного постачальника-монополіста стане лише проміжним етапом до оволодіння промисловими активами, що належать провідним українським олігархічним бізнес-угрупованням."

До чого домовились?

Тим часом попри попередні повідомлення із посиланням на джерела в українському уряді, які стверджували, що російська сторона "зірвала" підписання угоди про транзит нафти українською територією, відповідний договір таки був завізований, але не підписаний, а парафований. Як уточнив український міністр енергетики Юрій Бойко, угода має рамковий характер, а технічні деталі будуть закріплені в подальших окремих договорах між господарюючими суб’єктами.

Він також повідомив, що у парафованому російською стороною документі йдеться про гарантії транспортування 25 мільйонів тонн нафти впродовж 5 років. Раніше українська сторона очікувала, що в угоді про транспортування російської нафти українською територією вдасться зафіксувати обсяг у 30 мільйонів тонн в обмін на зниження тарифу на транспортування, який нині російська Транснєфть вважає завищеним і вимагає знизити на третину. За 9 місяців цього року транзит російської нафти українською територією знизився на понад 20% - до 22.9 мільйонів тонн.

Крім того російська компанія ТВЕЛ та український державний концерн "Ядерне паливо" підписали угоду про створення на паритетних засадах спільного підприємства для виготовлення ядерного палива на території України за російськими технологіями. Коментуючи такі плани Києва та Москви, експерти зауважують, що це повністю узалежнить українську атомну енергетику від російської сировини та технологій, і сприятиме згортанню всіх проектів, спрямованих на пошук альтернативних партнерів у розвитку українських АЕС, де виробляється до половини електроенергії країни.

Спільне підприємство буде створено і між українським "Антоновим" та російською Об’єднаною авіабудівною корпорацією. Крім того, "Антонов" підписав угоду про співпрацю із російським Внєшекономбанком.

Окремим блоком останніх україно-російських домовленостей можна вважати документи, підписані міністрами освіти – Дмитром Табачником та Андрієм Фурсенком. Зокрема, після окремої зустрічі, підкомітету з гуманітарних питань, яке передувало загальному засіданню україно-російської міжурядової комісії, міністри освіти підписали угоду про спільну підготовку учбового посібника для вчителів історії. При цьому російський міністр освіти відзначив, що "потрібно не просто перезавантажити підручники, а змінити їх".