Експерт: Київ не хоче "залицянь" Москви

Прем'єр-міністри в Києві: дружба дружбою, а гроші - окремо
Image caption Прем'єр-міністри в Києві: дружба дружбою, а гроші - окремо

Керівник московського бюро Economist вважає, що українська політична та економічна еліта не настільки готова до глибшої інтеграції з Росією, як це подається.

Водночас тим, хто стурбований просуванням російських інтересів в Україні, і зокрема, в Криму, оглядач радить замислитися, чому економіка цього українського регіону не розвивається.

Підсумком чергової зустрічі українського та російського прем’єрів у Києві стало підписання 7 угод про співпрацю, замість раніше анонсованих 11. Серед цих угод - жодної, що стосувалася б газової тематики, яку у Києві називали серед головних для себе напередодні зустрічі.

Загалом, попри зовнішнє покращення стосунків між Києвом та Москвою після зміни влади в Україні, тіснішої "дружби" в економіці поки що не варто очікувати - заявив в інтерв’ю Бі-Бі-Сі керівник московського бюро британського журналу Economist Аркадій Островський:

А.Островський: Зрозуміло, що стосунки поліпшилися у порівнянні з роками правління президента Ющенка. Інша річ, що, на мою думку, не варто переоцінювати покращення цих взаємин, оскільки з реальних результатів наразі можна говорити лише про угоду щодо подовження терміну перебування російського Чорноморського флоту у Севастополі, та перегляд цін на газ. Але ми поки не бачимо якогось реального злиття російських та українських компаній тощо. Мені здається, що з боку України, українських компаній, та й не лише компаній, але й з боку української еліти і уряду є певна настороженість щодо таких бурхливих спроб Росії активно вийти на український ринок і починати, так би мовити, "дружити" у такий спосіб. Зрозуміло, що українська еліта прагне зберегти власний контроль над своєю економікою та своєю політичною системою. Мені здається, що у Києві не настільки були раді таким пропозиціям дружби з боку Росії, як це подавалося у Москві. На мою думку, президент Янукович зовсім не хоче мати імідж ставленика Москви."

Бі-Бі-Сі: З іншого боку, в Україні наводять і ще один аргумент, чому економічні стосунки з Росією розвиваються не так швидко, - кажуть, що російські компанії досить легко отримують доступ до українського ринку, тоді як можливості українських компаній на російському ринку досить обмежені.

А.Островський: Звичайно, я думаю, що це правильно, що так воно і є, це визначається інвестиційним кліматом у самій Росії. Гадаю, до речі, що, на жаль, і в Україні зараз інвестиційний клімат не набагато відрізняється від російського. Величезні проблеми з корупцією, бюрократією, непрозорістю. Але з іншого боку, я особисто не бачу жодних проблем у тому, щоби російські компанії заходили на український ринок і поглинали українські компанії, або навпаки. Головне, щоби це було за законами ринку і на користь людям, і в жодному разі не використовувалося як інструмент політичного тиску.

Бі-Бі-Сі: В Україні опозиція багато говорить про те, що нова влада змінила і політичний, і економічний курс, повернулася, так би мовити, "обличчям" до Росії і "спиною" до Європи. Але кажуть, що і Європа, до певної міри, і сама винна у тому, бо вона не надто охоче пускала до себе Україну, і тому, свідомо чи ні, підштовхнула Україну в бік Росії?

А.Островський: Я думаю, що головний вибір щодо того, з ким дружити і куди входити, будуть робити всередині самої України. І мені здається, що головна проблема не в тому, як твердить частина української опозиції, що, мовляв, Україну продають Росії, чи що Севастополь стає російським. Проблема не в тому, що Росії ніби віддають Крим, проблема у тому, що Крим не розвивається - економіка, туризм тощо. Уряду і опозиції в Україні треба думати про те, чому це все не розвивається, а не лякати приходом росіян. Якщо росіяни прийдуть, збудують сучасні санаторії, готелі - хіба це погано? Самі кримчани будуть раді мати робочі місця. А щодо Європи - там справді прихильне ставлення до України. І Європа, і Америка розуміють геополітичну важливість України. Але поки в самій Україні не вийдуть на європейські стандарти, жодна країна не втягне її за вуха у жоден союз. Потрібні реальні дії в самій Україні. Тобто справа не в тому, що Європа її не хоче, а в тому, що сама Україна, мабуть, не дуже хоче туди, а якщо хоче, то якось дивно це демонструє.