Саміт НАТО: без Януковича, зате з Медвєдєвим

прес-центр саміту НАТО
Image caption Прес-центр саміту в Лісабоні готується прийняти гостей, серед яких не буде президента України

Саміт НАТО у Лісабоні стане одним з найважливіших в історії альянсу,- заявив генеральний секретар організації Андерс Фог Расмуcсен. Однак президент України Віктор Янукович на нього не поїде: за попередніми даними, представлятиме країну міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Наскільки драматичним можна вважати такий розвиток подій?

Експерти кажуть, що все передбачуване. Політики заявляють, що Янукович дистанціюється від НАТО настільки, наскільки це потрібно для проведення чергових переговорів з Росією і якихось майбутніх виборів.

Тим часом…

У Швейцарії думають про те, як би скоротити армію і не послабити обороноздатність. Наприклад, відмовитись у перспективі від танків "Леопард". Зараз армія країни - одна з найчисельніших у Європі. Понад 220 тисяч можуть стати до зброї, якщо буде необхідно. Для цього всі ті, хто проходив військову підготовку, дістають вдома з шафи зброю, каски, уніформу і їдуть захищати країну. Такої необхідності, кажуть, не виникало вже упродовж двох століть. Але на армію Швейцарія витрачає мільярди щороку.

Швеція хоче зробити свою армію ще більш мобільною. Військо буде оснащуватися винищувачем четвертого покоління власного виробництва. Модернізують підводні човни власного виробництва. До речі, ці дві країни використовують чимало зразків сучасної зброї, виробленої саме у власній країні. Ціна позаблоковості

Нейтралітет коштує дуже дорого. Для того, щоб країна спокійно існувала в неспокійному світі, треба тримати "порох сухим". Колишній Югославії, яка слідувала курсом на неприєднання, не вдалось залишитись поза конфліктами. Чим все завершилось - відомо…

Уявіть собі, що в Україні діяла б така сама система мобілізації, як у Швейцарії. І кожен з "козацього роду" тримав би в себе вдома автомат чи кулемет. Щоб якщо треба буде, стати на захист. Не той менталітет? А ще всі установи, банки, організації повинні благословляти тих працівників компанії, які хочуть пройти офіцерські збори. Уявімо, що десь на металургійному комбінаті у Східній Україні, про власника якого кажуть просто "олігарх", працівники підходять до начальства і кажуть: "Нам охота розім'ятись на полігонах, то нас не буде на роботі, а зарплату, думаємо, отримаємо вчасно".

Нереально?

Але ж так у тих країнах, про які постійно згадують українські політики, ілюструючи переваги позаблоковості чи нейтралітету.

Image caption Україна-НАТО: співпраця триває

Керівник програм Росії та Євразії в королівському інституті Chatham House Джеймс Шерр нещодавно заявив, що позаблоковий статус України не означає її нейтралітет. Стан українських Збройних сил погіршується. Зараз безпека України залежить від доброти сусідів. Андерс Фог Расмуссен заявляв, що на саміт до Лісабону запрошували всіх глав держав, які є "контриб'юторами" НАТО. Більш ніж достатній привід для України, яка бере участь в усіх операціях альянсу, в тому числі в Афганістані. Генеральний секретар НАТО не виключав зустрічі з президентом Віктором Януковичем. Однак на саміт 19-20 листопада, нагадаємо, поїде міністр закордонних справ Грищенко.

Депутат від Партії регіонів Валерій Коновалюк каже, що президент Янукович "дуже турбується про стан безпеки". Але безпеки, пов'язаної з внутрішніми проблемами. Втім, за словами депутата, співпраця з НАТО триває. В інтерв'ю депутат також сказав: "У нас сьогодні на порядку денному дуже серйозні проблеми, які стосуються економічної безпеки, соціального розвитку". А стосовно візиту президента він вважає, що "сьогодні немає жодних підстав, щоб президент брав участь у найближчому саміті, тим більше, там буде керівник російської держави, який буде розглядати окремі аспекти співпраці Росії з НАТО. Тож для України все достатньо зрозуміло. Ми будемо рухатись у межах тих політичних питань, які ми могли чітко висловити і під час зустрічі в Брюсселі: що Україна є позаблоковою державою".

Та все ж: їхати чи не їхати?

Голова парламентського комітету з питань безпеки та оборони Анатолій Гриценко вважає, що Віктор Янукович демонструє своє ставлення до НАТО: "Таке рішення випливає із загального ставлення Віктора Януковича до співпраці з НАТО і до позаблокового статусу. Це з одного боку. З іншого боку, він завжди може знайти пояснення такій позиції, оскільки в країні зараз складний період, обговорюється і швидко приймається Податковий кодекс, треба розробляти проект бюджету, тільки що завершилась кампанія на місцевому рівні. Якщо ж говорити про порядок денний, то наскільки знаю, на саміті буде обговорюватись можливість залучення додаткових сил і засобів для участі в операціях НАТО. І тут Україна вже достатньо присутня. Вона є однією і єдиною з держав-не членів НАТО, які беруть участь у всіх операціях альянсу, на відміну від країн-членів".

Рішень про приєднання нових країн до альянсу на саміті в Лісабоні не очікується. Найбільші вірогідні нові члени, Албанія і Македонія, ще чекатимуть. Натомість, у Лісабоні виносять на розгляд реформу військового командування та перспективи створення європейської системи протиракетної оборони. І загалом перегляд стратегічної концепції.

Про те, що стратегія безпеки України стане частиною безпеки НАТО, сказав під час обговорення з представниками НАТО у Брюсселі голова СБУ Валерій Хорошковський. Про той візит видання писали, що Валерій Хорошковський за свій рахунок пригощав представників альянсу в брюссельському ресторані. Але Віктор Янукович на саміт в Лісабон все одно не їде.

Від багатьох політичних експертів та політиків зараз можна почути, що команда Віктора Януковича використовує досвід Владіміра Путіна для відновлення керованості країною. Цікаво, а чи на місці українського президента Путін поїхав би на саміт? Хтось скаже, що Путін був би не Путін, якби не російська ідея про сильну та велику державу, яка "зводиться з колін" і проштовхує власну політику, претендуючи на лідерство у світі.

Україна обрала безблоковість. Тобто, це буде свій шлях до безпеки. З компліментами західним колегам, з озиранням на Росію, і з надією, що кому вона потрібна, та Україна, щоб на неї напали?

Микола Сунгуровський, директор військових програм центру Разумкова, не схильний драматизувати ситуацію: "Розумієте, якщо оцінювати суто за риторикою, то це відкат назад. Якщо за реальними справами, той реальний рівень співпраці, який із НАТО був, він таким і залишився. Чому? Військове відомство співпрацює у звичному режимі. У всьому іншому це, скажімо так, політичні маневри, які, на жаль, дезорієнтують конкретних виконавців. Членство України в НАТО гальмувалось не за лінією наближення міністерства оборони до стандартів НАТО, а в основному по лінії економічних та правових реформ".