Мистецтво: радянське - значить дороге

Високі ринкові ціни на мистецтво радянської доби провокують злочинців на несподівані кроки.

Image caption Соцреалізм викликає цікавість не тільки у мистецтвознавців, але й у кримінальних колах.

В селі Мала Дівиця, що на Чернігівщині, зловмисники викрали з їдальні сільськогосподарського товариства три полотна, написані в стилі соціалістичного реалізму: два натюрморти та жанрову сценку збору врожаю.

Селяни навіть не здогадувались про можливу ціну картин. Полотна висіли на видноті і не були на балансі. Чернігівські мистецтвознавці вважають, що крадіжка могла відбутися заради перепродажу полотен колекціонерам в Україні чи за кордоном.

70% підробок

Image caption Антін Мухарський і його колеги-художники знають справжню ціну мистецтва.

Та чи справді кожен плакат чи картина, намальована про, як колись казали у радянські часи, оспівування праці, вартує у Європі сотень тисяч доларів? Київський галерист, актор і телеведучий Антін Мухарський сам колекціонує картини того періоду і в розмові з Бі-Бі-Сі він сказав, що найцікавіші твори радянських часів уже давно, як він висловився, вигребли.

Бі-Бі-Сі: Як відрізнити картини, справді варті уваги, від копій, вартість яких вимірюється хиба що ціною витрат на фарби та обрамування?

А. Мухарський: Якщо ви навіть і відрізняєте, то ви зі стовідсотковою впевненістю не зможете сказати, що це оригінал. Тому що останніми часами, зокрема, з 2005-2006 до 2008 року, коли був ажіотажний попит на твори українських художників, на ринок виплеснулися десь близько 70% підробок.

Бі-Бі-Сі: А про який період українських художників ви говорите?

А. Мухарський: Я кажу про період саме радянських часів, коли стали феноменально дорогими Глущенко, Шишко, коли закарпатська школа сягнула своїх цінових бар'єрів – там перевалювали ціни і за 200-250 тисяч доларів.

Твори для музеїв і твори для їдалень

Бі-Бі-Сі: А ми говоримо про сюжети, які возвеличували працю, чи про що ми говоримо?

А. Мухарський: Ні, ми говоримо про визнаних метрів і майстрів. І хоча є, приміром, така прекрасна художниця Тетяна Голембієвська, чия робота прикрашала велике видання "Мистецтво, створене Жовтнем". Такий був каталог, і от її робота з трьома дівчатами прикрашала його. Вона майже одна з єдиних майстринь, які залишилися в живих і які належать до цієї славної когорти видатних соцреалістів. Мистецтво, яке звеличувало труд, було замовним, державним. І зараз якщо зайти на антикварний ринок, хто цим цікавиться, хто знає це і намагається скласти свою колекцію, то ви побачите там роботи, які звеличують працю, іноді в досить гарному стані і інколи досить гарно виконані, вартістю від 100 до 500 доларів.

Бі-Бі-Сі: Нашим кореспондентам у Чернігові місцеві мистецтвознавці сказали, що за кордоном є попит на картини радянського періоду. Про який закордон ми взагалі говоримо і взагалі де ринок? Чи є, скажімо, ринок для мистецтва радянських часів у самій Україні? Де він взагалі, той закордон, де їх так цінують?

А. Мухарський: Я зрозумів питання. Давайте ми відразу розділимо це питання на два. Є цивілізований ринок, який живе за законами всесвітньовідомих аукціонів. Аукціони Крісті'c, Сотбі'с, Дуглас і так далі на мистецтво радянського періоду теж проводяться приблизно 2 рази на рік. Саме цей сегмент проводиться у торгах. Є визнані майстри соцреалізму. Це особливо стосується ще старих майстрів до війни, які закінчили, скажімо так, царські академії і мали дуже високий професійний рівень. Мистецтво, яке тиражувалося, зокрема, завдяки різним художнім інституціям, як Союз художників, і центральні і місцеві, воно, я ж вам кажу… Одразу ж видно, що це підробка, що це така халтура, халтурочка, якою прикрашали стіни клубів, їдалень, якихось державних установ і так далі.

Бі-Бі-Сі: Ці картини, на вашу думку, взагалі жодної цінності собою не становлять, навіть як історичні артефакти?

А. Мухарський: Я думаю, що то якісь картини, які коштували більше 1000 доларів за один екземпляр.

Купуйте полотна у живих художників

Бі-Бі-Сі: На що взагалі українцям, на вашу думку, варто звертати увагу? Тим, хто, наприклад, хотів би просто мати чи гарну картину, чи побільше знати про мистецтво. На що би ви радили звернути увагу?

А. Мухарський: Вчора закінчився фестиваль у "Мистецькому арсеналі" - "Київ Арт Контемпорарі 2010". Я радив би всім людям, які хочуть займатись колекціонуванням, знайомитися безпосередньо з художниками, чиї роботи їм подобаються. І купувати мистецтво живих художників. Тому, що це абсолютна гарантія того, що ви купуєте стовідсоткову авторську річ. Потім якщо ви почнете занурюватись і заглиблюватись взагалі в це середовище, ви зрозумієте, що це дуже, це фантастично цікаво. Ви почнете відрізняти роботи різних періодів. Є роботи художників якісні, є менш якісні. Якісні з часом, такі знакові роботи для художника, будуть ставати дедалі дорожчими й дорожчими. Це загальносвітова практика, яка ще не дала жодного збою.

Бі-Бі-Сі: Чи доступно це звичайній пересічній людині, яка живе в Україні, припустимо, на мінімальну зарплату? Кохатися в мистецтві і колекціонувати живопис.

А. Мухарський: Я думаю, що доступно. Ви знаєте, якщо вибрати собі сегмент, який вам до вподоби… Звичайно, ви не зможете купувати топові роботи художників "великої десятки" або "двадцятки". Є у нас така досить суб’єктивна, з одного боку, а з іншого, об’єктивна реальність, коли художники вартують за десятки тисяч доларів. Якщо ви прийдете на зліт колекціонерів або у клуб колекціонерів, ви побачите, що можна колекціонувати там за 200-300 доларів, купувати народні картинки – лубок якийсь там, кітчеві роботи. Або можна колекціонувати якісь листівки-поштівки. І так далі. Тобто, можна вибрати собі по кишені якийсь сегмент колекціонування, який має, безумовно, колекційну цінність.