Уряд вибрав шахти для приватизації

Український уряд визначив перелік вуглевидобувних підприємств для першочергової приватизації.

За критерії привабливості шахт для потенційних капіталовкладників були взяті: обсяги видобутку та наявність запасів вугілля, а також виробничі потужності підприємства та собівартість продукції.

Image caption Шахта імені Скочинського - перша серед найпривабливіших для інвесторів

За повідомленням прес-служби міністерства, всі державні шахти розподілені на 3 групи залежно від їх інвестиційної привабливості.

До першої групи віднесені перспективні копальні, які можуть зацікавити приватних інвесторів як об‘єкти для подальшої приватизації.

Друга група – потенційно перспективні підприємства, які можуть стати інвестиційно привабливими, якщо для них створять особливі сприятливі умови.

До третьої групи віднесли шахти, які вже відпрацювали виробничі запаси вугілля.

Перелік найбільш привабливих для інвесторів склали близько 40 вугільних копалень. Серед них шахта імені Скочинського, Південнодонбаська №3, Трудівська (Донецьк), Імені Бажанова, Бутівська, Чайкино, Холодна Балка, Ясинівська-Глибока (Макіївка), імені Стаханова (Красноармійськ), шахта Новогродівська, "Росія" (Селидове) та інші.

До найбільш інвестиційно привабливих віднесені також всі 5 шахт державного підприємства "Добропіллявугілля" та 4 самостійні копальні, які не входять до складу державних холдингів. У Луганській області – найбільше шахт, які належать до першої категорії, - у державному підприємстві "Ровенькиантрацит". У західному вугільному басейні така шахта одна – Степова.

Шахти, віднесені до перших двох груп, уряд готуватиме до приватизації. Третю групу – до закриття.

Такі списки вже не вперше

Групування українських шахт залежно від запасів вугілля та рентабельності відбувається вже вдруге за останні 15 років. Реструктуризація вуглевидобувної галузі у середині 90-х років за сприяння Світового Банку не стала успішною – держава не завжди знаходила гроші на співфінансування того проекту з Банком.

Чимала сума з коштів, виділених Світовим Банком, була витрачена, як встановили згодом українські контролюючі органи, не туди, куди вони призначалися. Через незавершену реструктуризацію та непрозорість фінансових потоків вугільна галузь, яку називають найбільш корумпованою в Україні, досі потребує з кожним роком все більшої державної підтримки.

Гроші потрібні для оновлення давно застарілого шахтного обладнання та на покращення охорони праці, оскільки українська вугільна галузь – серед світових рекордсменів за кількістю смертей гірників на робочому місці.

Якщо у 2005 році на підтримку собівартості видобутку вугілля держава виділила 1 мільярд гривень, то на 2011 рік Мінвуглепром просить 10-11 мільярдів. Державні витрати зростають, попри те, що видобуток вугілля падає. Відтак, багато фахівців вважають продаж шахт єдиним шляхом порятунку державного бюджету від зростаючих щороку витрат.

Альтернативи приватизації немає

Міністр вугільної промисловості Юрій Ященко вважає, що український бізнес вже дозрів для крупномасштабних інвестицій у спорудження нових копалень та приватизацію діючих.

Втім міністр не виключає іншої форми співпраці держави з приватним капіталом.

"Якщо інвестор вважає можливим для себе вже сьогодні вкладати гроші – приватизація не обов‘язкова, адже в нас є ваірант державно-приватного партнерства. Зараз ми цю модель випробовуємо в "Ровенькиантрацит" та "Свердловантрацит" - інвестор обіцяв 520 мільйонів гривень інвестицій уже в цьому році, і графік інвестицій виконує.

З наступного року ми будемо працювати з Фондом державного майна і виставляти шахти на приватизацію", - сказав в інтерв‘ю газеті "Східний варіант" Юрій Ященко, який особисто більше розраховує на українських покупців. Хоча, за словами міністра, деякими шахтами (у Львівсько- Волинському басейні) вже цікавляться росіяни.

Міністр запевняє, що держава зможе гарантувати власникам капіталів стабільність своєї інвестиційної політики.

"У договорі продажу шахт будуть чітко виписані гарантії і інвестору, і державі, і їх взаємні зобов‘язання – і розвиток, і збереження робочих місць, і взаємодію з територіями, і питання соціальної сфери".

Раніше серед компаній, які можуть цікавитися українськими вугільними активами, експерти називали компанії Метінвест, Індустріальий союз Донбасу, Донецьксталь, Evraz Group, ДТЭК, CEZ, New World Resorses.

Одних приватизують, інших закриють

Проти приватизації українських шахт виступає Незалежна профспілка гірників України. Один із її лідерів Анатолій Акімочкін вважає невдалим попередній досвід роздержавлення низки вугільних копалень.

"Ми маємо ряд прикладів: "Краснодонвугілля", "Павлоградвугілля". Я не вважаю, що це успішна приватизація. Сьогодні йде масове скорочення людей, забирається соціальна сфера. У "Краснодонвугіллі" вже закрили дві шахти, готується до закриття ще одна. Може, в Україні ще не народилися ті приватизатори, які розвиватимуть шахти", - каже профспілковий лідер.

Втім, держава також планує закривати чимало копалень, що належать їй. Саме безперспективні шахти міністерство зібрало у третьому списку. Для деяких із цих підприємств процес ліквідації почався ще 10-15 років тому, але держава досі не розрахувалася з боргами.

Юрій Ященко каже, що зараз на стадії закриття 117 шахт по всій Україні.

"Процес той нестерпно довгий і нестерпно болісний. Причина – у держави ніколи не вистачало грошей на безпосереднє виконання проектів ліквідації. Ми платимо зарплатню, возимо вугілля, розраховуємося за електроенергію… А ось на саму ліквідацію шахт грошей бракує", - бідкається міністр вугільної промисловості.

Продаж найбільш привабливих для інвесторів шахт уряд планує почати вже наступного року. Однак для цього нині бракує закону про особливості приватизації вугільних підприємств. І коли його ухвалять, наразі невідомо.

Новини на цю ж тему