Експерт: альтернативи Назарбаєву немає

Нурсултан Назарбаєв Копирайт изображения AFP
Image caption Нурсултан Назарбаєв проти референдум, який би подовжив його повноваження на 10 років

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив, що скличе позачергові президентські вибори. Раніше Конституційна рада Казахстану відкинула плани щодо подовження терміну президентства Нурсултана Назарбаєва до 2020-го року.

Цього місяця парламент країни проголосував за референдум і скасування президентських виборів, призначених на наступний рік. Пан Назарабаєв керує багатим на нафту Казахстаном більше двадцяти років.

Ситуацію проаналізував Українській службі Бі-Бі-Сі експерт з питань країн Середньої Азії Рустем Джангужин.

Бі-Бі-Сі: Чи здивувало вас рішення президента Нурсултана Назарбаєва відмовитися від організації референдуму і натомість організувати дострокові президентські вибори, ймовірно, вже навесні цього року?

Рустем Джангужин: На відміну від більшості експертів мене б здивувало, якби він погодився на референдум. Знаєте, внутрішня політика Казахстану є такою, що піраміда влади давно вибудувана і є непорушною. Практично відсутня опозиція, ще не сформувалося громадянське суспільство, яке могло би бути конкурентом владі. У цьому сенсі, якби Назарбаєв погодився на референдум, він би продемонстрував слабкість. А він зараз, як і завжди, почувається сильним і впевненим у своїй перемозі.

Бі-Бі-Сі: Тобто Нурсултан Назарбаєв на цих дострокових виборах свою кандидатуру теж виставлятиме?

Рустем Джангужин: Це не більше, аніж словесна формула, коли говорять про вибори. Вибори не будуть виборами, бо в умовах реалій казахської політики це буде просто голосування. І за Назарбаєва проголосує абсолютна більшість. Навіть оця розіграна партія з рішенням конституційної ради щодо неможливості референдуму - це гра оточення президента з метою зондування ґрунту на предмет того, хто з цього оточення найбільш до нього наближений.

Бі-Бі-Сі: Нурсултан Назарбаєв, як і президент Узбекистану Іслам Каримов - лідери, які найдовше перебувають на своїх посадах. Обидві країни - ключові стратегічні союзники США в регіоні. Особливо з огляду на операції в Афганістані. У США, як і на Заході в цілому, до певної міри закривали очі на порушення прав людини і авторитарний стиль правління. Так само, як говорили про президента Мубарака в Єгипті, ключового геостратегічного союзника США на Близькому Сході. З огляду на те, що зараз відбувається у Єгипті, чи вважаєте ви можливою критику на адресу Нурсултана Назарбаєва чи Іслама Каримова з боку Заходу із закликом до демократизації?

Рустем Джангужин: У першу чергу Сполученим Штатам, Європейському Союзові, Росії та й усім іншим Казахстан і Узбекистан потрібні в якості стабільних і стійких партнерів. Із Нурсултаном Назарбаєвим чітко зрозумілі мова та формулювання переговорів. Було би набагато складніше говорити невідомо і незрозуміло з ким. Хоча з іншого боку курс співпраці з цими країнами не змінився б від зміни лідера. Я також не став би порівнювати Казахстан із Узбекистаном, це трохи лінійна логіка, але ситуація в цих країнах дуже різна. І краще звична стабільність, ніж ризиковані зміни. Демократія - теж не панацея від усіх негараздів.

Бі-Бі-Сі: Є відоме прислів'я, що демократія - не найкращий устрій, але нічого кращого ніхто не придумав. Ви сказали, що у Казахстані немає структурованої опозиції чи відомого опозиційного лідера. Але чи всередині урядової партії "Нур Отан" є якась альтернатива президенту Назарбаєву, хоча би на перспективу, бо він все одно не вічний?

Рустем Джангужин: Однозначно ні, і тут така собі монархічна процедура, якщо говорити про далеку перспективу, пов'язану зі станом здоров'я Назарбаєва. Йому треба чітко і вчасно правильно обрати спадкоємця. Як ви розумієте, це зовсім не демократична процедура. У нього є певні побоювання, що ті люди, які його оточують і є найбільш наближеними, можуть виявитися недостатньо йому вірними. Це природній стан для будь-якого лідера, який звик до абсолютної влади. У цьому сенсі про якусь конкуренцію внутрішньо-партійну говорити важко. Сама структура партії не передбачає підготовку якогось занадто потужного лідера. Інші ж партії в силу об'єктивних та суб'єктивних причин поки не можуть продемонструвати електорату готовність стати реальною альтернативою Назарбаєву.