Професор Майкл Найдан: як навчити американців української

Професор Майкл Найдан щойно видав збірку українських поетів англійською Копирайт изображения Michael Naydan
Image caption Професор Майкл Найдан щойно видав збірку українських поетів англійською

Гостем п’ятничної програми Української служби Бі-Бі-Сі був професор українознавства з Університету штату Пеннсильванія Майкл Найдан, відомий також як Михайло Найдан.

Професор Найдан, який нещодавно видав антологію сучасної української поезії англійською мовою "Двадцять п'ять років української поезії", брав участь у розмові, яку вела Світлана Пиркало. Розмова, зокрема, торкалася того, як викладати українську мову і культуру американцям та як популяризувати українознавство - і українську літературу - за кордоном.

Професор Найдан є також відомим перекладачем. Він перекладав твори Юрія Андруховича, Ліни Костенко, Богдана-Ігоря Антонича та інших відомих українських авторів. Майкл Найдан також пише власну книгу про Львів (готується її переклад українською мовою) і готує антологію українських жінок-письменниць англійською мовою.

Разом з ним на програму прийшли його колеги Оксана Лущевська та Лариса Боброва, які також викладають студентам Університету штату Пеннсильванія українську мову та літературу. Нижче слухайте повний аудіозапис програми, читайте розшифровані фрагменти з розмови.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів

Слухачка Бі-Бі-Сі із Кембріджа: Мене цікавить ваша перекладацька творчість, бо я особисто відкрила для себе Великої Британію через переклади англійської літератури на українську мову. Я вважаю, що ваша робота - це дуже важлива справа, бо ви відкриваєте дух України і таланти через переклади нашої літератури на англійську мову, саме завдяки цим перекладам англійська аудиторія дізнається про "Перверзію" Андруховича , про Юрія Винничука, Ліну Костенко та інших. Які ваші останні роботи і плани на майбутнє?

Копирайт изображения Michael Naydan
Image caption Зліва направо: співперекладач Найдана з російської Слава Ястремський, поет Віктор Неборак і Майкл Найдан в Бакнельському університеті під час поетичного заходу Неборака

Майкл Найдан: Я щойно закінчив досить велику антологію сучасної поезії, вона була видана місяць тому. Є один американський літературний журнал, там кожного року випускають пару спецномерів, вони подзвонили мені і сказали, що хочуть зробити український номер. Я зібрав різних перекладачів, серед них моїх колишні студенти, інші перекладачі в Америці. Ми зробили цей том, вийшло дуже гарно, з красивою обкладинкою також, на якій зображена картина художника Миколи Куманівського, відгуки були дуже позитивні.

Також я недавно випустив книжку перекладів Богдана-Ігоря Антонича, на неї теж були позитивні відгуки. Дещо я друкую в Україні, двомовні видання.

Я співпрацюю з Михайлом Комарницьким, який провадить видавництво "Літопис" у Львові, і ми зробили двомовні видання Павла Тичини, Максима Рильського, Ліни Костенко. Взагалі на переклади з української мови дуже позитивна реакція. А щодо "Перверзії" Андруховича – це насправді дуже складний твір для перекладу, я навіть написав одну статтю про переклад цього твору.

Бі-Бі-Сі: Є така думка, що в Україні, і взагалі в умовно православному світі, панує духовність, а в Америці панує матеріалізм і бездуховність. Як би ви на це подивилися, чи справді в Україні є певна таємниця духовності, якої немає в іншому місці?

Копирайт изображения Penn state
Image caption Антологія "25 років української поезії" за редакцією Майкла Найдана, який також переклав багато з цих текстів

Майкл Найдан: Не перший раз мені ставлять таке запитання, і я завжди відповідаю, що люди є люди. Багато хто думає, що всі американці мають свої машини, великі хати, але ж треба розуміти, що люди там працюють, щоб це мати. Також вони ходять до церкви і шукають духовного життя, люди - це люди, ким би вони не були: американцями, українцями, росіянами, французами, китайцями, кожна людина шукає розуміння, що таке життя.

Слухач Бі-Бі-Сі: Я хотів сказати щодо того, як навчити студентів української мови. Я вважаю, що не достатньо просто змусити їх сісти за підручник. Україну потрібно представити як економічно сильну, процвітаючу країну, інакше у студентів, майбутніх бізнесменів, не буде стимулу вчити українську, вона має бути мовою бізнесу.

Майкл Найдан: Я погоджуюсь з цим, але є різні причини, чому люди починають вчити українську мову і культуру. Я хотів би, щоб до нашої розмови долучилися мої аспіранти з України, вони також працюють тут у Пеннсильванії, і саме викладають українську мову. Це Оксана Лущевська та Лариса Боброва.

Оксана Лущевська: Я викладаю "українську культуру і цивілізацію" - це онлайн Інтернет курс, я навчаю сьогодні 55 студентів. Курс досить цікавий, ми маємо лекції, тобто кожного тижня студенти прочитують лекції, і потім здають невеличкий тест. Самі лекції були розроблені професором Найданом.

Також до лекції ми читаємо дуже цікаву літературу, наприклад, "Культурний шок" Мередіт Дальтон, я вважаю книжку дуже цікавою, тому що не тільки американські студенти можуть дізнатися про українську культуру, але і українські студенти багато почерпнуть з цієї книжки, подивившись на свою культуру з боку. Також ми читаємо українські народні казки, ми вивчаємо Сковороду, дивимось українські фільми і навіть готуємо українські страви.

Бі-Бі-Сі: А чому ці предмети цікаві американським студентам? Зрозуміло, якщо хтось з них має українську кров, а люди, які не мають відношення до України, що спонукає їх приходити на ваш курс?

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Обкладинка книги перекладів Богдана-Ігоря Антонича

Оксана Лущевська: Причини дуже різні. Дійсно є такі, хто має дідуся-бабусю з України, і ця культура була прищеплена раніше, їм цікаво сьогодні це розвивати. Також є студенти, які пройшли курс російської історії, вивчали Київську Русь і тепер вирішили підійти, так би мовити, з іншого боку, вони вивчають Київську Русь в українському курсі історії. Декому просто потрібно пройти цей курс, хтось хотів би дізнатися більше.

Бі-Бі-Сі: А чи є бізнес цікавий, як говорив наш попередній слухач, чи думають люди про якісь інвестиції в майбутньому, можливо співпрацю з міжнародними компаніями, які ведуть справи в Україні?

Оксана Лущевська: Насправді ми маємо багато студентів, які навчаються на відділеннях, пов’язаних з економікою або бізнесом. Я думаю, студент все ж таки молодий і йому вирішувати, і ми не можемо сказати напевно про мотиви і робити висновок.

Бі-Бі-Сі: Запитання до пані Лариси, викладача української мови - з якими труднощами ви стикаєтесь, наскільки взагалі можливо взяти американця і зробити з нього україномовну людину?

Лариса Боброва: Викладати іноземну мову, чи то українську чи англійську – це завжди важко, а кажучи про українську мову – то дуже важко, уявіть собі, скільки закінчень, відмінків треба мати в голові, щоб правильно розмовляти. Але мої студенти з цим дуже добре справляються.

Я маю студентів українського походження, які вже трохи розмовляють українську мовою, є також американці, які не мають ніяких родичів в Україні, і українську мову починають вивчати з алфавіту. Загалом, проблем ніяких немає, якщо людина хоче вивчати мову певної країни, цікавиться її культурою, народом, то трішки натхнення і гарні підручники дуже допомагають їм.

В мене є американка Пейдж, яка вчить українську мову третій семестр і вона майже вільно розмовляє. Зараз ми читаємо українських письменників – наприклад, Юрія Винничука, Андруховича, Ірен Роздобудько і обговорюємо твори українською мовою. Це звичайно важко, але американці дуже добре з цим справляються.

Бі-Бі-Сі: Які смішні випадки трапляються при викладанні української мови іноземцям, чи щось читають неправильно, чи є проблеми з фонетикою?

Оксана Лущевська: В мене був студент, не американець, а кореєць. Він був дуже зацікавлений швидко вивчити українську мову. Минув тиждень нашого навчання, початковий курс, ми тільки пройшли алфавіт і фонетику, а він приходить і каже: "Скажіть мені, будь ласка, чому я ще не розмовляю? Бо мені здається, що я поліглот, і зможу розмовляти дуже швидко". Було цікаво, що людина настільки з іншої культури і бажає вчити мову. Коли він добре провчився цілий семестр, я його запитала, що його спонукає до вивчення мови. Він сказав – "футбол, бо мені подобається Андрій Шевченко".

Допис слухача на сайті Бі-Бі-Сі: Мене абсолютно не хвилює навчання іноземців, нехай пан професор краще порадить, як навчати українців української, яких насильно зробили російськомовними. Їм тепер легше говорити російською і важко відродити мову дідів-прадідів на Донбасі чи у Запоріжжі". Чи необхідно взагалі вчити української тих українців, які нею не говорять?

Майкл Найдан: Треба їх вислати до нас просто, на наші курси тут.

Бі-Бі-Сі: Це дорогий проект може вийти!

Майкл Найдан: Це складне питання - мовна проблема України. Мені байдуже, на якій мові говорить людина, яка живе в Україні. Головне, щоб така людина шанувала і культуру, і мову інших людей, які живуть в Україні. Російськомовні повинні шанувати українську літературу, дещо знати про неї, а україномовні повинні дещо знати про російську культуру.

Взагалі головний мій фах – це російська література, я написав свою дисертацію про Марину Цвєтаєву. В мене багато перекладів російських авторів, я недавно надрукував переклад Ольги Сєдакової, есе і поезію. У російських авторів теж надзвичайно цікаві твори, я не роблю різниці. Але свого часу Маяковський нарікав, що російський народ не шанує українську літературу, а треба читати і розуміти ту іншу культуру.

Бі-Бі-Сі: В Америці є штати, в яких дуже велика мексиканська чи іспаномовна громада, яка не "вариться" в англомовній культурі. Наскільки Америка зараз змінює свою мовну і соціальну політику для того, щоб залучити цих людей до ширшої дискусії, бо іноді складається враження у США іспаномовна і англійська культура взагалі майже не перетинаються?

Майкл Найдан: Це залежить від штату, у Каліфорнії, Техасі, Арізоні - там проблеми. І головні проблеми з наркотиками, які перевозять через кордон до Америки, це великий мінус. Певні соціальні проблеми є, люди, які приїжджають, живуть у своєму гетто і розмовляють між собою тільки іспанською. Але їхні діти, народжені тут, вчаться в американських школах і знають англійську мову.

Запитання слухача: Чи не було у вас наміру перекладати українські народні пісні, бо мені здається, саме пісня може зацікавити і передати дух народу?

Майкл Найдан: Пісні дуже складно перекласти, декотрі я переклав, зокрема Івасюка. Я випустив з Ольгою Лучук "Сто років юності", антологію української поезії. І там 2-3 пісні переклав – зокрема, пісню "Вона".

Питання від слухача: Мабуть, пан професор не раз бував в Україні, цікаво, яке враження справила на нього значна різниця між літературною і розмовною українською мовою, російсько-український суржик, чи багато траплялось сленгу?

Майкл Найдан: Ясна річ, що головна для мене літературна мова, бо я займаюсь перекладом. Але також багато таких розмовних слів буває в творах Андруховича та інших авторів, у Богдана Жолдака є багато таких слів.

Бі-Бі-Сі: Мабуть, Жолдака важко перекладати, адже там багато суржику.

Майкл Найдан: Так, деякі твори повністю написані суржиком, але мені допомагає те, що я фахівець російської літератури і мови, я їздив і до Москви, і до Пітера. Я досить часто мав в Україні такі цікаві розмови… Сидимо, наприклад, в кав’ярні у Львові, там один художник розмовляє російською тільки, але розуміє українську, а другий поляк - трохи знає українську, третій американець, який знає трохи російської. А я чи український поет, Юрій Винничук, Юрій Андрухович, сидимо теж там, і кожен говорить своєю мовою, але ми розуміємо один одного без проблем.