Російський газ для України не дешевшає

Російський Газпром, згідно із щойно оприлюдненою звітністю компанії, торік скоротив постачання газу до Європи, а деяким європейським компаніям вдалося домогтися перегляду контрактів та зменшення цін на російський газ.

Водночас усі намагання Києва домовитися із Газпромом про перегляд контрактів та формули ціни на газ, що його імпортує Україна, поки що залишаються марними. Експерти пояснюють це відсутністю альтернатив для України і непрозорістю процесу переговорів щодо зміни контрактів.

Копирайт изображения afp
Image caption Газпромівський вентиль втратить свою могутність, коли Україна знайде альтернативу російському газові

Згідно із останньою доповіддю Газпрому, за четвертий квартал минулого року компанія продала своїм європейським клієнтам менше газу, аніж за той самий період у 2009 році, коли економіка європейських країн перебувала на піку економічної кризи.

Торік Газпром не збільшив експорт

Загалом Газпром, найбільший виробник газу в світі, впродовж минулого року так і не зміг досягти своєї мети - збільшити експорт. Якщо у 2009 році російському газовому велетню вдалося продати 141 мільярд кубометрів газу, то у 2010 році експорт знизився до 139 мільярдів кубів. Продажі російського газу двом найбільшим європейським клієнтам та партнерам – Німеччині та Франції – скоротилися дуже суттєво: на чверть до Німеччини і на половину до Франції. Крім того, таким компаніям, як німецькі E.ON Ruhrgas AG, Wingas GmbH, французька GDF Suez SA та італійська Eni SpA, вдалося домовитися із Газпромом про перегляд контрактів щодо зниження ціни або ж відтермінування відбору законтрактованих обсягів газу.

“Газпромекспорт вступив у переговори щодо перегляду ціни, результатом яких стали домовленості щодо її зниження. Стосовно певної частки обсягів постачання було запроваджено прив’язку до спотових цін зі зміною умов відбору газу, тоді як раніше діяли правила зі 100-відсотковими добовими зобов’язаннями “бери або плати”, - йдеться у звіті російської компанії.

Поступки Європі під тиском обставин

Фінансова криза, після якої економіки європейських країн відновлюються досить повільно, активне застосування енергозберігальних технологій та альтернативні поставки газу зі спотового ринку, схожого на ринок нафти, – ці причини експерти називають серед головних, пояснюючи, чому Газпром пішов на перегляд контрактів.

Незалежний експерт з питань енергетики Володимир Саприкін каже, що події 2010 року, коли низка європейських компаній домоглися перегляду контрактів із Газпромом, не можна назвати революційними.

Але еволюція Газпрому, який, як виявилося, таки може йти на поступки під тиском обставин, є очевидною, каже експерт: "По-перше, на сьогодні економічна криза, зокрема, і в Європі, ще на завершена, а отже, і попит від промисловості залишається низьким. По-друге, на Газпром припало найсуттєвіше зменшення поставок газу тому, що він провадив досить неконкурентну консервативну політику, тривалий час покладаючись на старі контракти. Отже, впродовж 2010 року відбувалися суттєві зміни цих контрактів. Я би не назвав їх революційними, це є еволюція, але, все ж таки, і Газпром пішов на значні поступки”.

Виконавчий директор аналітичної групи DIXI Group Антон Антоненко також каже, що у 2010 році на європейському газовому ринку збіглися кілька факторів, які, зрештою, і змусили Газпром піти на поступки: “Тут є і частка успіху програм з енергоефективності, багато з яких досить успішно реалізуються у Європі, певна частка належить і тому, що газ закуповується на спотовому ринку, а крім того, маємо завдячувати теплій зимі. Тобто, у ситуації, коли попит впав настільки, що Газпрому важливо бодай щось продати, стали можливі домовленості про те, щоб ціна знизилася, і умови для покупців стали трішечки вигіднішими для них”.

Спотовий ринок - це ринок, на якому купівля відбувається за сьогоденними цінами, а платіж і доставка відбуваються негайно.

Альтернатива як важіль впливу на монополістів

Пан Саприкін каже, що для української влади, яка вже рік декларує своє бажання якомога швидше переглянути газові контракти із Газпромом, урок може полягати у тому, що російський монополіст дослухається до аргументів ринку та конкуренції.

“Одним із важелів впливу на Газпром із того, що було реально застосовано, стало те, що Європа збільшила закупівлі газу у конкурентів Газпрому, - це, насамперед, Норвегія, а також постачальники скрапленого природного газу. Отже, Газпром пішов на поступки не просто так, а під тиском конкурентних поставок, коли після суттєвих змін на газовому ринку Європи головні споживачі зажадали пом’якшення умов щодо санкцій, щодо обов’язкових обсягів споживання газу, і, безумовно, щодо цін. Тобто, маючи альтернативні джерела, можна впливати навіть на найбільшого постачальника газу – Газпром. На жаль, Україна поки що не має такого альтернативного джерела, і цей важіль впливу у нашому випадку просто відсутній”.

Антон Антоненко з DIXI Group до цих факторів додає те, що і український ринок газу спирається на державного монополіста: “Почнемо із того, що в Україні існує державна монополія на газовому ринку. В Україні не існує спотового ринку. Газпром, відповідно, розуміє і відчуває, що в України варіантів, аби прямо зараз почати торги, спираючись на якусь альтернативу, немає”.

Серед інших факторів безуспішності зусиль українського уряду щодо змінення контрактів на імпорт газу експерт називає і те, що всі переговори із Газпромом відбуваються досить непрозоро, а їх подробиці часто стають відомі лише з часом і через якусь третю сторону.