Українська мова - між молотом і ковадлом

В Україні, за даними ЮНЕСКО, нараховується 15 мов, які можуть зникнути. Серед них – караїмська, кримськотатарська, урумська, русинська. Є прогнози, що й українській мові залишилося жити 55-60 років.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Акція молоді на захист української мови

У Міжнародний День рідної мови Бі-Бі-Сі запитала мовознавця та музичного критика Юрка Зеленого, чи може таке статися, що у світі залишаться лише ті мови, якими зараз найбільше говорять у світі, і передусім – англійська та іспанська?

Ю. Зелений: Це цілком можливо. І, до речі, тут забули згадати чомусь, що і російська залишиться, а також китайська. Але як мовознавець або як меломан зі стажем – почнемо з одної моєї діяльності, - я свого часу дуже серйозно захоплювався збиранням кельтики, тобто, співів різними кельтськими мовами. І, власне, збираючи записи, вивчав історію, підґрунтя, розвиток цієї пісенної творчості. І, скажімо так, останні 20 років мого свідомого меломанства кельтські мови, здавалося б, у таких країнах, як Ірландія, де на державному рівні існує велика підтримка, ірландська мова, по суті, вмерла. Тобто, за останніх 100 років терени, де нею спілкувалися, скоротилися буквально до кількох відсотків. Хоча на світанку ірландської незалежності, тобто, в 1921 році, ареали, в яких говорили ірландською, покривали, мабуть, більшу половину країни. І просто свого часу не було дотиснуто до кінця якесь ухвалення рішення, що має бути в Ірландії єдина мова – ірландська. А ухвалили подвійну, приблизно як у нас зараз, - ірландську і англійську. Ну, ви самі розумієте, яка мова залишилась…

Бі-Бі-Сі: Тобто, виходить, мовна політика все-таки має велику силу.

Ю. Зелений: Звичайно.

Бі-Бі-Сі: Якщо вірити біблійному переказу, то колись в часи Вавілону, одна мова - це було благо, а багато мов – це уже стало злом. Чи можливий такий розгляд питання, коли людство повернеться до однієї мови?

Ю. Зелений: Ні, воно не повернеться до однієї мови, скажімо, тільки до однієї якоїсь англійської, тому що на сьогодні з цими, так би мовити, супермовами все не так вже просто. Вони зараз перебувають у стані, власне, з одного боку, нібито панування, а з іншого, вони самі ж розпадаються. Просто про це голосно ніде ніхто не каже, і вони розпадаються не таким чином, як, скажімо, це буде з українською. Тобто, українська просто зникнути може. Чи ірландська, та сама згадана. А англійська, "інгліш", уже є так звана "укрліш", "русліш", "спейнліш", "чайнліш"…

Бі-Бі-Сі: Тобто, це уже далеко не ця англійська, якою Шекспір писав...

Ю. Зелений: Так, і ті люди, які часто їздять за кордон, особливо в Британію або в Америку, вони прекрасно знають, що таке американо-британський мовний словник.

Бі-Бі-Сі: Давайте з такого боку підійдемо. Виходить, що принаймні для нащадків більше шансів має зберегтися та мова, якої є більший спадок, навіть пісенний. В цьому плані української мови досить багатий спадок. Наскільки вона захищена?

Ю. Зелений: Я не погоджуюсь з тією тезою, до якої закликають британські науковці, що, мовляв, давайте робити записи, давайте записувати живих носіїв, їхні співи, їхню говірку. Я ці записи теж маю - стосовно кельтських мов. Але запис - це як консервація. Це буде цікаво в цьому порпатись якомусь науковцю або якомусь такому ж "шибанутому", як я, що от ці записи цікаві, ці співи, ці мелоси… Але ці записи не дають розвитку мові, а якщо нема розвитку мови… Ну, скажімо так, записи – це вчорашнє, це позавчорашнє, це минуле. А треба, щоби мова ішла в майбутнє, і тоді вона виживе.

Бі-Бі-Сі: Для вас, я так розумію, безперечно рідною є українська?

Ю. Зелений: Безперечно!

Бі-Бі-Сі: Нещодавно з’явилися повідомлення про те, що через 55-60 років от саме ця, і моя, і ваша рідна мова може зникнути. Ви у це вірите?

Ю. Зелений: Ну, очевидно. І до речі, я обґрунтую, чому. Тому що я, скажімо, своє отроцтво провів на Тернопільщині, це Західна Україна. І я пригадую кінець 70-х років, початок 80-х, яка говірка там була тоді. І те, що ми зараз чуємо на вулицях тієї ж самої Західної України, яка вважається регіоном, де безперечно панує і переважає тільки українська мова, - навіть Табачник відокремлює всіх цих галицусів, що це не українці, - це вже зовсім не та мова. По-перше, змінилася вимова. Тобто, зникли такі, скажімо, на вулицях міст такі звуки як м’яке "е", зникло твердіше "ч", "шч".

Бі-Бі-Сі: Тобто, та, що вважається, літературною мовою?

Ю. Зелений: Так. З іншого боку, великий наплив іде російського суржику. Так би мовити, такий балак молодіжний. На кшталт таких слів-паразитів, як "тіпа", "конечно", "тіпа того". Тобто, це молодь говорить, вона ніби говорить українською. Вони не замислюються, що перемикаються. Як би подвійний код у них в голові вже прописаний. І тому, таки чином, якщо так далі піде… Це ж, розумієте, від цих дітей, які зараз так говорять, їхні діти не будуть інакше говорити. Вони будуть цього набиратися в батьків.

Бі-Бі-Сі: І це буде вважатися вже українською мовою…

Ю. Зелений: Так, це буде вважатися вже таким "новоязом".

Бі-Бі-Сі: Я розумію, що мова сусідньої країни має потужний вплив на українську.

Ю. Зелений: Величезний. Це не вплив, це тиск, це чавлення. І зараз в українській мові чавлення іде з двох боків, що найгірше. Тобто, з одного боку це російська мова, а з іншого це саме англійська.

Бі-Бі-Сі: Багато дуже англіцизмів?

Ю. Зелений: Так, але, до речі, ці англіцизми, з одного боку, заходять безпосередньо з Заходу, з другого – заходять через ту саму російську. Тобто, це така абракадабра! Це збочення називається в психології, це шизофренія.

Бі-Бі-Сі: І все ж таки, це має викликати якусь реакцію спротиву. Як з цим боротися? Наприклад, спроби попередньої влади вживати більше рішучих заходів розвитку мови викликали різні різкі протести у низці регіонів України, і взагалі така теза пролунала, що повзуча, так би мовити, українізація часів Кучми була більш ефективною, ніж такі різкі кроки Ющенка. То як треба все-таки робити це, щоб не викликати реакцію спротиву?

Ю. Зелений: Ви знаєте, будь-який народ, а український насамперед, не хоче вчитися. І будь-яке навчання чого-небудь, ну, скажімо, іншої мови, навіть спорідненої… От якщо я був би російськомовний в побуті, але навчання спорідненою українською для мене це вже, даруйте за такий балак, напряг. Тобто, для мене це вже додаткове навантаження. Людина- це тварюка, яка є лінива сама по собі. Вона не хоче вчитися. А в нас ніхто з малечку людей не привчає вчитися. І таким чином виходить, що дійсно різких рухів робити, на жаль, як би мені, наприклад, цього не хотілося, не можна. І праві, мабуть, ті, хто каже "оця повзуча українізація". Вона була така, знаєте, крок за кроком, вона була непомітна, вона була не сильна, не ламала через коліно, але вона своє давала. Чому? Тому що був запущений кореневий механізм. Система освіти все ж таки будувалася на українській мові.

З Юрком Зеленим розмовляв Роман Лебедь.