Щербак: АЕС - ядерна бомба уповільненої дії

"Чорнобиль та Фукусіма вчать, що комфорт вимагає жертв", - вважає суспільний діяч Юрій Щербак.

Пан Щербак - письменник, лікар, громадський активіст, який брав участь в створенні першої української екологічної організації "Зелений світ", а згодом був міністром у справах охорони довкілля, колишній посол України у Ізраїлі, США та Канаді, - твердить, що на його думку, атомна енергетика - надто небезпечний шлях розвитку.

Копирайт изображения AFP
Image caption Руйнування на японській АЕС у Фукусімі дуже нагадують фото 25-річної давнини із радянськоїї АЕС у Чорнобилі

В інтерв'ю Бі-Бі-Сі пан Щербак також сказав, що одним із уроків Чорнобиля та Фукусіми є те, наскільки важливими є вчасність та вичерпність інформації.

Як людина, що відкидає забобони, пан Щербак, утім, згадав і про "знаковість" часу, у який відбулися обидві катастрофи.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Юрій Щербак: важливо не викликати паніки

Юрій Щербак: Те, що сталося в Японії на атомній станції Фукусіма, на мій погляд, є певним знаком диявола. Хоча я не вірю у чаклунські справи, але повинен сказати, що якраз напередодні 25-ї річниці Чорнобильської катастрофи трапилась ситуація, яка нагадує про те, що сталося у Чорнобилі. Події в Японії викликають у нас величезний біль, бо ми пригадали те, що було з нами.

Бі-Бі-Сі: Але, очевидно, головна різниця між цими подіями – це дії влади. Про трагедію у Чорнобилі більшість людей дізналося лише через декілька тижнів після катастрофи, і евакуація відбулася запізно, після вибуху, у Японії ж – до вибуху.

Юрій Щербак: Безперечно, тут є засаднича різниця: між тоталітарним жахливим “совковим” табором, де була заглушена вся інформація і держава коїла злочин щодо власного народу, і між відкритим суспільством Японії, де держава спромоглася сказати правду. Сказати правду, навіть незважаючи на страшну біду: ми не повинні забувати про десятки тисяч загиблих від цунамі (Поки що точно підтверджено лише понад три тисячі загиблих - ред). Навіть якщо сказано не всю правду, але все одно дуже багато правди, і влада чимало зробила для того, щоб повніше виконати свій обов’язок перед суспільством. Прем’єр-міністр Наото Кан чесно сказав, що сталося загорання четвертого реактора, що підвищена радіація, що треба створити 20-кілометрову зону. Вони вже вивезли два дні тому 170 тис. людей, і дійсно, зроблено дуже багато, керівництво держави адекватно реагує на цю катастрофу, на відміну від радянської влади у 1986 році.

Бі-Бі-Сі: Ви були активістом, одним із засновників екологічного руху в Україні “Зелений світ”, а також були урядовцем, міністром. Що ви можете сказати на такий аргумент, що, мовляв, людям не треба всього говорити, особливо про погане, аби не було паніки?

Юрій Щербак: Я думаю, це дуже серйозне питання, це виклик для будь-якої офіційної особи. До речі, я в уроках Чорнобиля для людства ставлю це питання: наскільки треба давати інформацію, як її зважувати. Тут, звичайно, дуже важливо не викликати паніки. Порівняно недавно я був в Японії на запрошення антиядерних організацій, там була видана моя книжка “Чорнобиль” . І там я мав зустрічі з людьми, які мені висловлювали тривогу щодо розміщення атомних електростанцій. Так от, я собі уявляю цю дисципліновану країну, де суспільство набагато краще організовано, ніж у нас в Україні, і тим не менше, я все одно боявся б там давати якусь трагічну інформацію, щоб не було паніки. Тому тут потрібно зважувати, я не кажу приховувати всю правду, звісно. Тим паче, зараз при наявності Інтернету, миттєвого зв’язку, нічого вже не вдасться приховати. Але офіційні заяви мусять бути зваженими.

Бі-Бі-Сі: Так де ж все-таки та межа?

Юрій Щербак: Я думаю, у Японії правильно зробили, що оголосили зону 20 кілометрів, а за 30 кілометрів – не відкривати вікон, не виходити на вулицю… Треба ще провести підготовчу роботу – як спрямувати потоки біженців, яким транспортом і куди їх вивозити. Я сподіваюсь, що в Японії це все було нормально зроблено. Хоча, очевидно, після закінчення цієї історії ми дізнаємось якісь драматичні подробиці.

Бі-Бі-Сі: А можливо, люди готові до певних пожертв? Тобто електричний струм, світло, використання електроприладів у побуті – вважається зараз мало не правами людини. Як на вашу думку, чи можливо, що люди десь там в глибині душі готові на певні жертви, щоб продовжувати користуватися благами цивілізації?

Юрій Щербак: Комфорт завжди викликає певні ризики, і людство погодилось на це. Коли ви летите в літаку, в якому 800 пасажирських місць, а в ньому відмовляють двигуни, то аварія цього літака – це катастрофа для 800 людей. І хоча це дуже серйозно, люди все одно ніколи не відмовляються від польотів на таких комфортабельних літаках. Звичайно, певний розумний ризик завжди береться до уваги, бо без цього не можна. Або сиди вдома – не літай нікуди, або ж ризикуй.

Бі-Бі-Сі: Атомна енергетика, на вашу думку, - це нерозумний ризик?

Юрій Щербак: Мені здається, що ця нова історія в Японії доводить, знову ж таки, що атомна енергетика є дуже небезпечним шляхом розвитку людської технологічної цивілізації. Залишаються невраховані конструкторами та винахідниками елементи, які потім відіграють критичну роль, катастрофа розвивається по логіці доміно – падає одна система, за нею падає інша... Такий ефект доміно мав місце у Чорнобилі, тільки він більш драматично розвивався, а зараз ми бачимо, що відбувається там. Я думаю, потрібно надзвичайно підвищити безпеку існуючих станцій і подивитися, що з ними відбувається, в яких вони умовах працюють – і це вже зробили багато європейських урядів.

Але як би там не старались, це дуже небезпечна галузь, це плід ядерної війни, це штучна концентрація величезних енергетичних потужностей, фактично, ядерна бомба, яка тільки працює повільно. В цьому є ризик, я вже не кажу про радіоактивні відходи і таке інше.

З Юрієм Щербаком розмовляв Богдан Цюпин.