Через Стросс-Кана у Франції мине мода на мачо?

У Франції вже тривалий час заведено, що медіа не втручаються у приватне життя публічних осіб.

Копирайт изображения Reuters
Image caption У Франції, якщо медіа забагато цікавляться приватним життям політика, вони ризикують порушити закон.

Французькі закони, що захищають приватне життя, - серед найсуворіших у світі, і французи, на відміну від британців чи американців, звикли пишатися своїм невтручанням у те, що політики роблять у своїх спальнях.

До цього часу більшість французів вважали б несмаком повідомлення журналістів про позашлюбні зв'язки політиків.

Сьогодні відносно нові французькі коментарори запитують, чи зміниться це у світлі арешту Домініка Стросс-Кана, чоловіка, що отримав прізвисько "Великий Спокусник".

Ловелас

Про ймовірні контакти пана Строс-Кана з жінками до його арешту повідомляли дуже мало, попри те, що його вважали фаворитом на наступних президентських виборах.

В усякому разі його репутація ловеласа розглядалася не як неприйнятна поведінка, а радше як перевага, що походить від французької політичної культури "мачо".

Він досі має багато прихильників у Соціалістичній партії, і дехто з них обурений тим, що його показали по телебаченню у наручниках - це те, що, як вони кажуть, є протизаконним у Франції на цьому етапі судового процесу.

Image caption Французькі медіа допомагали охороняти таємницю про позашлюбну дочку Франсуа Міттерана

Лідер соціалістів Мартін Обрі скритикувала французькі медіа через недотримання французького закону і трансляцію цих кадрів.

Колишній президент Франсуа Міттеран мав позашлюбну доньку від своєї коханки, однак французькі ЗМІ роками не розголошували цю таємницю.

І коли зрештою вона стала відома громадськості, скандал сплахнув не довкола його стосунків, а через те, що дочка президента Мазарін і її мати жили у будинку за рахунок платників податків і охоронялися поліцією.

"Коли про це стало відомо, багато журналістів вважали, що стан речей зміниться, - каже Паскаль Віро, заступник редактора лівої газети Liberation. - Але той випадок нічого не змінив. Я не знаю, чи щось зміниться тепер через скандал зі Стросс-Каном".

Дивний здобуток?

Втім, стаття у Liberation твердить, що тепер Франція переживає свій перший "англо-саксонський" секс-скандал, і різко поринула у публічні дебати, які дотепер - через культурні особливості, "латинську" ідентичність чи демократичну слабкість - були "звужені до чуток і пліток у вузькому колі обраних".

Копирайт изображения AP
Image caption Дружина Стросс-Кана - колишня журналістка і телеведуча Анна Сінклер

Стаття у часописі Le Monde називається "Дивний здобуток ЗМІ завдяки справі ДСК [Домінік Стросс-Кан]".

Написана журналістом, що є також співавтором книги про сексуальні пригоди французьких політиків, вона доводить, що французькій демократії слід додати "загальної пристойності".

Письменник Крістоф Делуар також каже, що був здивований відсутністю інтересу з боку французьких медіа до розділу його книжки "Сексус політикус", який присвячений імовірній розпусті пана Стросс-Кана.

"Через цей розділ ми та видавець зазнали сильного тиску, з огляду на делікатний характер тієї інформації", - каже він.

Книжка, що вийшла 2006 року, зламала табу у Франції і вказала на те, що багато політиків мають зв'язки з журналістками.

Саме це, переконують автори, сформувало медіа-культуру, у якій рідко ставлять незручні питання.

Ламання табу

Сам Домінік Стросс-Кан одружений із колишньою журналісткою Анною Сінклер.

Image caption Про стосунки Ніколя Саркозі з Карлою Брюні та їхній шлюб французька преса говорила багато

Однак якщо медіа проявлятимуть більший інтерес до приватного житя політиків, вони ризикують порушити закони про захист приватного життя.

Якщо інформація не становить громадського інтересу, і пов'язана з чиїмось особистим життям, вона може бути оприлюднена лише зі згоди тієї особи.

Але юристи кажуть, що суди вдаються до іншого підходу, відколи Ніколя Саркозі було обрано президентом 2007 року.

Про стосунки пана Саркозі з Карлою Брюні та про їхній шлюб розповідали багато, дещо - зі згоди президента.

Відтоді суди неохоче присуджують високі грошові компенсації, коли публікації, пов'язані з публічними діячами, розкривають їхнє приватне життя.

Це може означати, що навіть у Франції можливий початок ламання табу.