Покальчук про "пропаганду" зйомки в Межигір'ї

Телеверсія зустрічі президента Віктора Януковича з декількома журналістами була показана на різних телеканалах приблизно в один і той самий вечірній час у вівторок.

Копирайт изображения bbc
Image caption Журналісти поводилися як гості, а Янукович, як господар

Вперше резиденція Януковича була показана зблизька, однак представники руху "Стоп цензурі", які найбільш активно впродовж року намагались потрапити до Межигір’я, були змушені, як і мільйони інших українців, робити свої висновки за матеріалами телезйомки прес-служби президентської адміністрації.

Оцінки телеподії в Україні доволі суперечливі. Чимало тих, хто називає резиденцію Януковича занадто розкішною, чимало і тих, хто вважає, що телеаудиторії продемонстрували не всі володіння Януковича.

Соціальний психолог Олег Покальчук, з яким розмовляв Альбій Шудря, вважає, що зовсім не тиск журналістської спільноти змусив президента Януковича відчинити ворота перед представниками деяких ЗМІ.

Image caption Олег Покальчук каже, що Янукович спочатку був більш розкутий, ніж журналісти.

Олег Покальчук: Не треба переоцінювати тиск журналістів, які думають, що на щось реально тиснуть. Журналісти консолідовано висловлюють думку, скажімо, більшості суспільства. Але в нас виходить навпаки. У нас консолідована думка журналістів, якщо така створюється… з її допомогою впливають на суспільство, щоб сформувати його думку. Тому я би не переоцінював…

Бі-Бі-Сі: А чи можете ви оцінити ефект, який було досягнуто серед телевізійної аудиторії? Адже населення сприймає це як показ, можливо, розкоші, чи, навпаки, доволі скромного - за українськими мірками - життя еліти.

Олег Покальчук: Ні, це дуже якісний продукт, скажімо, пропаганди, бо люди ж дивилися на обличчя… Сприймається ж діалог, комунікація, тому ніяких негативних емоцій у людей додатково не виникло.

Бі-Бі-Сі: З приводу інтер’єру, і з приводу того, як там все організовано?

Олег Покальчук: Розумієте, якість інтер’єру можна оцінити, тільки розуміючи загальний масштаб і вартість матеріалів. А інтер’єр нічим не відрізняється від інтер’єру, не знаю там… сусіда мого якогось. Що може бути за копійку, а може бути за мільйон. Декорація є декорація. А чи вона насправді функціональна, чи вона вигадана – це не має значення.

Бі-Бі-Сі: А оцей момент з цієї телевізійної драматургії, коли гримнув грім при словах…

Image caption До зливи всі гості були досить напружені

Бі-Бі-Сі: Як зреагував Янукович у цій ситуації?

Олег Покальчук:Це прекрасно. Це чисте кіно.

Олег Покальчук: У всіх журналістів були страшенно офіційні обличчя, а Янукович повівся абсолютно природно. А зазвичай, буває навпаки. Зазвичай, він буває напруженим, а тут він був розслаблений і жвавий. А журналісти були страшенно офіційні, з напруженими обличчями. І це було дуже кумедно.

Бі-Бі-Сі: Якщо взяти таке поняття як "інформаційний простір" і його як поле боротьби "опозиція-влада", чи буде спроба опозиції, припустимо, використати це телеінтерв’ю, цю телезустріч?

Олег Покальчук: Опозиція, навіть якщо Янукович чхне, вже це використовуватиме і казатиме, що це він чхає на весь український народ. А комунікативний простір у нас дуже специфічний, він зав’язаний швидше на імітації, ніж на процеси, як і все в Україні, але комунікаційний простір ніби особливо цим позначений. Тому гучні заяви влади чи гучні заяви опозиції – це просто рівень звуку, а не відображення масштабу процесу.

Щоб зрозуміти масштаб процесу, треба вставити його в контекст… чи загальноєвропейський, чи якийсь. Це все ж таки буря в склянці води, розумієте? Що з одного, що з іншого боку.

Бі-Бі-Сі: Тобто, це був більше варіант телешоу, ніж дійсно спосіб донести якісь месиджі?

Олег Покальчук:Звичайно, спосіб донести месиджі. Це не телешоу, бо там постановочного було мінімум, якщо говорити про сценарій. В принципі, при такому завданні режисура неможлива, це все достатньо наживо, як то кажуть. Ми дивимось на картинку, на міміку, на реакцію, на психологічне…

Бі-Бі-Сі: То, на вашу думку, це все виглядало доволі природно?

Олег Покальчук: Мене побавили такі "перевертиші", як кажуть режисери, що журналісти були з такими пісними фізіономіями спочатку – до того, як пішов дощ, - такі напружено-протокольні, а Янукович навпаки. Це було достатньо оригінально. Що стосується донесення якогось месиджу, я думаю, що він донесений. Люди, які… ну, маса, яка позитивно ставиться до Януковича, вона таке сприйме.

Радикально він нічого не змінив. Опозиція, як завжди, критикуватиме кожне "чхання", як це було й раніше, але ліміт критики вже вичерпаний. Система аргументації у опозиції сьогодні зводиться до тактичної критики будь-якого кроку, який апріорі вважається неправильним. І ті, хто так вважає, їм ніби й аргументів не треба, вони це підтримують. Ті, хто цим не цікавиться, вони цим і не цікавляться.

Бі-Бі-Сі: Це було досить-таки схоже на те, як президент Медведєв збирався з редакторами.

Олег Покальчук:Я б абсолютно відзначив, що це інший тип подачі месиджів. Я повторюсь… "Янукович-2" версії теперішньої вже абсолютно відрізняється від "домонофортівського" Януковича (до того, як з Януковичем декілька років тому попрацювали американські іміджмейкери). Це, звичайно, небо і земля. Тому й "прес - забезпечення", я думаю, буде більше використовувати такого роду засоби, такого роду трансляції, що, власне, свого часу робили і Тимошенко, і Ющенко.

Новини на цю ж тему