Ле Пен і Тягнибок: чому друзі стали ворогами?

Ле Пен, Тягнибок Копирайт изображения svoboda.org.ua
Image caption До 2014 року партії "Свобода" та "Національний фронт" тісно співпрацювали

Французька ультраправа партія "Національний фронт" на чолі з Марін Ле Пен, яка публічно підтримує політику Володимира Путіна, багато років співпрацювала з українськими націоналістами зі "Свободи".

До 2014 року у французьких та українських націоналістів не було суперечок, більше за те, з 2009 року між ними діяла угода про співпрацю, а Олег Тягнибок неодноразово зустрічався з керівниками "Національного фронту".

Проте після анексії Росією Криму європейські націоналісти, зокрема і Марін Ле Пен, почали прихильно ставитись до Володимира Путіна та змінили своє ставлення до українських колег по правому руху.

"Свобода" звинувачує своїх колишніх соратників у отриманні грошей від Росії, натомість Марін Ле Пен говорить про "справжніх нацистів" в Україні.

ВВС Україна дослідила, як налагоджувались стосунки у "Свободи" і "Національного фронту" і як все пішло шкереберть.

Велика дружба з 2005 року

З другої половини 2000-х років, коли Олег Тягнибок почав активно розбудовувати партію "Свобода", він шукав союзників серед європейських правих партій.

Серйозна співпраця "Свободи" з французьким "Національним фронтом" почалася щонайменше з 2005 року.

Восени 2005-го Францією прокотилась хвиля погромів та підпалів машин, які чинили переважно мігранти. 11 листопада 2005 року "Свобода" зробила чи не першу публічну заяву на підтримку "Національного фронту".

"Французькі патріоти, згуртовані навколо "Національного фронту" Жана-Марі Ле Пена, давно попереджали про небезпеку, яку несе в собі масове переселення до країни представників зовсім іншої релігії, раси, цивілізації", - йшлося у заяві Олега Тягнибока.

А вже 28 грудня 2005 року до України з візитом приїхала делегація французького "Національного фронту" і вони провели у Львові спільну конференцію.

Проте на парламентських виборах 2006 року і дочасних 2007-го "Свобода" до Верховної Ради не пройшла й значного прогресу у стосунках партії з французькими колегами не було.

Договір між "Свободою" і "Національним фронтом"

Ситуація суттєво змінилась у 2009 році.

На дочасних виборах Тернопільської обласної ради у березні 2009 року "Свобода" отримала беззаперечну перемогу й половину місць. Це був перший серйозний електоральний успіх українських націоналістів.

Копирайт изображения svoboda.org.ua

І вже через півроку стосунки "Свободи" та "Національного фронту" вийшли на новий рівень.

Олег Тягнибок балотувався на посаду президента України і на старті виборчої кампанії відвідав Францію.

Там він зустрівся з керівником "Національного фронту" Жан-Марі Ле Пеном та підписав 23 листопада 2009 року протокол про співпрацю.

На зустрічі також був віце-президент партії Бруно Голніш.

Відео підписання опублікував "Національний фронт", але зараз воно збереглось тільки на Youtube (на сайті "Національного фронту" взагалі практично неможливо знайти старих новин щодо співпраці зі "Свободою").

"Ми маємо багато спільного в ідеях між нашими партіями. Думаю, наша співпраця піде вперед. Це допоможе французам краще пізнати Україну", - прокоментував підписаний протокол Жан-Марі Ле Пен.

"Свобода" і "Національний фронт" домовились сприяти поширенню у своїх країнах інформації одна про одну, підтримувати колег в організаціях правих партій Європи та європейських політичних структурах.

У протоколі вказали, що керівники зустрічатимуться щонайменше раз на два роки у штаб-квартирах партій.

У 2009 році "Свобода" також стала спостерігачем в Альянсі європейських національних рухів, куди входять націоналістичні партії Європейського Союзу і де "Національний фронт" відіграє важливу роль.

У січні 2010 року, якраз перед виборами президента України, до Києва приїздив заступник голови "Національного фронту" Тібо де Ля Токнає.

15 січня в агенції "Інтерфакс-Україна" він дав спільну з Олегом Тягнибоком прес-конференцію "Збереження національної ідентичності європейських націй, боротьба з глобалізацією та нелегальною імміграцією - основа співпраці "Національного фронту" та ВО "Свобода".

Напередодні місцевих виборів в Україні у бік "Свободи" посипались звинувачення, нібито саме "Національний фронт" фінансує її виборчу кампанію.

"Свобода" була змушена випустити спеціальний випуск партійної газети, аби спростувати подібні звинувачення.

Стосунки з Марін Ле Пен

Через два роки Олег Тягнибок знову зустрівся з керівником "Національного фронту", але цього разу вже з дочкою Жан-Марі Ле Пена.

Марін Ле Пен очолила "Національний фронт" у січні 2011 року і саме балотувалась на президентських виборах у Франції.

Її зустріч з Олегом Тягнибоком відбулась 12 квітня 2011 року у штаб квартирі "Національного фронту".

"Олег Тягнибок і Марін Ле Пен обмінялися думками щодо перспектив співробітництва ВО "Свобода" та "Національного фронту" Франції у рамках чинного Протоколу про співробітництво між двома партіями", - повідомила тоді прес-служба "Свободи".

З тієї зустрічі збереглася фотографія Марін Ле Пен та Олега Тягнибока.

У "Свободі" підкреслювали, що пані Ле Пен мала рейтинг понад 20% і серйозно претендувала на президентське крісло на виборах 2012 року.

Марін Ле Пен тоді отримала 17% голосів і посіла третє місце.

Натомість "Свобода" на виборах 2012 року набрала майже 10,5% і вперше пройшла до Верховної Ради.

Початок розлому

Вже 2013 року у "Свободи" виник конфлікт з низкою членів Альянсу європейських національних рухів.

Тоді в партії загострилися проблеми з угорськими та польськими націоналістами через суперечності у трактуванні історичних подій у прикордонних регіонах, а також діяльності Української повстанської армії.

В українській пресі з’явилася інформація нібито про виключення "Свободи" з Альянсу європейських національних рухів.

У 2013 році альянс якраз очолював депутат Європарламенту від "Національного фронту" Бруно Голніш, і він заперечив виключення свободівців з організації.

Але в альянсі визнали непорозуміння українських націоналістів з польськими та угорськими колегами.

"Я би назвав це конфліктом історичної пам'яті. Але цей конфлікт не повинен заважати нам боротися з нашим спільним ворогом – глобалізмом", – розповів тоді ВВС Україна Бруно Голніш.

У 2013 році нормальні стосунки у "Національного фронту" та "Свободи" зберігалися, а французькі колеги у правому русі тоді ще не називали свободівців "нацистами".

Показово, що в кінці 2012 року Європарламент у резолюції щодо України з подачі соціалістів ухвалив поправку стосовно "Свободи", яка саме пройшла до Верховної Ради.

"Європарламент занепокоєний зростанням націоналістичних настроїв в Україні, що підтвердила підтримка партії "Свобода; расистські, антисемітські та ксенофобські погляди суперечать фундаментальним цінностям та принципам ЄС, а тому закликає демократичні партії у Верховній Раді не об’єднуватися з нею і не формувати коаліцію з цією партією", - йшлося у резолюції.

Але європейські націоналісти та "Національний фронт" такі формулювання щодо "Свободи" тоді не підтримували.

Націоналісти на боці Путіна

До кінця 2013 року у "Свободи" і "Національного фронту", які в усіх матеріалах партії називали не інакше, як "наші побратими", ідеологічних розбіжностей не виникало.

У спільних документах неодноразово звучали гасла "Ідеї Європи націй", а французькі колеги обіцяли допомогти Україні вступити до ЄС, принаймні раніше Туреччини.

Також "Свобода" стверджувала, що "Національний фронт" не підтримує російських націоналістів, адже "тамтешній правий рух має яскраво виражені риси імперіалізму і шовінізму неєвропейського штибу".

Проте ситуація радикально змінилася після Євромайдану та усунення з посади президента України Віктора Януковича і початку анексії Криму.

"Свобода" була одним із найактивніших учасників тих протестів.

5 березня Альянс європейських національних рухів на чолі з членом "Національного фронту" Бруно Голнішем оприлюднив офіційну заяву щодо України, в якій фактично виправдовувались дії Росії в Криму через "порушення в Україні прав російськомовних Криму".

"Свобода" оприлюднила гнівну заяву у відповідь.

"У зв'язку з несумісними заявами керівництва очолюваного Вами Альянсу щодо схвалення підтримки Росією сепаратистських сил у Криму та окупації частини української держави російською армією, вважаємо за неможливе перебування "Свободи" в якості спостерігача в Альянсі", - написав тоді Олег Тягнибок Бруно Голнішу.

Спостерігачами на невизнаному референдумі у Криму були представники партій учасниць альянсу, зокрема і заступник голови угорської партії "Йобік" Белла Ковач. Наразі саме він очолює Альянс європейських національних рухів.

Аналогічну заяву тоді опублікував і "Національний фронт".

"У Києві немає законної влади, до влади прийшли радикали, які порушують права російськомовних, обмежують свободу слова, права православної церкви Московського патріархату та загрожують автономії Криму", - йшлося у заяві "Національного фронту".

"Національний фронт" виправдав військове вторгнення Росії в Крим та дії президента Володимира Путіна. Партія порівняла гуманітарну військову інтервенцію Франції у Малі задля роззброєння бойовиків, з діями Росії в Криму.

"Як інтервенція французької армії до Малі, російська інтервенція на Схід України та до Криму найперше мала на меті роззброїти населення, яке збиралося небезпечно озброюватися, щоб гарантувати права російськомовних, які були ліквідовані Києвом", - йшлося у заяві.

"Свобода" засудила таку позицію французьких колег, назвала її спотвореною та розірвала стосунки з "Національним фронтом".

Союзники перетворились на "нацистів"

"Після революції гідності ми побачили, що наші колишні союзники стали на бік Росії. Одразу розірвали усі стосунки, які між нами були", - пояснює ВВС Україна один із керівників міжнародного напрямку партії "Свобода", депутат Олег Осуховський.

На дочасних виборах до парламенту 2014 року "Свобода" не подолала прохідного бар'єру і має в Раді всього шістьох мажоритарників.

За словами пана Осуховського, до кінця протестів і відсторонення Віктора Януковича жодних критичних зауважень від "Національного фронту" "Свобода" не отримувала, і для них така позиція партнерів була дивною.

Одразу після зміни влади в Україні 2014-го року був сформований новий уряд із представників трьох до цього опозиційних партій: "Батьківщини", УДАРу та "Свободи".

Націоналісти зі "Свободи" отримали тоді чотири міністерські посади, а також крісло генпрокурора.

На відміну від 2012 року, керівник "Національного фронту" в 2014 році напряму назвала націоналістів в уряді "нацистами".

"Уряд України на той час не був абсолютно легітимним", - розповіла в інтерв’ю Euronews керівник "Національного фронту" Марін Ле Пен.

"В уряді є дуже сумнівні елементи, зокрема, певна кількість відомих нацистів", - звинуватила пані Ле Пен.

На зауваження, що її партію також часто називають такою, вона відповіла, що, на відміну від "Національного фронту", в Україні - "справжні нацисти".

Представники "Національного фронту", зокрема депутат Європарламенту Жан-Люк Шаффхаузер, восени 2014 року підтримував самопроголошені ЛНР та ДНР, спостерігаючи за невизнаними Києвом виборами керівників "республік" на Донбасі.

Російський кредит Ле Пен

Керівник партії "Свобода" Олег Тягнибок відмовився спілкуватися з ВВС Україна щодо колишніх зв’язків партії з "Національним фронтом".

Натомість пан Осуховський у розмові з ВВС Україна стверджував, що зміна позиції французьких колег щодо "Свободи" та України пов’язана з фінансовими питаннями.

Копирайт изображения duma.gov.ua

"Думаю, така зміна позиції щодо "Свободи" пов’язана з фінансовими вливаннями з боку Росії", - вважає пан Осуховський.

Наприкінці листопада у Франції розгорівся скандал, коли стало відомо, що партія взяла кредит у Першого чесько-російського банку на суму 9 мільйонів євро.

Перший чесько-російський банк був заснований у 1996 році для обслуговування торгового обороту між Росією та Чехією, але на початку 2000 років його купила компанія "Стройтрансгаз", яка зараз належить російським бізнесменам.

"Це абсолютно не видається мені проблемою, я в будь-якому випадку не бачу зв'язку між Першим чесько-російським банком і урядом Володимира Путіна", - заявила Марін Ле Пен каналу France 5.

За словами пані Ле Пен, партія зверталася в різні банки Франції та інших європейських країн. Російський банк став першим, який погодив кредит "Національному фронту".

Необхідність позички пані Ле Пен тоді пояснила майбутніми місцевими виборами.

У листопаді 2014 року політик заявила, що отримання партією такого кредиту не можна назвати формою лобізму інтересів Росії в українському питанні.

26 травня 2015 року Марін Ле Пен, яку називають одним із головних кандидатів на президентських виборах 2017 року, відвідала Москву та зустріласязі спікером нижньої палати Держдуми Росії Сергієм Наришкіним.

ВВС Україна звернулася до лідера "Національного фронту" з проханням пояснити причини припинення співпраці зі "Свободою", проте на численні запити в партії так і не відповіли.

Проте ВВС Україна поспілкувалася з колишнім заступником керівника "Національного фронту" Бруно Голнішем, який зараз, як і пані Ле Пен, є членом Європарламенту.

"Є конфлікт між Україною та Росією. Пані Ле Пен зайняла бік Росії, а не українських націоналістів. Єдина людина, яка зараз відповідальна за еволюцію стосунків з Україною – Марін Ле Пен", - сказав ВВС Україна пан Голніш.

Політик наголосив, що після деяких непорозумінь із керівником більше не відповідальний за зовнішні стосунки "Національного фронту".

Проте він заперечив, що зміна ставлення до "Свободи" може бути пов'язана з фінансовою допомогою Росії. Пан Голніш визнав, що мав дружні відносини з багатьма свободівцями, зокрема і Олегом Тягнибоком.

"Ми не погоджуємося з тим, що США та НАТО наступають на інтереси Росії, це її провокує", - пояснив позицію "Національного фронту" Бруно Голніш.

Новини на цю ж тему