ЗМІ: кого накрила "хвиля путінофілії"?

Володимир Путін Копирайт изображения Getty Images

Кого накрила "хвиля путінофілії", чому сперечаються радники Дональда Трампа, чи є шанс на ще один референдум у Британії та на що спиратиметься Ангела Меркель в боротьбі за крісло канцлера - теми огляду західної преси.

"Хвиля путінофілії"

"Путін завойовує Захід". Статтю з таким гучним заголовком публікує французька Liberation.

Газета вибудовує логічний ряд з таких подій, як обрання Дональда Трампа, брекзит, поразки проєвропейських кандидатів у Молдові та Болгарії та зростання популярності Франсуа Фійона напередодні останнього туру праймеріз у Франції, де нині обирають кандидата на посаду президента.

"Тоді як Росія продовжує протистояння із Заходом від початку української кризи й анексії Криму в 2014 році, що повернуло у щоденний вжиток термін холодна війна, проросійські сили стали проторювати собі шлях до влади в деяких західних і пострадянських країнах", - пише Liberation.

Називаючи нинішні події "хвилею путінофілії, яка, здається, накочується на Захід", газета ставить питання про власне роль Володимира Путіна в цьому процесі.

Дмитро Тренін, директор центру Карнегі в Москві, якого цитує видання, вважає, що глава Кремля не відіграє "жодної" ролі.

"Путін не має можливості впливати на вибори в таких великих країнах як США чи Франція", - вважає пан Тренін.

Між тим, Liberation пише, що, незважаючи на майже цілковиту відсутність доказів прямого втручання у виборчі процеси в інших країнах, "Кремль підтримує і розвиває цілий арсенал для захисту своїх інтересів і завоювання прихильності на Заході".

Інструментами "впливу на політичний порядок денний" в інших країнах є аналітичні й культурні центри, спонсори правих політичних партій, а також "пропагандистські медіа, що фінансуються Кремлем", відзначає Liberation.

При цьому, на думку аналітика Максіма Одіне, якого цитує газета, йдеться не про "класичну м'яку силу", а про "наступальну публічну дипломатію", яка має на меті "створити проросійські настрої".

Кому довіриться Трамп?

Копирайт изображения PA

Про те, як у США сперечаються республіканці, аби нав'язати Дональду Трампу власного кандидата на посаду держсекретаря, пише New York Times.

Газета зазначає, що боротьба точиться між широким колом радників новообраного президента і часом навіть виплескується в публічний простір. Частина з них виступає за те, щоб доручити зовнішню політику Мітту Ромні. Інші ж підтримують колишнього мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані.

Критики Ромні сумніваються у його лояльності Трампу після того, як він критикував майбутнього президента під час кампанії. Однак сам Дональд Трамп сказав радникам, що той міг би бути хорошим держсекретарем, пише видання. Втім, і на адресу Джуліані майбутній голова Білого дому висловлюється схвально.

Розкол в рядах республіканців спровокував появу нових прізвищ у списку можливих глав зовнішньополітичного відомства США, відзначає газета. Серед них генерал Джон Келлі, колишній глава ЦРУ Девід Петреус і сенатор з Теннесі Боб Коркер.

Втім до останнього часу саме Рудольф Джуліані вважався найбільш імовірним кандидатом. У приватних розмовах він навіть висловлює розчарування з приводу того, що нині вважається лише одним із кандидатів, а не претендентом із найбільшими шансами на перемогу, відзначає New York Times.

Ромні ж нещодавно зустрівся з Трампом у гольф-клубі в Нью-Джерсі. За словами радників обраного президента, він був "заінтригований" можливістю призначити на пост держсекретаря людину, яка вже має необхідний набір знань і умінь.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Мітту Ромні пророкують посаду держсекретаря США

"Тиранія більшості"

Чи є шанс на ще один референдум щодо членства Британії в ЄС? На думку колишнього британського прем'єр-міністра Джона Мейджора, так.

Як пише Guardian, Мейджор вважає, що люди, які голосували за те, щоб залишитись у складі ЄС, не мають бути "об'єктами тиранії більшості".

Більше того, їхній голос має бути почутий під час дебатів про те, як саме Лондон покидатиме блок європейських країн, заявив колишній прем'єр. Зокрема ті, хто голосував проти брекзиту, мають брати участь в узгодженні умов виходу з ЄС, вважає він.

"Я чую аргумент про те, що 48% людей, які голосували за те, щоб залишитись, не повинні мати право голосу в нинішній ситуації. Мені дуже важко це прийняти. Тиранія більшості ніколи не мала місця в демократичних країнах і не повинна мати місце в цій конкретній демократії", - цитує Guardian політика.

Мейджор також назвав єдиний європейський ринок "найбагатшим з тих, які створювало людство". Тож, він вважає, що Сполучене Королівство має залишатись "якомога ближче" до ЄС та єдиного ринку навіть у разі остаточного виходу з Євросоюзу.

Німецький пасьянс

З чим піде на вибори Ангела Меркель? Як пише Economist, рішення німецької лідерки вчетверте поборотися за крісло канцлера могло бути продиктоване тим, що не знайшлося жодного потенційного кандидата, здатного захистити надбання її центристської політики.

Копирайт изображения Reuters

Таким чином її кампанія буде базуватися на внутрішній політиці, вважає видання. Зокрема на питаннях безпеки, культурних символів та більш жорстких правил для мігрантів.

В економічній політиці Меркель пообіцяє зниження податків та більш значні інвестиції в цифрові технології, пише Economist.

Втім для популістів Меркель буде зручним суперником, стверджує тижневик. Лідерка популістської партії AfD Фрауке Петрі вважає "подарунком" намір Меркель знову позмагатися за найвищу посаду, адже в такому разі вона зможе вести кампанію безпосередньо проти канцлера, чиї дії нібито призвели до "міграційного хаосу".

Крім того, претендентом на посаду канцлера від соціал-демократів може стати Мартін Шульц, який нині є главою Європарламенту.

Якщо він змагатиметься за крісло, у пані Петрі буде ще більше можливостей піддати суперників нищівній критиці, адже саме його і Ангелу Меркель вона вважає "втіленням занепаду Німеччини".

"Виборчу кампанію можна вважати розпочатою", - наголошує Economist.

Огляд підготував Юрій Мартиненко, Служба моніторингу BBC

Новини на цю ж тему

Асоційовані інтернет-сайти

ВВС не несе відповідальність за зміст зовнішніх інтернет-сайтів