В.Романенко про найбільший оборонний проект Європи

A400M під час випробувального польоту
Image caption Під час випробувального польоту в А400М відмовив один з двигунів

У суботу стало відомо, що під час першого випробування європейського військово-транспортного літака А400М у грудні минулого року відмовив один з його двигунів. Проте, речник компанії Airbus заявив, що проблеми під час випробувань – справа нормальна.

Однак найбільший оборонний проект Європи за участи Німеччини, Франції, Британії, Бельгії, Люксембургу та Туреччини, затягнувся на 25 років і виявився на багато мільярдів дорожчим, аніж планували.

Чому компанія Аirbus з таким величезним досвідом роботи в авіабудівництві зайшла у скруту?

Бі-Бі-Сі запитала у провідного наукового співробітника Державного музею авіації у Києві Валерія Романенка.

В. Романенко: У галузі побудови пасажирських літаків «Airbus» мабуть виходить на перше місце в світі, бо вона вже випередила навіть такі американські відомі концерни, як «Lockheed» та Боїнг. «Airbus» вже продаються краще, ніж ці літаки. А от у створенні військово-транспортних літаків – це був, я б сказав, трошки авантюрний проект, коли були зайві гроші. І «Airbus» вирішив створити свій власний європейський військово-транспортний літак.

Бі-Бі-Сі: Чому така проблема, адже йдеться про той же Аеробус, але без зручних крісел для пасажирів, хіба не так?

В. Романенко: Ні, не так. Це геть інша концепція літака. Розумієте, для пасажирського літака є одні вимоги. Перш за все це – економічність. До військово-транспортного літака геть інші вимоги. Він перш за все має бути здатним перевозити якнайбільше військової техніки. Далі – він має сідати на непідготовлені площадки. Має витримувати значні пошкодження. Мати значний запас потужності, щоб злітати з коротких смуг. Взагалі, там дуже багато специфічних вимог. Крім того, він має бути досить економічним. Має мати такі розміри, щоб взяти на борт не лише солдатів на сидіннях, але й основні зразки бойової техніки.

Бі-Бі-Сі: Європейські країни, зокрема країни – члени НАТО, провідні країни – учасники цього проекту вже мають такі літаки, якими вони перевозять свої війська – це американські. Навіщо їм було ще щось вигадувати?

В. Романенко: Ви ж самі сказали, що вони – американські. Але вони мають і власний літак. Він був прийнятий на озброєння ще 66-го року. За нинішніми стандартами це - легкий транспортний літак. У той же час аналогічний літак було створено, наприклад, в Україні – АН-70.

Бі-Бі-Сі: Власне, час згадати про український літак, тому що пропозиції до Європи використовувати цей літак були, вони лунали на серйозному рівні, але ці пропозиції відкинули. Нагадайте, будь ласка, чому.

В. Романенко: Відкинули тому, що… ви ж самі сказали про 40 тисяч робочих місць. Але розумієте їх відкинули без серйозних обговорень цієї проблеми, бо антонівці (й Україна), наскільки я знайомий з ситуацією (я особисто неодноразово брав інтерв’ю у нині покійного Петра Васильовича Балабуєва), згодилися б на серійне виробництво, приміром, у тій же Тулузі, у Європі, де мають виробляти й літак А400М.

Бі-Бі-Сі: Ви згадали про робочі місця, але лунав дуже серйозний аргумент, який полягав у тому, що так званий український літак «Антонов» насправді значною мірою виробляється у Росії. І як би виглядало, що країни НАТО використовують літак, який залежить від запчастин країни, яка називає НАТО ворожою організацією до себе?

В. Романенко: По-перше, там дуже невелика російська частка. Це гвинтовентилятори, до речі, значно ефективні, ніж гвинти, що стоять на А400М. По-друге, це система управління, яку можна було б замінити у разі великої потреби на європейську. По-третє, той же «Airbus» виробляє цілі вузли для своїх пасажирських літаків у тій же Росії. І з цієї сторони великих проблем нема. До того ж, це було би ліцензійне виробництво. Тобто, вся документація була б передана до Тулузи, до Севільї, до деяких місць у Англії, Німеччині, де виробляють цей літак, до всіх європейських підприємств. Вони мали б лише платити якісь авторські гроші, але це дуже невеликі гроші – від 5 до 10%, і це не ті гроші, на які можна створити новий літак, як у випадку з А400М.

Бі-Бі-Сі: Тоді виникає така думка, що зараз нагода для України лобіювати знову свою пропозицію. І якби Україна мала б кращі відношення з Європою і більш чітко виражені європейські амбіції, можливо, такі пропозиції сприймалися би серйозніше? Як ви думаєте?

В. Романенко: Звичайно ж, але, розумієте, у нас зараз така політична ситуація (до речі, випуск А400М – це теж політичне питання), що нема кому лобіювати. Ми не можемо зараз використати «гарячий момент» у цьому плані.