Чотири складові успішної побутової драми

Image caption Макс Кідрук. Зазирни у мої сни. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016.

Нова книжка Макса Кідрука вийшла у 2016 році, хоча, за його словами, ідею він виношував давно і збирався написати її раніше за попередній свій твір – "Бот 2".

Спробуємо розібрати "Зазирни в мої сни" за кількома категоріями, які найбільше мене вразили, змусили задуматися і виокремити їх. Це буде соціальна складова роману, інформаційна складова, трилер-складова і містична складова.

Якщо починати про перший елемент, соціальний, то на його прикладі бачимо, як автор виріс над собою порівняно з попередніми книгами. У цьому романі головні герої заглиблені у повсякденну рутину, змушені працювати на кількох роботах, шукати додаткові кошти, платити кредити, шукати житло і так далі. Ця складова особливо гостро відчувається читачем, роблячи його ближчим до головних героїв, змушуючи розуміти і співпереживати. Ці персонажі вписані в побутову українську дійсність, є дуже типовими, простими і зрозумілими зі своїми мріями, прагненнями і вчинками до їх досягнення. Ця побутова приземленість і реалізм захоплюють, засмучують і лякають. Дивишся зі сторони, впізнаєш себе, співпереживаєш, розумієш, засуджуєш, але розумієш їх.

Інформаційна складова – це те, що вирізняє Кідрука серед інших письменників сучукрліту і ставить його на рівень світової літератури.

Цей автор, на мою думку, докладає значних зусиль для збору та опрацювання нової, невідомої для України інформації та вплітання її в сюжет. Це стосується досліджень мозку разом зі снами, інформації про кілька американських країн тощо.

Якщо вдаватися в деталі, це вже будуть спойлери, але подана інформація та форма її подачі свідчать, що автор максимально розбирається в тому, про що пише, і намагається донести це до читачів. Книга з простої побутової драми в якийсь момент перетворюється на науково-популярну лекцію, що, до речі, не заважає, а навпаки, наголошує весь сюжет і насичує його. Без цієї інформаційної частини, що добре пропрацьована і хитро вплетена в сюжет, книги Кідрука могли звестися до саморефлексії та певного примітивізму, присутнього, на жаль, у нашій літературі.

Інша захоплива складова книги – трилер. Це той мотив, який хапає на першій сотні сторінок і починає набирати обертів. Звичне життя головних героїв обростає секретами, недомовленостями, прихованими мотивами, наслідками минулих вчинків.

Водночас коли деякі сюжетні перипетії розкриваються і пояснюються головними героями, також розумієш, що все це можливо в нашій країні, ми б вели себе, напевне, так само. Воно ще більше зближує з головними героями, змушує переживати схожі з ними емоції, змушує розуміти, чому вони роблять те, що роблять. Вони - прості люди, вони хотіли і хочуть зробити, як краще, а виходить - як завжди.

Ця трилер-складова також показує ріст автора над самим собою і його літературний розвиток. У сюжетах Кідрука з’являється багато нових, насичених підтекстів, чого не було помітно у попередніх романах з їхньою чіткою сюжетною лінією.

Остання частина роману, що також вдало вирізняє Кідрука серед інших – містика й жахи у його недавніх книгах. Автора часто порівнюють із Кінгом, хоча, за його словами, він не любить такого порівняння і пояснює це помилкою маркетологів. "Бот" пропонував нам м’ясорубку і купу жахіть, тому, беручи до рук нову книжку Кідрука, мимоволі готуєшся боятися і переживати з перших сторінок. Але побутовий реалізм, життєва драма та сімейні стосунки головних героїв заступають це.

Книжка згадує, що має бути страшною і містичною, уже наприкінці. Мені особисто було мало цих фрагментів, але ті, що були, мали на диво логічну (якщо тут можна говорити про логіку) структуру й пояснення. Незрозуміле і потаємне не береться у Кідрука з нізвідки, щоби перетворювати його книжки на фантастику. Ні, у цього автора все незрозуміле і не досліджене наукою пояснюється, наскільки це можливо, ставляться передумови і причини виникнення, поширення і так далі. Це ще один момент, який вирізняє Кідрука серед інших письменників, які, буває, забувають пояснити мотиви.

"Темне і лихе" у автора "ЗУМС" має свою химерну логіку і, пояснюючи її, автор наводить на нас очікуваний страх. Це страх невідомого, страх безвиході і страх смерті. Будучи присутнім на останніх сторінках, цей страх – мов пронизлива і затяжна нота, що різко обривається, ставлячи гарну крапку, але не даючи зітхнути з полегшенням. Проте, повторюся, цього у книжці, як на мене, було замало.

Отож, підводячи підсумок, можна сказати, що "Зазирни в мої сни" - це гарна побутова драма, насичена цікавою для загалу інформацією, приправлена непоганим трилером і з додаванням дрібки жахів, щоби життя не здавалося медом.