Ми не відставали в боротьбі з комунізмом

Юрій Андрухович

В Берліні у понеділок відсвяткували 20 річницю падіння Берлінського муру. Близько 30 світових лідерів приїхали на урочистості в Берліні.

Українській погляд на історію з падінням Берлінського муру висловив Богдану Цюпину відомий письменник Юрій Андрухович, для якого Берлін став містом неодноразових творчих наїздів.

Бі-Бі-Сі: Наскільки падіння Берлінського муру і події в Німеччині того часу впливали на розвиток ситуації в Україні?

Ю.Андрухович: В Україні ці процеси - розвалювання стіни - почалися дещо раніше. Я пов’язую це з виникненням і становленням Народного Руху України, Установчий з’їзд якого відбувся на початку вересня 1989 року, ще за два місяці до подій у Берліні. Безумовно, в якихось глобальних вимірах ніхто ніколи не зважиться ставити на одну дошку ці явища, але нам, українцям, варто пам’ятати, що ми не пасли задніх, ми рухалися синхронно у цьому процессі.

Бі-Бі-Сі: Процеси до певної міри йшли паралельно, руйнувалися мури і в Німеччині, і в Україні…

Ю.Андрухович: Так, процеси відбувалися паралельно, але треба сказати більше: колишня НДР - тобто її верхівка з дещо маразматичним Хонекером, - гальмувала на чолі ту ланцюгову революцію, яка прокотилася сусідніми країнами Східної Європи. У той момент всі вже чекали лише на німців. І ось це відбулося у листопаді.

Бі-Бі-Сі: Як на Вашу думку, чи є Німеччина сьогодні єдиною у повному розумінні цього слова?

Ю.Андрухович: Німеччина швидше є єдиною, ніж розрізненою. Мені за останні дні доводилося зустрічати матеріали найсвіжіших, найновіших соціологічних опитувань. Там є деякий відсоток божевільних - десь близько 10%, - які кажуть, що вони жалкують за падінням стіни, що начебто «за стіною» їм жилося краще, ніж без неї. Але це швидше аномалія. В цілому ж суспільство єдине, і ця єдність, передусім, конституційна. Тобто суспільство, яке живе з однією з найкращих сучасних світових конституцій, приречене на єдність.

Бі-Бі-Сі: Кажуть, якщо між старшими поколіннями «східних» та «західних» німців ще є якась різниця, то вже серед молоді такої різниці немає. Чи Ви спостерігали за таким?

Ю. Андрухович: Безумовно, то є саме так. Що таке 1989 рік? Тим людям, що народилися в момент руйнування муру вже по 20 років, вони вже самостійні - хоча б у деяких своїх рішеннях. І це люди нової Німеччини.

Бі-Бі-Сі: Пане Юрію, в думках багатьох українців, мур як такий собі негативний символ сьогодні – це, певною мірою, теперішні східні кордони Євросоюзу. Саме їх сьогодні називають новим муром. Чи так драматично Ви б оцінили те, що зараз сталося з можливістю для українців вільно подорожувати Європою? Адже така можливість просто зникла у зв’язку з тим, як останнім часом відбувалося розширення Євросоюзу?

Ю.Андрухович: Ну, я не згоден, що вона зникла - у нас її і не було. В жодному разі вважаю, що гірше не стало. Ми від початку змін в сучасній Європі тих самих 1989-91 років опинилися у ролі таких своєрідних запарканних сусідів. З цим явищем, звичайно, треба щось робити. І я думаю, ми це безумовно подолаємо. Але тут передусім необхідна інша якість українського суспільства. Де її взяти? На мій погляд, якби нас більше випускали туди – на Захід, до Європи, ми б і якісно змінювались швидше. Україна – прозахідна інтуїтивно. Вона тягнеться туди і виключно туди. І, власно кажучи, це лише питання часу, як довго триватиме це ходіння по муках.

Бі-Бі-Сі: До певної міри потрібно, щоб і Європа була просхідною, чи не так? Ви кажете, треба, щоб українці змінилися, і що їм для цього необхідна можливість їздити Європою і бачити, як можна облаштовувати життя, але треба, щоб і Європа також була схильна до того, щоб реально відкрити свої двері для українців?

Ю. Андрухович: Безумовно. Я цілком погоджуюся з цим. Переконування європейських достойників, дискусія, постійний діалог з ними – це те, чим повинні займатися українці і українські еліти передусім: офіційні і неофіційні, дипломати, політичні діячі. Тобто над цим треба сконцентрувати максимум зусиль.