Херсонське Лазурне - не село, а курорт!

пляж у селі Лазурне
Image caption На міському пляжі Лазурного взимку

Херсонщина славиться не тільки своїми кавунами та помідорами. Село Лазурне - один із найпопулярніших курортів на Чорному моріі

Від Херсона до селища Лазурного, що знаходиться у Скадовському районі, трохи більше ста кілометрів. Доїхати можна рейсовим автобусом або маршруткою. Влітку вони ходять кожні півгодини, і завжди переповнені. Зовсім по-іншому взимку: біля каси людей майже немає. Та і пасажирів в автобусах обмаль. Водії заїжджають чи не в кожне зустрічне село, щоб хоч якось заробити. Тому зимова подорож до Лазурного триває близько трьох годин.

Я звикла бувати у Лазурному влітку, коли тут аж занадто людно. Особливо в липні-вересні. Пляжем ходять продавці, які пропонують різноманітні ласощі, фотографи і навіть масажисти. А зараз тут нікого немає. Тільки я і море.

Курортні сезони Лазурного

Мешканка Лазурного Лідія Тимофіївна скаржиться, що взимку в них сумно.

Image caption Мешканці Лазурного звикли працювати лише влітку

“Як є люди, якось спілкуєшся. Коли людей багато, як-то кажуть, веселіше. А зимою вже лишаються місцеві. Коли нема нікого – так хату закрила, прийшла до наших, бо поговорити треба, бо скучно самому”, - розповідає Лідія Тимофіївна.

Зараз вона вже на пенсії. З двору майже нікуди не виходить, тільки до дітей, що живуть по сусідству. Її син з дружиною оселилися у Лазурному в 1982 році. Як згадує невістка Поліна, тоді у селищі був колгосп, та і роботи всім вистачало.

“У нас в селі була овочева бригада, багато рогатої худоби. Зараз цього немає у нас у селищі. У нас був совхоз „Молодіжний”. Потім розформували. Дали паї, майнові паї, грошові. А шкода, звичайно, бо людям нашим немає, де працювати. Особливо молоді нашій”.

Image caption У селищі 14 продуктових та 5 промислових магазинів, три аптеки, школа, дитсадок, лікарня, кафе та дискотеки.

Влітку місцева молодь може працювати у кафе і пансіонатах. Старше покоління випікає пиріжки, готує різні страви. Дехто вирощує овочі та фрукти, тримає корову чи курей – та таких небагато. Основний прибуток – це оренда житла. Але заробити влітку стільки, щоб вистачило на весь рік, майже неможливо, розповідає Лідія Тимофіївна. У селищі немає газу. А тому більшу частину прибутків особисто вона витрачає на обігрів житла.

Як каже Лідія Тимофіївна, тона вугілля зараз коштує тисячу гривень, а на зиму їх треба 3-4 тони.

"Простіше тут бути кимось, ніж там ніким"

Майстер манікюру Ірина, яка в центрі селища відкрила салон краси, говорить, що робота є, але місцеві звикли працювати лише влітку. У селищі 14 продуктових та 5 промислових магазинів, три аптеки, є школа, дитячий садок, лікарня, кафе та дискотеки.

Ірина розповідає, що в їхньому курортному селі більше можливостей “пробиться” ніж у місті. “В місті так, я згодна, більше можливостей, але й потреб більше. У нас тут багато молоді, які поїхали, попробували себе в місті і зрозуміли, що їм простіше тут бути кимось, ніж там ніким”.

Співвласниця салону Люба думала колись із чоловіком переїжджати до міста: сина треба вивчити. Та у місцевій школі, каже вона, розумні вчителі, є тепло, дітей годують, працюють гуртки, навіть петриківському розпису навчають.

Жителі Лазурного вважають своє селище багатим. Майже у кожному дворі мопед чи машина. От тільки дороги ніяк до ладу не доведуть. І узбережжя дуже засмічене.

Втім, щороку селище поповнюється новими жителями. Тут постійно щось будують, майже всі землі в оренді чи приватній власності. Жителі Лазурного кажуть: головне, щоб ще не довелося за вхід на пляж платити.

Новини на цю ж тему