Україну прийняли до Енергетичного співтовариства

Енергетика

Енергетичне співтовариство Південно-Східної Європи – а саме такою є повна назва організації, членства у якій прагне Україна, - було створене у 2005 році. Цей проект Єврокомісії мав на меті привести енергоринки Балканських країн у відповідність до загальноєвропейського, а також залучити інвестиції для реформування енергетики цих країн. Згодом проект було розширено, і зараз до угоди приєдналися 14 країн-членів ЄС та 7 Балканських країн. Україна, Грузія та Молдова мають статус спостерігачів.

Ще на початку грудня, напередодні самміту Україна-ЄС, набуття Києвом членства у Енерегтичному співтоваристві виглядало майже доконаним фактом. Про те, що вже до кінця цього року Україна приєднається до цього співтовариства, говорив і керівник представництва Європейської Комісії в Україні Жузе Мануель Пінту Тейшейра. Водночас він наголосив на тому, що це членство означатиме для України проведення докорінних реформ в енергетиці:

"Відтоді, як Україна стане членом Енергетичного співтовариства, вона буде зобов’язана привести своє законодавство у галузі енергетики у відповідність до європейського. Зокрема, це стосуватиметься організації енергетичного ринку, конкуренції, його регуляторних принципів і прозорості. І, звичайно, долучення до Енергетичного співтовариства стане вагомим внеском у загальний діалог між Україною та ЄС стосовно реформування енергетичного сектору, і, особливо, газового ринку, який має функціонувати на конкурентних та передбачуваних засадах".

Втім, напередодні засідання в Загребі, деякі експерти в Україні наголошували, що ймовірність того, що приєднання України до Енергетичного співтовариства відбудеться до кінця поточного року, дещо зменшилася. Такої думки зокрема був і експерт з енергетичних питань Центру Разумкова Володимир Омельченко.

"Так відбулося через те, що Києву так і не вдалося розглянути законопрокт про реформування газового ринку. Проте цього року чи наступного, а Україна таки має стати членом Енергетичного співтовариства, бо це є обов’язковою умовою подальшого просування Києва до членства у Європейському Союзі – каже експерт. А тому, реформи, передбачені умова членства у Енергетичному співтоваристві, є також неминучими. Щоправда, до цього часу саме реформи в енергетиці, і, зокрема, на газовому ринку, фактично не відбувалися – каже Володимир Омельченко:

“Чому? Тому що там переплелися величезні фінансові та політичні інтереси різноманітних груп, які зараз керують Україною. Цим угрупуванням не дуже вигідні ці реформи, тому що вони позбавлять їх можливості перерозподілу фінансових потоків на свою користь у непрозорий спосіб. Це і є головна причина того, чому реформи в енергетиці стримуються, а не тому, що хтось не знає, як їх проводити.”

Володимир Омельченко також вважає, що без потужного тиску з боку української громадськості, а також європейської спільноти, яка постійно висловлює занепокоєння стабільністю поставок енергоресурсів через Україну, реформування української енергетики не відбудеться. А членство у Енергетичному співтоваристві є одним із шляхів не тільки провести ці реформи, але й частково отримати гроші на їх здійснення.