Скорочення ЧФ: звільняють громадян України

Радянський пам'ятник у Севастополі
Image caption Місто не готове до ринкової економіки

Цього року Росія планує хвилю скорочень працівників Чорноморського флоту у Севастополі. Переважна більшість найманих працівників – громадяни України.

Як розповідає кореспондент УС Бі-Бі-Сі у Севастополі Олександр Шталтовний, місто, яке впродовж десятків років підживлювалось потужними державними дотаціями, виявилось не готовим до стрімкого перетворення з колишнього військового форпосту Радянського союзу на місто з ринковою економікою.

Як готуються до працевлаштування майже 10 тисяч працівників ЧФ?

Керівництво місцевої влади та Центру зайнятості Севастополя каже про більш як 9 тисяч запланованих на скорочення на російському Чорноморському флоті вільнонайманців з України.

Вихід - вільна економічна зона?

В інтерв’ю Бі-Бі-Сі голова міськдержадміністрації Сергій Куніцин заявив, що стрімке та масштабне скорочення на ЧФ для керівництва міста стало несподіванкою з досить болісними наслідками для соціально-економічного життя Севастополя. Вирішення проблематики зі створення великої кількості нових робочих місць місцевий голова пов’язує із реалізацію вже готового до впровадження проекту вільної економічної зони «Севастополь».

Сергій Куніцин: «Вони обслуговують Чорноморський флот, це – громадяни України. Для мене, відверто кажучи, не зрозуміло те, що відбувається на ЧФ. Тому, що з одного боку політики кричать, що флот звідси не піде ніколи і за жодних обставин, з іншого боку тисячі людей викидають на вулицю і ці люди потрапляють до нас у руки. Вони залишаються без засобів до існування, без зарплати. Ми втрачаємо платників податків, платників до пенсійного фонду. Єдиним порятунком цієї ситуації я бачу створення вільної економічної зони, над якою ми працюємо. Іншого варіанту залучення інвестицій та швидкого створення нових робочих місць я просто не бачу»!

Поки проект вільної економічної зони чекає на державне затвердження, на місцевому рівні Центр зайнятості Севастополя прагне спрацювати на випередження. Фахівці хочуть з’ясувати скільки точно людей скоротять, та коли саме, щоб адаптувати звільнених людей до життя «поза флотським забором».

Але за словами виконуючого обов’язки голови Центру Олександра Шапіро, російська сторона з невідомих причин зволікає обмін потрібною для подальшого працевлаштування людей інформацією. Тим часом, скорочення вже почалися. За даними Олександра Шапіро, протягом 2009 року до Центру зайнятості Севастополя звернулось близько 600 вільнонайманців з ЧФ.

Однак, не всі, хто звертається до Центру, шукають саме роботу: багато й тих, хто хоче скористатись правом саме отримання щомісячної грошової допомоги, яка, з урахуванням високих зарплат на російському флоті, перевершує середню по місту зарплату у 1200 гривень. Відтак, вільнонайманці, що отримують грошову допомогу розміром 1900 гривень, не зацікавлені у працевлаштуванні з зарплатою від тисячі до півтори тисячі гривень.

Олександр Шапіро:«Ті, хто хоче працювати, вони працевлаштовуються. Ті, хто приходить саме задля щомісячної грошової допомоги, ті всілякими правдами-неправдами чіпляються та відмовляються від роботи, що підходить. Тим більше, в них для цього є певна шпарина: в них достатньо високі попередні зарплати. Тому вони отримують максимально можливий рівень щомісячної грошової допомоги, що становить 1900 гривень…»

Місто-заручник

На думку виконуючого обов’язки голови Центру зайнятості Севастополя, місто стало заручником затягнутих політичних спекуляцій, коли і у Москві, і у Києві, а також у самому Севастополі багато противників демілітаризації міста штучно та за, так би мовити, радянською інерцією експлуатували досить патріотичне, а насправді вже неіснуюче поняття «військовий форпост Росії на Півдні». Коли ж політичне керівництво Російської Федерації змінило своє бачення на розвиток ЧФ і вирішило стрімко скоротити його персонал, то вся соціальна «спадщина» такого кроку дісталась лише Україні.

Олександр Шапіро: «Якщо абстрагуватись і подивитись на наше місто збоку, то цей його форпост, його голова, повернута назад в історію, це якісь вериги для міста. Це менталітет, який треба долати. Це – біда. Місто-утриманець. Якби по-іншому його назвати і не можна. Тому, що військові, «датаціонщики». Згадайте радянські часи: так – клас, добре, але тоді ми були зомбовані. Як тільки все це почало мінятись, треба було і місту мінятись. А змінювати його мають політики. Якщо ж міськрада приймає рішення, що ми зберігаємо і консервуємо місто як базу Російського флоту, це стратегічно неправильне рішення. Ми бачимо, що нема бази. Якщо щось там і залишиться, це буде не у такому вигляді, не у такому масштабі, не в такому об’ємі…»

Бачення колишнього офіцера флоту СРСР виглядає цілком реальним, якщо врахувати думку, що її влітку, під час святкування у Севастополі Дня Російського флоту озвучив Головнокомандувач ВМФ Росії адмірал Владімір Висоцький:

«Питання – у головному, на наш погляд: було б доцільно залишити частину сил Чорноморського флоту у Севастополі і після 17-го року. Ось. І безумовно, над цим треба працювати. Але це -- тільки за згоди української сторони…»

Аналітики сходяться у думці, що як би ні склалась ситуація із виведенням ЧФ Росії з території України, включаючи варіант, коли флот залишиться і після 2017 року, російське угруповання існуватиме у Севастополі у значно скороченому форматі, який врешті-решт поступиться новим акцентам розвитку міста – економічному та туристичному. У цій ситуації, люди, що впродовж десятиліть ототожнювали себе виключно з військовою системою, розраховують на якомога м’яке та безболісне перевлаштування до нових реалів соціально-економічного розвитку Севастополя.