Односельці судяться за те, чи був Голодомор геноцидом

В Україні вперше суд розгляне позов до людини, яка заперечує Голодомор як геноцид.

Image caption Сергій Шведко не вірить, що влада особливо виокремлювала українців, відбираючи всі можливі харчі й забороняючи залишати села

Наступного тижня відбудеться розгляд судової справи редактора районної газети на Донбасі, який не вважає, що голод 1932-33 років був актом геноциду українського народу, хоча і не заперечує сам його факт.

Районна газета "Родное Приазовье" виходить у Новоазовську на Донеччині. 25 листопада минулого року її редактор Сергій Шведко опублікував у ній статтю "Голодомор крокує країною", у якій дав свою оцінку подіям, які відбувалися в 30-х роках минулого століття в Україні. Саме вона і стала приводом для судового позову.

"Не заперечуючи самого факту голоду і Голодомору, я висловив сумнів у тому, що то був геноцид українського народу; виключно українського народу, у зв’язку з тим, що від голоду тих часів вмирали мільйони не лише українців, а також жителі Казахстану, Поволжя, Кубані... І навіть в самій Україні жінка з косою ж не дивилася на паспорт – вмирали всі. Це швидше є злочином того режиму, але в якості оцінки, що це саме геноцид українського народу – з цим я не згоден," - розповів Бі-Бі-Сі Сергій Шведко.

Але публікація викликала обурення у голови Новоазовської районної організації "Нашої України" Василя Коваленка. Тому він вирішив звернутися до суду з тим, аби Сергій Шведко спростував власну публікацію:

"Публічно він заперечує Голодомор як геноцид українського народу. Події, пов’язані із вшануванням пам’яті загиблих від Голодомору, він називає, дослівно, "танцями на трунах" і святкуваннями – ось так безумовно відкрито і цинічно."

Цікаво, що обоє вони – і позивач і відповідач - є односельцями. Але обидва запевняють, що ніяких особистих негараздів між ними немає, ідеться лише про ідеологічну суперечку.

"У людини є позиція, у мене є позиція. Я думаю, що суд повинен прийняти рішення," - Сергій Шведко говорить, що захищатиметься у суді положеннями Конституції, які гаратнують кожному громадянинові України свободу слова.

Загалом це перший випадок, коли в Незалежній Україні намагаються притягнути когось до правової відповідальності за висловлення власної позиції з питань Голодомору. Законодавство у цій сфері є не достатньо чітким. Раніше президент пропонував парламенту запровадити кримінальну відповідальность під час ухвалення Закону України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні", однак після його прийняття з’явилося більш м’яке формулювання, що таке заперечення є протиправним.

Зокрема, у першій статті цього документу йдеться про те, що Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом українського народу, а в другій, що публічне його заперечення визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору і приниженням гідності українського народу. Хоча там немає чіткого визначення, чи вважати протиправним заперечення голоду як акту геноциду окремого народу.

Втім, медіаексперти вважають, що у таких питаннях доцільніше було б працювати з депутатами, які також дозволяють собі суперечливі висловлювання з цього питання. Позов до редактора, на їхню думку, може трактуватися як тиск на вільне висловлення думок та поглядів.