Нацкомісія з питань моралі як міліція

Троє українських письменників закликають до обговорення діяльності Національної комісії з питань моралі. Це Юрій Андрухович, Лесь Подерв'янський та Андрій Бондар. Вони кажуть, що хоча Нацкомісія існує з 2004 року, але саме зараз її діяльність "стає дедалі агресивнішою".

І як розповів Бі-Бі-Сі митець Лесь Подерв'янський, нагадує йому подібну комісію, яка була у Третього рейху:

«Ця комісія називається державна комісія з питань суспільної моралі. Ось в цьому для мене і є головне. Бо що таке держава? – На моє переконання, держава – це така інституція, яку суспільство наймає за свої гроші, щоб та її обслуговувала. Тобто це власне сервісна організація.

Ось приміром, я хочу ходити безпечно вулицями, і щоб мене не пограбували. Але трошки міліції я купити собі не можу. І за ці податки міліція мене обслуговує.

Але я не підписувався, і ніхто не підписувався за те, щоб за наші з вами гроші хтось вирішував яке кіно нам дивитися, які вірші нам писати, і що нам читати.

Якщо ж ви хочете перейматися проблемами моралі, то будь ласка створіть громадську організацію, і на здоров'я цим опікуйтесь.

Така державна комісія була в Третьому рейху, її головою був Герман Ґерінґ. І вони вказували яке мистецтво треба дивитися, яке погане, влаштовували виставки дегенеративного мистецтва».

Василь Костицький, голова Національної комісії з питань моралі відповів Лесю Подерв'янському на всі закиди щодо діяльності комісії з моралі. Передовсім він згадав творчість самого Леся, та висловив стурбованність загальним рівнем моральності в українському суспільстві:

«. А якщо це читають діти 5-го чи 6-го класу, то вони вважають, що це є нормальна мова для спілкування людей.

Батько має 5 хвилин для виховання своїх дітей, а 80% інформації про навколишній світ дитина отримує з телебачення, а решту з Інтернету.

Маємо багато листів де люди обурюються тим що відбувається. Їх непокоїть нищення української мови, засилля нецензурщини низькопробною продукцією. І зрозуміло, що в ситуації коли сучасна українська дитина формує свій світогляд під впливом засобів масової інформації, бо батьки не мають часу, держава не може залишатисся осторонь. Тим більше з урахуванням результатів соціологічних опитувань: 59% готові на непопулярні кроки, а 37% готові порушувати закон.

.