Олег Рибачук: Тимошенко є чим пишатися!

вибори

Попередні результати другого туру президентських виборів в Україні коментував гість студії Бі-Бі-Сі Олег Рибачук - у минулому один із активних учасників Помаранчевої революції, віце-прем'єр з питань європейської інтеграції, голова Секретаріату президента Віктора Ющенка.

Зараз він багато спілкується, в тому числі і з міжнародними спостерігачами, і з тими, хто уважно стежить за розвитком політичних подій в Україні. І найперше, що його вразило, як він твердить в інтерв'ю Фіделю Павленку, це те, що, з одного боку, спостерігачі визнали прозорість і демократичність виборчого процесу в Україні, але, з іншого боку, вони, як і багато українських виборців відзначили, що, власне, це не було змагання справжніх кандидатів у президенти.

Олег Рибачук: Не було конкурсу президентів! Був конкурс популістів, прем'єр-міністрів, економістів, але не президентів. Тобто ані по зовнішній політиці ми не почули, де, власне, кандидати бачать місце України, ані по місцю України в системі безпеки, ані по оборонній чи по гуманітарній політиці. Власне, того, за що має боротися президент, не було.

Бі-Бі-Сі: Якщо ми зупинимося на зовнішній політиці, про яку ви згадали, ви кажете, що ми не почули від кандидатів у президенти, де вони бачать Україну в системі європейської міжнародної безпеки чи міжнародних будь-яких структур. А чи ці міжнародні структури для себе могли визначитися, спостерігаючи за українськими виборами, де вони бачать Україну?

Привід для гордості

Олег Рибачук: Якщо Тимошенко (у мене дуже великі сподівання!) зрозуміє, що їй набагато гідніше визнати результат, вона має всі підстави для того, щоби з гордістю заявити (я кажу без жодної іронії!), що вона набрала практично майже тотожній Януковичу результат у дуже важких обставинах, при дуже важкій, критичній, кризовий ситуації, маючи протидію основних політичних гравців. Тобто, у неї є підстави не просто імітувати збереження, їй є чим пишатися. Але їй потрібно робити багато висновків. І тоді, якби це сталося завтра, і ми почули б таку оцінку, можна було б упевнено стверджувати, що Україна приємно вразила багатьох скептиків, які після першого туру просто були вражені тим, наскільки далеко Україна посунулась у демократичності проведення виборів. Але в другому турі, попри розігрування, напруженість, яка більше існувала в інформаційному просторі, якщо трапиться визнання завтрашнього результату, ми можемо говорити про те, що Україна поставить собі великий плюс у графі "Європейські стандарти демократії".

Бі-Бі-Сі: За теперішніх повноважень президента України - це не сказати б, церемоніальна посада на кшталт британської королеви, але все одно - президент здебільшого зараз відповідає за зовнішню політику, за безпекову політику; президент є обличчям України за її межами, бо значною мірою економічними питаннями займається все ж таки прем'єр-міністр. На вашу думку, наскільки Україну з новим президентом радісно вітатимуть на Заході чи на Сході?

Співчуття переможцю

Image caption Перші кроки покажуть...

Олег Рибачук: Справді, світ чекатиме іншого, що означатиме для України прихід нового президента, як ви правильно сказали, з відносними повноваженнями, особливо в сфері економіки. І тому, очевидно, світу буде цікаво, як поводитиметься переможець, я би сказав, дуже відносний переможець, у цих перегонах далі? Тобто, яким чином буде формуватися далі влада? Яка буде ситуація в парламенті? От питання: буде Тимошенко відправлена у відставку, показавши такий величезний результат, чи, можливо, потрібно сідати за стіл переговорів, і говорити, тому що це політична сила, яка виграла вибори? А та, яка програла, має півмільйона голосів різниці. Яким чином буде формуватися більшість в парламенті? Чи будуть дострокові вибори? Що, власне, президент може зробити нового, не повторивши помилки свого попередника? У президента як у глави держави особливих повноважень нема, але є можливості і були видані дуже тверді обіцянки. Наскільки ця посада саме на Банковій міняє людей, мені відомо. Тому, наскільки глибинно змінився Віктор Федорович, ми побачимо досить швидко. І насправді йому треба зараз пройти швидкий тест, змінився він чи ні. Бо якщо він спробує вести себе так, як вони вели себе раніше, тобто поставити виключно своїх людей в уряд, продавити більшість у парламенті… Якщо його бізнес-соратники зараз, як таргани, кинуться по українському бізнесу знову з тією ж політикою, яку вони робили 5 років тому, можна говорити, що Віктору Федоровичу панувати на Олімпі можна буде максимум 2 роки, до наступних виборів. На жаль, він не розуміє, що робота президента - це не те, що він говорив в уряді "Пахать!", а робота президента - це комунікувати, переконувати, представляти державу, бути обличчям держави.

Тягар обіцянок

Бі-Бі-Сі: Суто психологічно, наскільки важливо для Віктора Януковича особисто не сприймати свою, будемо називати це поки що успішною кампанією, поки не має остаточних результатів, не як особистий політичний реванш і повернення з небуття, куди багато хто записав Віктора Януковича 5 років тому після поразки на тих президентських виборах, а насправді як перемогу тих ідей, які він пропагував, як перемогу над втомою, скажімо, значної частини українців від безладу, від економічних негараздів, від важкого життя, від бідності, і насправді піднятися над почуттям психологічного реваншу і стати президентом усієї України, як він обіцяв у передвиборчій кампанії?

Олег Рибачук: Потрібно сказати, що його кампанія була досить технологічною. Якщо там ввести у якійсь комп'ютер усі обіцянки, то комп'ютер би сказав, що ця система обіцянок несумісна. Тому що там є багато взаємовиключних речей. Потрібно також відмітити, що є така спокуса (і це, як правило, найбільша помилка команд) того, що ця перемога буде сприйнята, як тріумф. Тріумф чого? Чи була українському народу запропонована якась ідея небачена, яка б викликала натхнення? Такого зовсім не було. І це якраз є виклик. Чим це цікаво і гарно для нас? Що насправді буде дана відповідь про те, що при умові нерозуміння командою Януковича і самим Януковичем досвіду попередника, зробивши дуже предметні обіцянки, взявши на себе дуже серйозні зобов'язання і не маючи ні зовнішньої підтримки (я маю на увазі потенційних інвесторів), ні фахової команди, потрібно пам'ятати про те, що розчарування може наступити значно швидше, ніж головокружіння від тріумфу.