''Помаранчева і кучмівська еліта – нічим не відмінні''

Президент Кучма і прем'єр Ющенко, 2000 рік
Image caption Президент Кучма і прем'єр Ющенко, 2000 рік

Після Помаранчевої революції ціла низка посадовців виїхала з України: хто до Америки, як Володимир Щербань, а більшість опальних чиновників епохи Кучми – до Росії. Проти них були гучні звинувачення, але чому «помаранчева» влада так і не змогла їх притягти до відповідальності?

Подробиці тут

Про свої версії Бі-Бі-Сі розповів голова Громадського комітету національної безпеки Олексій Толкачов.

О. Толкачов: У мене дві версії. Перша версія, що в 2004 році під час Помаранчевої революції Ющенко та його команда домовилися з Кучмою стосовно гарантій недоторканості для колишньої владної еліти. І саме це дозволило Кучмі піти спокійно з посади президента, і надалі ми як громадськість ніяк не могли прибрати Святослава Піскуна з посади Генерального прокурора, бо присутність цього пережитку «кучмізму» була запорукою безвідповідальності колишніх чиновників. Тобто, я думаю, що гарантії недоторканості усіх цих колишніх чиновників були отримані в 2004 році як одна з ключових умов президентства Віктора Ющенка.

Бі-Бі-Сі: А от ви кажете «версії». Тобто, це дійсно версії, а доказів у вас нема?

О. Толкачов: Розумієте, докази ніхто ніколи не отримає, бо жодних письмових угод не було. Є дуже багато свідків тих подій, які мені підтверджували усно, що такі переговори велись і домовленості були отримані. Але всі вони є усними, і це є справа дуже вузького кола осіб. Поки їх не допитають, встановити факти буде неможливо.

Бі-Бі-Сі: Але взагалі-то офіційною причиною часто називали відсутність угоди про екстрадицію, наприклад, із Сполученими Штатами Америки. Але ж Володимир Щербань, скажімо, повернувся звідти добровільно і знову ж таки, попри всі звинувачення, які ми чули від міністра Юрія Луценка на його адресу, пан Щербань і далі перебуває на волі. І взагалі таке враження, що ця справа затихла. Отже, звинувачення були необґрунтованими чи не вистачило політичної волі, як ви вважаєте?

Image caption Володимир Щербань і Віктор Янукович під час виборчої кампанії 2004 року

О. Толкачов: Не вистачило політичної волі, бо для неї не було жодних підґрунть. Наша еліта, яка правила 5 років після Помаранчевої революції, і кучмівська владна еліта – нічим не відмінні. Між цими двома колоніями не було ідейного конфлікту і відтак не було бажання знищити один одного. Просто було бажання зайняти місце, яке дозволить паразитувати на тілі України.

Бі-Бі-Сі: Це знову ж таки ваша версія, так? Але, повертаючись до оцієї політичної волі, як ви кажете… Але питання тоді таке: чи взагалі має право на існування оте, що в Україні називають політичною волею, коли власне йдеться про людей, яких підозрюють у вчиненні карних злочинів?

О. Толкачов: Біда в тому, що у нас закон не працює, якщо нема політичної волі. Правоохоронних органів в Україні нема, є досі карні органи, які починають когось переслідувати і виконувати вимоги закону, якщо на це є згода вищих щаблів влади.

Бі-Бі-Сі: Так ви хочете, щоб політична воля фактично тиснула на судові органи? Таким чином робила їх ще менш незалежними?

О. Толкачов: Скоріше не так. Я би хотів, щоб політична воля дала можливість правоохоронцям застосовувати закон з усією мірою його суворості. Оскільки (ви правильно казали) є люди, які вчинили карні злочини…

Бі-Бі-Сі: … але їх в цьому звинувачують! Ми не знаємо, чи вони вчинили, але є звинувачення.

О. Толкачов: Так, є звинувачення. Однак якщо їхні діяння якимось чином підпадають під ознаки кримінально-карних діянь, це ще не є достатньою підставою до притягання до кримінальної відповідальності. Тобто, у нас в Україні має бути стаття кримінального кодексу плюс згода когось із посадовців з найвищих щаблів влади. Якщо цієї згоди не існує, то стаття кримінального кодексу нічого не важить. Її просто не будуть виконувати, і притягати когось до відповідальності не будуть. На жаль, це було при Кучмі і це залишилося досі.

Бі-Бі-Сі: Російське керівництво не приховувало свого неприязного ставлення до Віктора Ющенка. Але чи мав підстави Віктор Ющенко ображатись на російську владу, яка не лише відмовилася видати Україні цілу низку колишніх посадовців, наприклад, Ігоря Бакая, Володимира Сацюка, Миколу Білоконя, а й не дала їм громадянство і навіть високі посади?

О. Толкачов: Я думаю так. Віктор Ющенко, в першу чергу, мав підстави ображатись на Росію з позиції якихось національних інтересів, оскільки росіяни таким чином втручались в українську політику. Вони не давали притягти до відповідальності певних осіб, і таким чином, не давали проявити верховенство права на території України. Було зрозуміло, що в Україні можна зробити все, що завгодно, і після цього спокійно поїхати до Росії і не понести жодної відповідальності. Такий порядок речей дуже сильно розбещував і політиків, і урядовців в Україні, тому був неприпустимий. Я не думаю, що Ющенко мав просто якійсь суб’єктивний інтерес посваритися з Росією. Всі образи мали цілком об’єктивне підґрунтя.

З паном Толкачовим розмовляла Ольга Бетко.