"Ленініана": від пафосу до комічного...

Ленін

22 квітня 140 років тому народився вождь соціалістичної революції Володимир Ленін.

В радянські часи ця дата була невід'ємною частиною ідеологічного культу. Зображення Леніна розходились мільйонними накладами, скрізь виникали не тільки пам'ятники, але й музеї Леніна.

У Києві зараз діє виставка "Вожділєніє", на якій експонуються і старі, і сучасні твори мистецтва, а також дещо з особистих речей Леніна.

"Це блуза-"косоворотка", яку Ленін носив, коли переховувався поблизу озера Разлів від тимчасового уряду Росії", - показує на експонат за склом Ніна Шейко, жінка, яка працює в музейних фондах ще з радянських часів.

Вона розповідає про речі, які належали "вождю" і заради яких пізніше колись і будували музей Леніна.

Image caption А так Ленін міг би насолоджуватися творчістю Мадонни?

Найбільша цінність - піджак, який був частиною гардеробу батька соціалістичної революції у 1917 році. Раритетну одежу зберігали в спеціальній запаяній аргоновій капсулі вагою півтори тонни. Тут також можна бачити червоного кольору телефонний апарат - подарунок зв'язківців вождю, рукавчики та шкарпетки.

Ленін: від культу до жартів

В холі Українського дому чутно звуки рояля: Ленін полюбляв ще змалку слухати фортепіанну музику. Особливо ту, яка навіювала революційні настрої. Тепер піаніст гортає ноти на портативному комп'ютері, як файли.

В Українському домі ще два місяці тому святкували інавгурацію президента Віктора Януковича за участю найбагатших олігархів країни, а декілька тижнів тому тут таки українські націоналісти протестували проти виставки, яка змальовувала УПА в негативному світлі.

Тепер художники влаштували тут експозицію, де Ленін, як його зображали раніше, щось на кшталт Джорджа Вашингтона, борця за свободу, по сусідству з Леніним, як його бачать сучасні художники: Ленін і голлівудська легенда Мерилін Монро, Ленін у стилі коміксів.

Мистецтвознавець Дмитро Горбачов каже, що Ленін мав дуже своєрідне ставлення до мистецтва: "Ленін, який виріс за часів «символізму», а називали їх «смертяшкіни» - за те, що постійно описували смерть, але на папері. А вже символіст Ленін це переніс в соціальну практику, влаштовуючи "чистки".

Джерело натхнення?

Один із молодих художників Стас Волязловські каже, що творчість радянських художників - свого роду фентезі. Тобто про те, чого не було.

Це надихнуло його розвинути тему і створити історію про те, як Ленін спілкується з дельфінами: «В дитинстві вчителька нам розповідала, що Ленін знав майже всі мови світу. Я й подумав, чому б Леніну не знати мову дельфінів? І вони в мене прекрасно знайшли спільну мову».

Відомий в Україні та Росії художник Віктор Сидоренко згадує, як проходив колись службу в кремлівській роті. Тоді для Леніна спорудили новий саркофаг, а солдатів змусили годинами проходити повз тіло вождя, щоб випробувати новинку: "Я на нього надивився. І можливо, мої холодні, заморожені картини і теми і виникли від цього. Можливо, це клаустрофобія. Багатьом від цього було не дуже гарно, просто психологічно, - в могилі, протягом п'яти-шести годин, причому з великим фізичним навантаженням".

Мистецтвознавець Дмитро Гончаров вважає, що й радянські картини зараз усе більше сприймаються по-іншому. Пафос зник, з'явилась іронія.

Він згадує одну з картин, на якій ходоки-селяни приносять подарунки Леніну: хто молоко, хто інші продукти. "Я б назвав цю картину зараз "Корупція", - жартує Дмитро Гончаров, поглядаючи на рояль, з якого піаніст, перегорнувши на лептопі файли, починає видобувати революційні марші.