Ремонт сумки за 10 000 - це вже 'реставрація'

Ігор каже, що береться за безнадійні плями й ушкодження
Image caption Ігор каже, що береться за безнадійні плями й ушкодження

Багаті також економлять. Заможні українці все частіше в цілях економії віддають перевагу ремонту одягу чи аксесуарів, замість того, щоб купувати нові.

От тільки не кожен майстер візьметься ремонтувати взуття чи сумку ціною у кількадесят тисяч доларів. У Києві є такі люди. От тільки вони свою роботу називають не "ремонт", а "реставрація" – оскільки це дуже делікатна робота. Їм приносять на ремонт надзвичайно дорогі речі ціною від кількох сотень до кількох десятків тисяч доларів.

Бі-Бі-Сі поспілкувалася з дизайнером однієї з таких компаній Ігорем. Із ним зустрічаємось у студії, де приймають замовлення від клієнтів. Тут на підлозі та полицях - багато пакунків з взуттям, ременями та сумками відомих світових брендів.

Бі-БіСі: Які тут у вас є відомі бренди?

Ігор: Всі. Ну якщо про взуття – то це Yves St Laurent, ось чобітки Chanel стоять, туфлі Gucci, чоловічі туфлі Berluti, Artioli – це взуття, яке шиється ниткою, де не використовують клей, Santoni – чоловічі туфлі, Christian Louboutin...

Бі-Бі-Сі: Тут ще я бачу Louis Vuitton?

Ігор: Так, Louis Vuitton.

Бі-БіСі: А що найдорожче Ви ремонтували? Реставрували. Перепрошую.

Ігор: Напевно, найдорожче – це сумки Hermes.

Ціна сумок Ерме (Hermes), про які згадав пан Ігор коливається від 10 до 70 тисяч доларів. Під час нашої розмови до пана Ігоря заїхали клієнти по одну із сумок, пару босоніжок та чобітків. Вони приїхали на дорогому автомобілі "Мерседес".

Ігор: Ці сумки (Ерме) дуже дорогі. Вони можуть коштувати від 10 до 70 тисяч доларів. Як вартість машини. Якщо коричнева шкіра витерлась – ручка чи кути – і треба відновити фарбу, то це делікатна робота, а якщо ще десь чимось зачепили і лице шкіри зняте, то там ще і структуру треба відновлювати, і ми це робимо. У нас була сумка пропалена – випалене місце. Ми тоді розбирали половину сумки, щоб отримати доступ до цього вузла, відновлювали його, потім знову збирали. І в результаті зробили так, що нічого не можна було помітити. Ну, звичайно, якщо придивитись, то можна побачити. Але те, що було, – це було щось нереальне. Ніхто б за неї не взявся. В принципі якщо річ йде про ремонт сумок Ерме, то їх треба відправляти в Париж на фабрику. Ну і за ту роботу, про яку я вам сказав, там би просто не взялись.

Віск, він узагалі не видаляється. Ніхто не може видалити віск з поверхні. Він гарячий і одразу просочуєтьсяу волокна в структуру, особливо в замш. Якщо він потрапляє на звичайну шкіряну поверхню, то він просто лице знімає, як мінімум барвник знищує, а в замш він просто в’їдається. Щоб його звідти відчистити, ми використовуємо кілька етапів – і зі зволоженням, і з пропарюванням, і з підігрівом – чого тільки не робимо, щоб прибрати віск. Звичайно, не завжди можна виправити якісь проблеми, щоб зробити ідеально, як нове. Особливо делікатні роботи, якщо на шовк чи на льон потрапив віск, то тут би ми, напевно, не відновили – хіба що замінювати частинку. А це ж не дах, що вирізав шматок і замінив, – це ж взуття цільне.

Бі-Бі-Сі: Я чомусь думав, що ті, хто купує взуття за кілька тисяч доларів, що вони його не ремонтують.

Ігор: Ні. Ремонтують. Зараз криза, і люди рахують гроші. Вибір – або купити нове взуття зі знижкою, або зробити ремонт. Зараз така послуга користується попитом не тільки в Україні, а у всій Європі.

Бі-Бі-Сі: А яку найделікатнішу роботу вам доводилось робити?

Ігор: Делікатні робити зустрічаються часто. Навіть якщо нам треба зашити шов, який розійшовся. Ось, наприклад, у нас зараз туфлі чоловічі зі шкіри вугра. Шкіра дуже тонка. Як правило, збірка взуття відбувається завдяки внутрішньому шву. Називається це "строчний шов" - він всередині – зовні видно тільки з’єднання. Навіть немає строчок. І коли цей шов внутрішній (до речі, у вугрів він часто розходиться чомусь) лускає, то його треба так зашити, щоб не було видно, тому що ми не можемо просто по поверхні дати шов. Це і є делікатна робота. Бо там треба спеціальні голки, навички. Треба посидіти дуже довго. Тому що кожен стіжок треба зробити вручну, наче з глибини, не маючи доступу. Між стіжками міліметр і третина. Треба кожен стіжок прошити ниткою, голкою і ще по верху і треба запускати голку в той проміжок, який ще не з’єднаний і останній відрізок – він найважчий. Оце делікатна робота.

Інколи потрапляє нам взуття з шовку чи атласу. Буває цей шовк чи атлас порваний. Його треба відновити, зашити чи навіть створити якийсь аксесуар, щоб він підходив до взуття.

Image caption Доводиться ремонтувати й туфлі з екзотичних шкір

Бі-Бі-Сі: А де ви взяли своїх майстрів? Школи ж такої немає.

Ігор: У нас ще недавно працював майстер. Він працював у Лондоні в дуже хорошій майстерні по ремонту взуття. І потім там його скоротили через кризу. Він нас знайшов, влаштувався на роботу, то він у нас місяці 4 вчився, щоб працювати на нашому рівні. Це я до того, що у нас дуже висока планка навіть в простих ремонтних роботах. Навіть якщо ми робимо профілактику (резинова накладка на шкіряну підошву, щоб підошва не мокла, не стиралась - ред.), то ми намагаємось це зробити так, щоб вона виглядала, як заводська профілактика. Щоб не було видно, що майстер в майстерні робив профілактику. Якщо наприклад це жіноче взуття з тоненькою підошвою, ми беремо найтоншу профілактику. 1 міліметр - товщина.

Це не просто люди з вулиці – це люди, які працювали в хороших організаціях – робили хороше взуття. У нас в Україні робилось колись дуже багато взуття. Була така організація "Комунар", і вона обслуговувала політбюро ЦК Компартії України - верхівку. Було нульове відділення, в якому виготовляли взуття для Щербицького і наближених. От у мене є майстер, який робив в цьому відділенні. Була 6-та взуттєва фабрика дуже велика. І там була лабораторія. Там працювали найкращі спеціалісти, які розробляли технології, проробляли макети, зразки. От звідти у мене є фахівці. Але все одно, коли ці люди об’єднались у один колектив, вони все одно навчались. Тому що рівня треба було досягти достатньо високого: ви бачите, яке взуття продається у магазинах, яке взуття тут. Ви розумієте, скільки треба знань, технології і майстерності, щоб створити таке взуття. Ми – не розкручений бренд. Про нас ніхто не знає, але все одно люди роблять у нас замовлення.

Якщо б не було цієї бази, основи по створенню нового взуття, то нічого з цієї реставрації не було б. Ми тому і можемо захопити такий широкий спектр робіт, тому що ми знаємо, як взуття виготовляється з початку і до кінця. Ми можемо взуття розібрати і зібрати і не буде видно, що ми там щось робили. А ті майстри, які спеціалізуються тільки на набойках, не розуміють, з чого складається взуття – задник, супінатори... Звичайно – важко в цьому зорієнтуватись і робити такі роботи. Ми коли виготовляємо нове взуття і виготовляємо набойку, то робимо її такою, ніби вона відлита на фабриці і поставлена на каблук. Ми робимо її з чистого листа поліуретану. І ці навики зараз застосовуємо, коли ми ставимо набойку на "ремонти". Виходить, що ми робимо так, ніби вона поставлена на фабриці. І це відрізняє наш рівень від інших майстрів, тому що видно, що набойка зроблена на фабриці, і ніхто навіть не подумає, що взуття віддавали у майстерню.