Тварини, які вміють ставати невидимими

Дивовижна здатність цих тварин керувати світлом дозволяє їм майстерно ховатися від хижаків.

Восьминіг Копирайт изображения Solvin Zankl/naturepl.com

Здатність мімікрувати властива багатьом тваринам. Кальмари та восьминоги, приміром, за допомогою пігменту вміють "зливатися" з навколишнім середовищем.

А як щодо вміння ставати повністю невидимим, начебто вас і зовсім не існує?

Досягти цього ефекту можна двома способами. Світло або має проходити крізь ваше тіло без перешкод, або огинати його так, щоби в очах спостерігача воно не відбивалося.

Складне завдання, але деяким тваринам воно під силу.

Скляний восьминіг

Восьминіг Копирайт изображения Solvin Zankl/naturepl.com
Image caption Глибоководний восьминіг (Vitreledonella richardi)

Істоти, які мешкають на дні океану, ховаються в коралах або "зливаються" з навколишнім середовищем - піском та скелями. На великій глибині зазвичай так темно, що перетворюватися на невидимку немає потреби.

Тварини, які живуть близько до поверхні океану, вміють віддзеркалювати сонячне світло так, що хижак думає, що це - відблиски сонця на поверхні моря (це явище має назву біолюмінесценція).

Однак тварини, які мешкають в середині океану, не мають жодної з цих опцій. Цю ділянку називають пелагічна зона, і саме вона стала домівкою для багатьох невидимих тварин.

Найпростіший спосіб сховатися у відкритому океані, де немає піску або скель, це бути прозорим. Ця здатність виявилася такою корисною, що вона розвилася у багатьох зовсім не схожих видів тварин.

Один з них - скляний восьминіг (Vitreledonella richardi) - є майже повністю прозорим. Його желеподібне тіло разом зі щупальцями може досягати 45 см завдовжки.

Мешкає тварина на глибині 300-1000 м. в тропічних і субтропічних морях світу. Він майже повністю невидимий для хижаків за винятком травної системи, зорових нервів та очей.

Утім, восьминіг, як й інші види прозорих істот, навчився добре маскувати непрозорі частини свого тіла.

Наприклад, його очі мають витягнуту форму, що зменшує периферійне бачення, проте мінімізує тінь, яку вони відкидають. Він також повертає своє тіло так, щоб тінь від нього була якомога меншою.

Хитромудрі способи маскування очей застосовують й інші прозорі тварини. Багато молюсків, наприклад, маскують очі своєрідними дзеркалами, які у відкритому океані віддзеркалюють лише воду і тому невидимі.

Скляний кальмар

Кальмар Копирайт изображения Solvin Zankl/naturepl.com
Image caption Скляний кальмар (Cranchia scabra)

Родина скляних кальмарів налічує близько 60 видів, які майже повністю прозорі, окрім великих очей. Це створює небезпеку, оскільки хижак на більшій глибині може бачити тінь, яку вони відкидають.

Кальмар приховує очі за допомогою фотофорів - спеціальних органів під очима, які створюють потік світла, дуже схожий на відблиски сонячних променів у воді.

Крім того, як з'ясували дослідники з Університету Пенсильванії, фотофори кальмарів здатні регулювати кількість світла так, щоби воно відбивалося в різних напрямках, створюючи навколо тварини своєрідний "плащ-невидимку".

Глибоководний хробак

Хробак Копирайт изображения Visuals Unlimited/naturepl.com
Image caption Планктонний багатощетинковий хробак (Tomopteris pacifica)

Побачити морських планктонних хробаків практично неможливо. Ховаючись від хижаків, принаймні 11 видів цієї тварини можуть випромінювати яскраве кольорове світло, переважно блакитне.

Але один вид планктонних хробаків, Tomopteris nisseni, виробляє жовте світло, що є досить унікальною здатністю у світі тварин.

Щоби відволікти хижака, деякі представники цієї родини відкидають частину свого тіла - так звані параподії - невеликі вирости на тілі хробака, які також випромінюють світло.

Це збиває з пантелику хижака, який починає переслідувати параподію, а не саму тварину.

Морська сальпа

Сальпа Копирайт изображения David Shale/naturepl.com
Image caption Глибоководна сальпа (Iasis zonaria)

Ці істоти харчуються фітопланктоном, який вони відфільтровують, пропускаючи скрізь себе воду.

Хоча зовні вони схожі на медуз, це - набагато складніші організмами, які є спорідненими з рибами та хребетними, оскільки вони мають серце і зябра, а також можуть розмножуватися статевим шляхом.

Сальпи мають унікальний життєвий цикл. Частину життя вони проводять на самоті, потім клонують себе, утворюючи ланцюжки та інші форми пов'язаних між собою організмів.

Окремі сальпи синхронізують свої рухи, спілкуючись за допомогою електричних сигналів.

Гіперііди

Амфіпод-гіперііда Копирайт изображения David Shale/naturepl.com
Image caption Амфіпод-гіперііда (Hyperia sp)

Іноді однієї прозорості буває недостатньо. Скло теж може відбивати світло, якщо направити на нього промінь.

Так само роблять й багато океанічних хижаків, які під час полювання застосовують спеціальний прожектор.

Щоб сховатися від небезпеки, ці схожі на креветок морські істоти мають щось на кшталт нанотехнології, за допомогою якої вони заломлюють світло навколо себе і стають абсолютно невидимими.

Морський сапфір

Морський планктонний копепод Копирайт изображения Solvin Zankl/naturepl.com
Image caption Морський планктонний копепод (Sapphirina sp)

Ці морські тварини розміром з мураху мешкають у теплих тропічних і субтропічних морях. Вони належать до групи ракоподібних, яка має назву копеподи.

Різні види цих істот випромінюють яскраве переливчасте світло від бірюзового кольору до червоних і золотистих відтінків.

Їхньою дивовижною особливістю є те, що вони подібно ліхтарику можуть миттєво вимикати своє світло і ставати практично невидимими. Це залежить від того, під яким кутом падає на них промінь.

Вчені також з'ясували, що на їхній шкірі є крихітні кришталеві пластини, розташовані в формі шестикутників. Вони містять гуанін, одну з чотирьох основ ДНК, а шари пластин відокремлюються один від одного рідкою речовиною - цитозолом.

Товщина цитозолу саме й визначає колір, яким світиться морський сапфір. Товсті шари цитозолу відбивають довші світлові хвилі, що надає істоті червоного чи пурпурного відтінків.

Колір також залежить від кута падіння світла. Коли він зменшується, хвиля світла стає коротшою, а колір - фіолетовим.

Скляний метелик

Скляний метелик Копирайт изображения Rod Williams/naturepl.com
Image caption Скляний метелик (Greta oto)

На відміну від морського середовища, бути прозорим на суші - набагато складніше, оскільки в повітрі світло рухається швидше, ніж крізь товщу води.

Різниця між ступенем заломлення світла і живим організмом у воді менша, тому прозорість досягається легше. Ось чому серед морських тварин ця здатність - більш поширена.

Є й інша причина. Організмам, які мешкають на суші потрібні пігменти, як-от меланін, для захисту від ультрафіолетового випромінювання.

Однак винятки з цього правила все ж таки є. Один з них - це скляний метелик (Greta oto), який мешкає в Центральній Америці.

Хоча прозорі в нього тільки крильця, хижакам все одно складно відстежити комаху під час польоту. Щоб зрозуміти, як досягається прозорість, вчені роздивилися крильця метелика під електронним мікроскопом.

Вони виявили на їхній поверхні горбики нанорозміру, які розташовані в довільному порядку і мають різну довжину.

Ці крихітні нарости допомагають мінімізувати віддзеркалення світла від крилець метелика, і таким чином роблять його невидимим.

Прочитати оригіналцієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Новини на цю ж тему