Чому "Ла-Ла Ленд" б'є всі рекорди?

"Ла-ла Ленд" Копирайт изображения Lionsgate

Романтичні комедії рідко отримують "Оскарів", але "Ла-Ла Ленд", схоже, стане винятком. Кінокритик Ніколас Барбер пояснює, чому цей фільм заслуговує на свою рекордну кількість номінацій.

Місяць тому "Ла-Ла Ленд" увійшов в історію, ставши першим фільмом, який отримав сім "Золотих Глобусів", і тому не дивно, що блискучий мюзикл Дам'єна Шазеля також не образили й кількістю номінацій на "Оскар".

Стрічку відзначили практично в кожній можливій категорії, а в деяких й два рази, як-от за найкращу оригінальну пісню. В цілому вона отримала 14 номінацій, таким чином, догнавши рекордсменів "Все про Єву" і "Титанік".

Негативна реакція не змусила на себе чекати. І справа не лише в тому, що божевілля навколо "Ла-Ла Ленду" багатьом виявилося незрозумілим, але й у тому, що, на думку більшості критиків, фільм - відверто слабкий і неглибокий.

"Згадуючи минулорічний скандал з приводу того, що "Оскар" став занадто "білим" (#oscarssowhite), - пише The Economist, - багато хто сподівався, що цього року Кіноакадемія і критики звернуть увагу на більш соціально і політично значущі стрічки, як-от "Місячне сяйво", "Лавінг" і "Народження нації".

І це зрозуміла реакція. Порівняно з "Місячним сяйвом", "Прихованими фігурами" і "Парканами", які також номінуються на найкращий фільм, "Ла-Ла Ленду" напевно бракує соціальної гостроти. Але це зовсім не означає, що його номінація є результатом підступних залаштункових ігор.

Сам факт, що фільм, який не несе очевидного політичного послання, вразив членів Академії, вже робить "Ла-Ла Ленд" визначним.

Копирайт изображения A24
Image caption Поруч з "Місячним сяйвом", "Прихованими фігурами" і "Парканами", які також номінуються на найкращий фільм, "Ла-Ла Ленду" безсумнівно бракує соціальної гостроти

Взагалі номінанти цього року вражають своєї різноманітністю. Стільки незалежних кіностудій ще ніколи не потрапляли до короткого списку.

Незмінною залишилася тільки прихильність кіноакадеміків до вагомих драм, що торкаються серйозних проблем. "Оскар" за найкращий фільм, як правило, отримують стрічки про жахи рабства ("12 років рабства"), жорстоке ставлення до дітей ("У центрі уваги"), війну ("Володар бурі") чи злидні ("Мільйонер із нетрів").

Навіть "Бердмен" і "Артист", найбільш легковажні з недавніх переможців, порушують проблеми депресії та відчуження своїх героїв.

Порівняно з ними здорові, привабливі, обдаровані і молоді мрійники з "Ла-Ла Ленду" не мають на що скаржитись. Саме в цьому й цінність мюзиклу, ба навіть більше, радикальність, з огляду на кількість отриманих ним нагород.

"Ла-Ла Ленд" - це романтична комедія, а ромкоми, зазвичай, мають мало шансів на статуетку.

Тільки без жартів

Востаннє комедія перемогла в номінації на найкращий фільм у 1978 році. Це була стрічка "Енні Голл" Вуді Аллена.

З того часу майже жодна не була номінована на "Оскар".

У короткий список потрапляли "Чотири весілля і один похорон" 1995 року, а також "Джеррі Магвайр" 1997-го і "Краще не буває" 1998-го, хоча ромкомами їх можна назвати лише з натяжкою, та й фаворитами вони не були.

Протягом наступних двох десятиліть Академія відверто ігнорувала жанр комедії, навіть коли 2010 року номінацію найкращий фільм розширили до 10 претендентів.

("Артист" майже не рахується, оскільки фільм є радше мелодрамою, а головна героїня виконує, за великим рахунком, другорядну роль.)

Копирайт изображения Warner Bros
Image caption Навіть "Бердмен" і "Артист" (на фото), найбільш легковажні з недавніх переможців, порушують проблеми депресії та відчуження своїх героїв

Така політика американської кіноакадемії - вже давно ні для кого не секрет. 2008 року ведучий церемонії Джек Блек зазначив, що єдиний шлях для комедійного актора отримати "Оскар" - це знятись у драмі.

"Отже, здається, я ще разок перечитаю той сценарій про хлопця, який отруюється свинцем, і подає позов до суду проти великої корпорації", - жартував актор.

Але якщо серйозно, хоч би якими не були упередження Кіноакадемії, жанр романтичної комедії в Голлівуді переживає серйозний занепад з 90-тих минулого століття.

За збігом обставин, у цьому частково винен і сам Райан Гослінг. З тих пір як він знявся в "Щоденнику пам'яті" 2004 року, вразивши мільйони жіночих сердець, стандартний сценарій романтичної мелодрами не надто відрізнявся від сльозливої адаптації роману Ніколаса Спаркса. За єдиним винятком, мабуть, що в ньому обов'язково хтось мав померти від раку.

А ті режисери, хто все ж таки намагався додати в романтику трохи гумору, обирали зразком для наслідування Братів Фарреллі ("Дурний і ще дурніший", "Дещо про Мері"), для яких кохання обов'язково має бути пов'язаним із фізичним болем, публічним приниженням або Джаддом Апатоу.

Спробуйте пригадати хоча б одну романтичну комедію останнього часу без їдкої самоіронії або нудотної солодкуватості, веселу та легковажну, і ви зрозумієте, наскільки особливим є "Ла-Ла Ленд".

Кожне танцювальне па першої частини фільму, в якій герої помічають одне одного, складається в бездоганний танець привабливості і флірту. Перша зустріч молодої акторки Miї (Емма Стоун) і джазового піаніста Себастьяна (Райан Гослінг) відбувається в автомобільному заторі.

Вони кидають одне на одного ворожі погляди, але трохи пізніше Міа знову бачить Себа в ресторані, і він зачаровує її грою на піаніно. Втім, засмучений звісткою про звільнення, піаніст не помічає дівчину.

Копирайт изображения Lionsgate
Image caption Чарівні Стоун і Гослінг неймовірно пасують одне одному, і в цьому значна частина привабливості "Ла-Ла Ленда"

На цьому місці в стандартному ромкомі XXI століття герої напилися би, переспали одне з одним, а потім скаржилися б своїм приятелям на прикру помилку. Але Шазель використовує "перший акт" мюзиклу для того, щоб розповісти про мрії і плани своїх героїв.

І коли в них, нарешті, відбувається перша серйозна розмова, глядач вже ані трохи не сумнівається, що вони закохаються. Але їхній роман й далі розвивається легко впевнено і неквапливо, про що свідчить низка неймовірно чарівних сцен.

Як-от на вечірці біля басейну, де Себ грає у кавер-гурті 80-х, або коли Міа танцює під його джазові імпровізації трохи пізніше. А потім, прогулянки на тлі фантастичних заходів сонця, побачення біля голлівудських кіностудій, похід у кіно і нарешті, приголомшливе нічне побачення в Обсерваторії Гріффіта.

Як зауважив Джадд Апатоу: "Коли комедія насправді вдала, здається, її створено без жодних зусиль, люди впевнені, що зобразити страждання - набагато складніше".

На першій погляд, немає нічого складного в тому, щоб зняти фільм про такий легкий і трохи старомодний роман. Але якби це дійсно було так, чому ніхто, крім Дам'яна Шазеля, не створює нічого подібного?

Втім, в одному режисеру просто пощастило. Емма Вотсон і Майлз Теллер, яких спочатку планували на головні ролі, вибули з проекту, звільнивши місце для надзвичайно вдалого дуету Стоун і Гослінга.

Копирайт изображения Lionsgate
Image caption Загадка чарівності героїв криється в протилежних стилях акторської гри Емми Стоун і Райана Гослінга

Це вже не перший спільний проект чарівної парочки, які грали разом у "Мисливцях на гангстерів" і "Цьому безглуздому коханні". Можливо, загадка цих флюїдів у протилежних стилях акторської гри надзвичайно емоційної Стоун і незворушного Гослінга.

Сердиться Міа чи радіє, її почуття миттєво віддзеркалюються не лише в бездонних очах акторки, а й на всьому її обличчі. Тоді як єдиною реакцією Гослінга на будь-яку подію є легка усмішка чи трохи підведена брова.

І можливо саме ця протилежність змушує глядача відчайдушно бажати, щоби Себастьян нарешті виказав свої почуття так само відверто і щиро, як Міа.

Звичайно, привабливість "Ла-Ла Ленду" не тільки в акторській грі. Фільм-мюзикл отримав 14 номінацій на "Оскар" і за плавну операторську роботу, й за яскраві костюми та декорації в стилі поп-арт і без сумніву, за запальні пісні Джастіна Гурвіца.

Але саме перша година стрічки, сповнена легкої життєрадісності, й робить її гідною всіх теперішніх та майбутніх нагород. Це магія витончено створеної комедії про чоловіка і жінку, чиї стосунки пролунали неймовірно гарною мелодією.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему