Чому вчитися грі на піаніно ніколи не пізно

Джеймс Родес Копирайт изображения GL Portrait / Alamy
Image caption Піаніст Джеймс Родес переконаний: вчитися грі на фортепіано ніколи не пізно

Початок року - прекрасний час, щоб узятися за нову справу, наприклад, уроки фортепіано. Адже будь-хто може опанувати твори Баха, запевняє нашу кореспондентку Клеменсі Бертон-Гілл піаніст Джеймс Родес.

Чи не стаємо ми застарі, щоб вчитися грі на музичних інструментах? Піаніст Джеймс Родес, який виступає з концертами по всій Британії, твердо переконаний: ні.

Він навіть написав книжку, щоб це довести. Цей напрочуд прямолінійний невеличкий посібник має назву "Як грати на фортепіано" і обіцяє, що кожен, хто має доступ до клавіш і готовий вправлятись по 45 хвилин на день, шість днів на тиждень протягом шести тижнів, зможе заграти один із найпопулярніших творів Йоганна Себастьяна Баха - "Прелюдію №1 до мажор" з першого тому "Добре темперованого клавіру".

Як розповідає пан Родес, його посібник народився у відповідь на читацьке сприйняття іншої його книжки - до болю відвертої автобіографії Instrumental, де він описує свою боротьбу з психічною хворобою і ключову роль музики в одужанні. Після її публікації сотні зворушених читачів розповіли, що його слова надихнули їх повернутися до гри на фортепіано.

"Я збився з рахунку, скільки разів мені казали: о, я грав колись у дитинстві, а тепер шкодую, що покинув", - каже пан Родес.

Але найвиразніше ідея майбутнього посібника постала тоді, коли він прочитав електронний лист з Мексики від колишнього пілота, а наразі пенсіонера.

"Я грав на фортепіано в дитинстві, але ось уже 50 років не торкався клавіш, - йшлося в листі. - Прочитавши вашу автобіографію, я купив піаніно, найняв учителя і тепер вправляюся щодня. І я щасливий, як ніколи". Пана Родеса цей лист надзвичайно розчулив.

Його нова книжка - перша в серії "Маленькі посібники про життєво важливі навички" видавництва Quercus Books. Вона відповідає одному з найкращих, навіть найромантичніших віянь часу - бажанню самовдосконалюватись, ставати кращими й культурнішими, реалізовувати свій потенціал.

Водночас вона не відходить від давньої традиції, що майже не змінювалась, відколи сотні років тому люди почали складати музику для клавішних інструментів.

"Гра на музичному інструменті відкриває двері у новий вимір життя, про існування якого багато хто з нас зовсім забув", - пише пан Родес на початку своєї книжки.

Навряд чи хтось заперечить: є щось надзвичайно привабливе в тому, щоб відкласти всі електронні пристрої й торкнутися пальцями, розумом і серцем того, що не має стосунку до соцмереж чи імейлів.

Цей проект можна назвати "детоксикацією від сучасних технологій". Читаючи посібник, я уявляла, як увечері запалю свічки, наллю собі келих вина і візьмуся за гру: це практика hygge (данське слово, що означає "домашній затишок, комфортна й приємна атмосфера". - Ред.), художнє самовдосконалення і психологічна самодопомога в одному флаконі. Якби в дитинстві мені сказали, що колись я з нетерпінням чекатиму на вечірні вправи за піаніно, я б не повірила. Та з дотепної й захопливої подачі Родеса, щоденні вправи, що виконуються із зосередженням, стають водночас медитацією та ліками.

Копирайт изображения Davide Ferreri / Alamy
Image caption Зосередженість, необхідна для гри на фортепіано, дозволяє відпочити від сучасних технологій

"Ми звикли вимагати всього негайно, ми завжди дивимось назовні - гадаю, ми відучились зазирати всередину й бачити, що наша душа потребує тихого часу за приємним заняттям", - каже він у відповідь на моє спостереження про те, що Захід нарешті починає усвідомлювати потребу не лише у матеріальних речах, а й у духовному та емоційному збагаченні.

Це очевидно з популярності навчальних курсів для дорослих, як в інтернеті, так і в реальному житті, наприклад, таких як Skillshare, Creative Live і School of Life.

"Справа не в винагороді, а виключно у задоволенні. Гра на фортепіано - це форма свідомої присутності у своєму житті. Для цього вам не потрібно їхати в Тибет і звертатися по допомогу бритоголових монахів - треба лише мати піаніно".

Зараз потреба в аналогових шляхах втечі від цифрового оточення постає гостро, міркую я. Пан Родес погоджується: "У світі зараз самі лише погані новини, то чому б не зробити собі приємність?"

Забудьте про звукоряди

Доведено, що опанування - або відновлення - такої навички, як гра на фортепіано, корисне для розуму. За дослідженням науковців з Техаського університету, "дозвілля, яке потребує розумової напруги" оновлює механізми роботи сірої речовини і робить наш мозок "ніби молодшим".

Пан Родес застерігає від надмірно високих очікувань: "Цей посібник не навчить вас грати етюди Рахманінова чи Шопена. Та якщо написати, що навчання грі на фортепіано забере мінімум 10 тисяч годин, ніхто не захоче і пробувати. Сучасним людям дуже важко знаходити час на себе, на прості, але зосереджені заняття. Час - дорогоцінний товар. Але за півтора місяці ви зможете заграти дещо з Баха. Бах - складний, вам доведеться постаратися, та це реально".

"Півтора місяці - це верхній ліміт. Якщо зможете приділяти навчанню більше часу або якщо ви грали в дитинстві, буде ще швидше. А головне, ви відчуєте музику. Можливо, вам цього вистачить, а може, так сподобається, що ви запишетесь на уроки і продовжите навчання", - наголошує він.

Копирайт изображения Mary Evans Picture Library / Alamy
Image caption Опанувати "Прелюдію №1 до мажор" Баха складно, але реально

Його підхід відштовхується від того, що музика прекрасна сама по собі.

"Якщо вам дуже подобається якийсь твір, я всіляко підтримую вас у бажанні його опанувати - не відпрацьовувати звукоряди, етюди та вправи, а, власне, сідати та грати. Вчитися у доступний вам спосіб", - каже він. Книжка пояснює, як саме це робити, включно з геніальними порадами з розстановки пальців.

Автор не лишає шансів для нудьги та невдач, які змушують багатьох з нас кинути гру. Я зізнаюся йому, що ненавиджу звукоряди та арпеджіо з дитинства й донині.

Копирайт изображения Jeff Morgan / Alamy
Image caption Пан Родес радить забути про звукоряди й вправлятися на улюбленій мелодії

"В них немає потреби! - усміхається він. - У будь-якому творі є технічно складні місця, які можна відпрацювати, граючи сам твір. Я також терпіти не можу звукоряди та арпеджіо, та ось переді мною - концерт Моцарта, в якому безліч цих звукорядів та арпеджіо! Старанно працюйте над фрагментом, і ви опануєте потрібні навички. Оберіть твір до душі і вчіться, граючи музику".

Пан Родес не стримує захоплення, коли говорить про радість спілкування з фортепіанними клавішами. Окрім посібника, він пропонує новим учням корисні поради та відеоуроки на своєму сайті.

Початок календарного року зазвичай надає нам запалу й рішучості - коли як не зараз стрибнути в невідоме? Врешті-решт, ніхто з нас не молодшає.

"Так. Навряд чи на смертному одрі хтось побиватиметься: о, чому ж я не написав більше імейлів чи не заповнив ще кілька електронних таблиць? - сміється пан Родес. - Але не виключено, що ви подумаєте: шкода, що я так і не написав той роман, не намалював ту картину… не навчився грати Баха на фортепіано…"

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему