Чи дійсно Борхес - найвидатніший письменник XX століття?

Борхес Копирайт изображения Getty Images

Містичні історії Хорхе Луїса Борхеса назавжди змінили світову літературу. Оглядачка BBC Culture пояснює, чому твори аргентинського письменника має прочитати кожен.

Коли вперше читаєш Борхеса, відчуття, ніби відкрив нову літеру алфавіту або нову ноту в музичній гаммі. Його друг і співавтор Адольфо Біой Касарес називав твори Борхеса "перехідною формою між есе і оповіданням".

Художня вигадка у них тісно переплітається з жартами, зрозумілими лише посвяченим, езотерикою, історіографією та саркастичними коментарями. Оповідання короткі й часто мають несподіваний початок.

Лабіринти, дзеркала, шахи та детективні сюжети складаються в барвисте інтелектуальне полотно, але мова його творів - легка та іронічна. Він описує найфантастичніші сцени простими словами, спокушаючи нас понестися розбіжними шляхами його безмежної фантазії.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Борхес у Парижі, 1979 рік

Канадський письменник-фантаст Вільям Гібсон так описує свої відчуття від першого читання оповідання Борхеса "Тлен, Укбар, Орбіус Терціус", яке у формі енциклопедичної статті описує вигадану країну. "Якби я розумівся на програмуванні, - пише Гібсон у своїй передмові до збірки коротких оповідань Борхеса "Лабіринти". - У мене було би відчуття, ніби я встановлюю програму, яка одного дня перетвориться на величезну інформаційну мережу".

Півстоліття тому, коли новаторська збірка "Вигадані історії" вперше вийшла англійською, Борхеса практично не знали за межами літературних кіл Буенос-Айреса, де він народився у 1899 році, і Парижа, де його твори вперше переклали в 1950-х роках.

1961 року міжнародні видавці присудили йому першу премію Форментор за видатні літературні досягнення, і він миттю злетів на п'єдестал світової слави.

Разом з ним премію отримав Семюель Бекетт, а поміж інших номінантів були Алехо Карпентьєр, Макс Фріш і Генрі Міллер. Завдяки нагороді "Вигадані історії" та "Лабіринти" переклали англійською, і Борхес отримав міжнародне визнання й популярність.

Сюжети-лабіринти

Від самого початку Борхес був письменником, який синтезував традиції та епос багатьох культур. Він виріс на книжках. Його батько, від якого Борхес успадкував хворобу очей, що призвела до сліпоти у віці 55 років, був доволі успішним літератором.

"Він написав кілька віршів, непоганий історичний роман і зробив перший переклад іспанською "Рубаят Омара Хайама" з вільного англійського переказу", - розповідає Дональд А. Єйтс, один з перших американських перекладачів Борхеса.

Бабуся-англійка читала майбутньому письменнику класику англійської літератури. "Хлопчик був короткозорим і утік від реальності в світ друкованого слова", - каже Єйтс.

Копирайт изображения Corbis
Image caption Статуя письменника біля Національної бібліотеки Аргентини, директором якої Борхес працював з 1955 року

У дитинстві Борхес писав багато віршів і часто бував у бібліотеці, де читав розлогі опуси Семюеля Тейлора Колріджа і Томаса де Квінсі з енциклопедії "Британіка". Він провів свої юнацькі роки в Женеві та Іспанії. А коли виріс працював бібліотекарем, а потім директором Національної бібліотеки в Буенос-Айресі.

До 1930 року Борхес опублікував шість книг: три збірки поезій і три збірки есе. А за десять років з 1939-го до 1949-го він написав і опублікував майже всі свої видатні твори.

"Кожен письменник створює своїх попередників, - писав Борхес в есе про Кафку. - Його творчість змінює наше уявлення про минуле, так само, як і про майбутнє".

На самого Борхеса суттєво вплинули Пол Валері й Артур Шопенгауер, а також світова література від "Беовульфа" і Кабали до Данте.

Він перекладав твори Волта Вітмена, Едгара По, Джеймса Джойса, Вільяма Фолкнера, Вірджинії Вулф, Андре Жида, Франца Кафки, а також староанглійський і скандинавський епос. Його улюбленими авторами були Марк Твен, Роберт Стівенсон, Льюїс Керрол, Джозеф Конрад, він захоплювався оповіданнями Генрі Джеймса та Ринга Ларднера.

"Проза Борхеса - це майстерний сплав популярних сюжетів масової культури - детективів, наукової фантастики - з архітектурною композицією та філософськими роздумами. Він любив Буенос-Айрес, але світ, який він створив у своїх творах, це, по суті, - лабіринти бібліотеки".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Лабіринти - поширена тема в творах Борхеса. Британський архітектор Рендолл Коут створив кілька лабіринтів на честь славетного аргентинця

Новаторські знахідки і філософія Борхеса чудово відображені у "Вигаданих історіях". Він був одним із перших письменників, хто почав змішувати жанри. Оповідання "Сад розбіжних стежок", приміром, написане як свідчення доктора Ю Цуна, німецького шпигуна китайського походження, який "залишає все, щоб написати роман і створити лабіринт".

Оповідання є суцільною грою в загадки і водночас притчею, головними героями якої є час і детективна історія. У США "Сад розбіжних стежок" вперше опублікували в журналі детективних оповідань і фантастики Ellery Queen's Mystery Magazine.

Герой оповідання-фентезі "У колі руїн" усамітнюється в стародавньому храмі, щоб створити в реальності людину зі своїх снів. Цілком у дусі Борхеса виникає містична дилема, чи оповідач бачить сон, чи насправді він сам є персонажем чийогось сну?

Книжки-фантоми

"Вигадані історії" також відображають оригінальний і постмодерністський погляд Борхеса на книжки й тексти. У 1941 році він писав: "Писати великий роман є важкою справою та безглуздою примхою… Краще удавати, що ця книжка вже існує, і написати до неї коментарі чи післямову. Оскільки я прагматичний та ледачий, вважав, що краще писати замітки про вигадані книжки".

Однією з перших літературних фікцій Борхеса є "Спроба аналізу Аль-Мутасім" (1938). Це - короткий огляд вигаданого твору, написаного начебто адвокатом з Бомбея, який "відмовився від мусульманської віри своїх батьків".

У "Вавилонській бібліотеці" йдеться про всесвіт, який називається "Бібліотека", і "складається з невизначеної, можливо, нескінченної кількості шестигранних галерей з величезними вентиляційними шахтами всередині, оточеними дуже низькими перилами".

Борхеса називають батьком латиноамериканського роману. Без нього, вочевидь, не було би ані Маріо Варгаса Льоси, ані Маркеса, ані Карлоса Фуентеса.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Інсталяція іспанського митця Хосе де Рабаго, створена за мотивами оповідання Борхеса "Вавилонська бібліотека"

Письменник помер у 1986 році, але і досі залишається популярним. "Сьогодні ми можемо сміливо назвати Борхеса найвидатнішим письменником XX століття", - пише Сюзанна Джил Левін, перекладачка і головний редактор п'ятитомного видання творів Борхеса в Penguin Classics.

"Оскільки він створив новий літературний континент між Північною та Південною Америкою, Європою та Новим світом, класикою та сучасністю. Борхес написав найоригінальніші тексти свого часу і навчив нас, що нічого нового немає, що творчість - це відтворення, що всі ми є одним суперечливим розумом, пов'язаним між собою в часі і просторі, що люди не тільки вигадують історії, але й самі є вигадкою, що усі наші думки є вигадкою, і всі знання - також".

"Інтернет, в якому сходяться весь час і простір, здається, також був винайдений Борхесом, - додає дослідниця. - Згадайте, наприклад, його оповідання "Алеф". Перша літера єврейського алфавіту стає точкою, в якій сходиться весь час і всесвіт".

Читачі й письменники продовжують відкривати геніальність творів Борхеса. Це гідно письменника, який колись написав: "Я завжди вважав, що рай буде схожим на бібліотеку".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему