Роман, який підкорив Радянський Союз

Радянський плакат Копирайт изображения Alamy

"Овід" ірландської письменниці Етель Войнич, про який мало хто чув на Заході, став справжньою сенсацією за "залізною завісою".

Один з найпопулярніших романів XX століття, написаний англійською мовою, був майже невідомим в англомовному світі, а популярність завоював тільки в перекладі.

У СРСР було продано понад п'ять мільйонів примірників роману, його видавали 107 разів на 22 мовах, якими розмовляли в радянських республіках.

"Овід" надихнув сім музичних творів, зокрема оперу Прокоф'єва, п'ять театральних вистав, а також п'ять екранізацій, музику до однієї із яких написав Шостакович.

"Овід" - пристрасна сага про революційний дух, відданість вірі, зраду і кохання. Це роман, який Бертран Рассел назвав "найбільш захопливим з усього, що він читав".

Вперше твір надрукували в Нью-Йорку в 1897 році за два роки після того, як авторка завершила його, оскільки англійські видавці побоювалися негативної реакції публіки - один із рецензентів назвав головного героя книжки "обурливим і жахливим".

А перший переклад "Овода" з'явився наступного року в Росії, де царська влада рішуче засудила роман і збільшила цим його популярність.

Перший український переклад роману вийшов 1929 року. - Ред.

Події роману розгортаються у революційній Італії 1830-40-х років. Головний герой, молодий англієць Артур Бертон, приїздить у католицьку семінарію після смерті своєї матері. Там він стає прихильним до свого опікуна і наставника отця Монтанеллі, який є його справжнім батьком, але юнак про це не знає.

Артур і його подруга Джемма, в яку він закоханий з дитинства, приєднуються до революційної організації "Молода Італія", яка бореться із імперською владою австрійців. Але мимоволі він зраджує своїх товаришів, бо про його сповідь дізнається поліція. До того ж, дізнавшись про свою сімейну таємницю, Артур втрачає будь-яку довіру до церкви.

Копирайт изображения Alamy
Image caption За кілька десятиліть Войнич не отримавала жодного гонорару з продажів "Овода" в СРСР через особливості авторських прав у радянському законодавстві

Він симулює самогубство і тікає до Південної Америки, де проходить через багато випробувань і страждань. Згодом він повертається до Італії під виглядом безстрашного революціонера на прізвисько "Овід".

Після його арешту до нього приходить Монтанеллі, який тепер став кардиналом, і пропонує врятуватися. Але Артур, невблаганний і безкомпромісний, вимагає, аби його батько відмовився від церкви. Монтанеллі не погоджується і засуджує свого сина до смерті.

Артур, постать якого тепер нагадує Христа, прощає своїх катів і сам віддає наказ про свій розстріл. Під час меси на свято Тіла і крові Христових Монтанеллі втрачає віру в Бога і вмирає від розбитого серця.

"Овід" спочатку став популярним серед ірландських соціалістів і борців за незалежність. Він і сьогодні залишається найбільш продаваним ірландським романом. Але найбільш відданого свого читача книжка знайшла у молодих комуністичних країнах - Радянському Союзі і Китаї.

Романтичну і трагічну фігуру Артура неодноразово визнавали найпопулярнішим літературним персонажем у СРСР, а перші космонавти Юрій Гагарін і Валентина Терешкова зазначали, що їх надихав "Овід".

Back in the USSR

У 1930-і роки "Овід" "надихнув" інший радянський бестселер, роман Миколи Островського "Як гартувалася сталь". У Радянському Союзі продали 35 мільйонів примірників роману. Герой Островського - безстрашний молодий комуніст, який страждає заради ідеї,але знаходить підтримку і натхнення в прикладі Овода.

Значний внесок у популярність твору Войнич зробила екранізація роману, яку 1955 року зняв режисер Олександр Файнциммер. Фільм подивились понад 39 мільйонів глядачів, а музика до нього, яку написав Дмитро Шостакович, стала окремим шедевром.

Свою найбільшу читацьку аудиторію "Овід" знайшов у Китаї, насамперед на ранніх етапах культурної революції. Як зазначають дослідники, Артур втілює "суміш романтичних настроїв із залізною рішучістю в дусі лицарів традиційного китайського фольклору".

Копирайт изображения Alamy
Image caption Фільм "Овід", знятий 1955 року режисером Олександром Файнциммером, подивились понад 39 мільйонів радянських глядачів

Але згодом у бунтівних настроях "Овода" почали вбачати небезпеку культу Батька Китаю - Мао Цзедуна, і роман заборонили. Коли його перевидали в кінці 1970-х років, після смерті Мао, він знову пережив сплеск популярності на тлі підйому вільнодумства.

Невідомий бестселер

Драматичність роману Войнич перегукується із надзвичайною історією її власного життя. Етель народилася у Корку. Її батько Джордж Буль був видатним математиком, а мати Мері Еверест - філософом. До речі, ім'ям двоюрідного дідуся майбутньої письменниці названо найвищу гору в світі.

У 15 років Етель прочитала про італійського революціонера Джузеппе Мадзіні. Вона захопилась його "меланхолійною красою і силою духу", і до дня свого весілля носила траурний одяг, "оплакуючи несправедливість цього світу".

Фото Коли в 1960 році Войнич померла, в Радянському Союзі було продали 2,5 мільйона примірників роману, але він і досі не втрачає популярності, насамперед під час патріотичних свят, як-от День Перемоги.

У 1889 році Етель познайомилася із польським революціонером Вілфрідом Войничем, який втік із тюремного табору в Сибіру, пізніше вони одружилися. У Лондоні письменниця товаришувала і брала уроки російської мови в емігранта, який убив голову царської таємної поліції, і разом із чоловіком поїхала в Росію, щоб допомагати справі революції.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Коли в 1960 році Войнич померла, в Радянському Союзі було продано 2,5 мільйона примірників роману, але він й досі не втрачає популярності, насамперед під час патріотичних свят, як-от День Перемоги

Повернувшись до Лондона, вона познайомилась із справжнім Оводом - Сіднеєм Рейлі, якого біографи називали "найвидатнішим шпигуном в історії.... Подейкували, що він мав одинадцять паспортів і дружину до кожного".

Рейлі і Войнич разом поїхали до Італії, де він розповів Етель історію свого життя, деякі події якого мають разючу схожість із долею Овода. Після цього Рейлі, який був британським секретним агентом, і вочевидь прототипом Джеймса Бонда, вирушив до Росії, де він намагався убити Леніна, і в 1925 році загинув.

Войнич ніколи не визнавала зв'язку Рейлі з головним героєм роману, хоча підтверджувала, що на образ Джемми надихнула Шарлотта Вілсон, коханка анархіста князя Петра Кропоткіна. Джемма, вочевидь, є найважливішою літературною спадщиною Войнич, оскільки, як зазначив критик Арнольд Кетл, "це один із найбільш вражаючих образів емансипованої жінки".

Наприкінці життя Войнич стався ще один несподіваний поворот у її біографії. 1955 року гурпа радянських письменників раптом дізналась, що авторка, яку давно вважали померлою, живе в Нью-Йорку. І газета "Правда" проголосила її воскресіння, так само, як сталося із її головним героєм.

Етель через радянські закони про авторське право, навіть не здогадувалась про свою славу в Росії. Наступного року кандидат у президенти від демократів Адлай Стівенсон відвідав Москву, щоб домогтися виплат письменниці, її простроченого гонорару.

Коли в 1960 році Етель померла, її оплакували в СРСР як національного героя.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Етель Войнич товаришувала з Сіднеєм Рейлі, шпигуном, який став прототипом Джеймса Бонда і якого вбили в 1925 році ніби то за наказом самого Сталіна

У 2011 році письменник китайського походження Іюнь Лі відвідав Корк, і попросив дозволу вшанувати пам'ять письменниці в будинку, де вона народилась.

У Великій Британії "Овід" не друкували, і про роман майже ніхто не чув. Але в різних країнах світу читачі і письменники шанують його авторку, як і колись схвально говорили про неї Д.Г. Лоуренс, Ребекка Вест і Фрідріх Енгельс.

Глибокі художні образи і хвилюючий революційний дух "Оводу" незмінно приваблюють поціновувачів історичної белетристики. Роман безперечно заслуговує на те, щоби читачі заново відкрили його мовою оригіналу.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему