Як довго ми можемо не спати?

Дівчина Копирайт изображения Getty Images

Людина, звісно, може якийсь час боротися з дрімотою і перемагати. Але є певна межа, за якою відсутність сну призводить до тимчасового божевілля і, можливо,навіть смерті.

Ми живемо якось дивно. За спрощеними підрахунками, коли вам виповниться 78 років, дев'ять із них ви проведете, дивлячись телевізор, чотири - за кермом, 92 дні на унітазі й 48 днів, займаючись сексом.

Та коли йдеться про те, на що ми витрачаємо багато часу, дещо перевершує всі інші заняття.

Якщо ви таки доживете до 78 років, близько 25-ти з них ви... проспите.

Щоби відвоювати собі трохи безцільно згаяного часу, ми маємо повне право спитати: як довго ми можемо триматися без сну? І якими будуть наслідки?

Розпочавши власний експеримент, будь-яка здорова людина відчує труднощі.

"Потреба сну така нагальна, що вона переважить навіть потребу в їжі", - розповідає Ерін Генлон, старший викладач Центру сну, метаболізму і здоров'я при Чиказькому університеті.

"Ваш мозок просто зануриться в сон, попри всі ваші намагання його розворушити", - додає фахівець.

Навіщо нам узагалі спати?

Чому потяг до сну такий нездоланний, залишається таємницею.

"Точний механізм сну ще до кінця не досліджений", - пояснює пані Генлон.

Однак вона додає, що сон якимось чином "перезавантажує" системи нашого організму.

Крім того, як показали дослідження, якщо людина нормально висипається, це сприяє одужанню, підвищенню імунітету, правильному обміну речовин тощо.

Тостер Копирайт изображения Getty Images

Може, тому ми так добре почуваємося після повноцінного нічного відпочинку.

А від недосипання підвищується ризик виникнення діабету, серцевих хвороб, ожиріння, депресії та інших недуг.

Захисний механізм від цих руйнівних для здоров'я наслідків очевидний - ми почуваємося розбитими, коли працюємо при каганці.

Ми знесилені, загальмовані, свинцеві повіки тиснуть на очі, наче засипані піском. Якщо й далі опиратися сну, то наша здатність зосереджуватись і формувати короткотермінову пам'ять погіршиться.

Якщо ігнорувати ці побічні ефекти й далі не спати кілька днів поспіль, наш розум "злітає з котушок".

Ми стаємо дратівливими, підозріливими й бачимо те, чого насправді нема.

"У людей починаються галюцинації, і вони потроху божеволіють", - розповідає Атул Малхотра, директор центру медицини сну при Каліфорнійському університеті в Сан-Дієґо.

У водіїв-далекобійників навіть є промовиста назва для цього явища: "бачити чорного собаку". Коли на дорозі виникає ця чорна проява, вони радять зупиняти вантажівку і лягати спати.

У матеріалах багатьох досліджень задокументовано ланцюгову реакцію при погіршенні стану організму під час депривації сну.

Людина в полі Копирайт изображения Getty Images

У крові підвищується рівень гормонів стресу, таких як адреналін і кортизол, а це призводить до підвищення кров'яного тиску.

Тим часом розладнується серцевий ритм і дає збій імунна система, пояснює пан Малхотра. Позбавлені сну люди одночасно відчувають тривогу і можуть швидше злягти з хворобою.

Втім, увесь безлад, спричинений нападом безсоння чи кількома вимушено безсонними ночами, можна легко усунути.

Він зникає сам по собі після того, як ми добре виспимося.

"На цьому етапі непоправної шкоди не буває", - запевняє Джером Сіґель, професор із Центру дослідження сну Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.

Якщо завіса не опускається ніколи

Та що робити, коли сон не приходить узагалі? Існує рідкісне генетичне захворювання - фатальне сімейне безсоння. З ним пов'язані найстрашніші наслідки відсутності сну.

Лише 40 родин у світі уражено цією спадковою хворобою. Єдиний дефектний ген змушує білкові молекули в нервовій системі змінюватися на так звані "пріони", і вони втрачають здатність нормально функціонувати.

"Пріони - це білки дивної форми, саме вони й піддають тортурам цих людей", - пояснює пан Малхотра.

Пріони знищують нервову тканину і утворюють у мозку дірки, як у швейцарському сирі (те саме відбувається, наприклад, при хворобі Кройцфельдта-Якоба, найвідомішому пріонному захворюванні у світі).

У людей з патологічним безсонням особливо страждає таламус, глибинна область мозку, яка відповідає за сон. У цьому й криється причина виснажливої відсутності сну.

Дівчина Копирайт изображения Getty Images

Людина, уражена цією хворобою, раптово перестає спати. Багато днів поспіль вона проводить без сну, і в неї розвиваються дивні симптоми - такі як зіниці-цятки і рясне потовиділення.

За кілька тижнів жертва патологічного безсоння занурюється в сутінковий стан свідомості, що межує зі сном.

Людина блукає, ніби сновида, в неї розвиваються мимовільні посіпування м'язів (іноді ми їх відчуваємо, коли засинаємо). Усе це супроводжується втратою ваги та слабоумством. І зрештою настає смерть.

Однак саму по собі відсутність сну не вважають причиною смерті. Адже патологічне безсоння призводить до ураження великих ділянок мозку.

"Не думаю, що цих людей убиває нестача сну", - переконаний професор Сіґель. Те саме стосується і жертв відомої тактики тортур, коли в'язнів чи полонених позбавляють сну. Від неї не помер ще ніхто (хоча все одно ці страждання невимовно жахливі).

Це підтверджує і депривація сну в тварин. Проведені експерименти доводять, що відсутність сну як така, можливо, не спричиняє смерть. Убиває те, що спричиняє це безсоння.

У 1980-х роках Аллан Рехтшаффен провів у Чиказькому університеті такий експеримент.

Лабораторних щурів посадили на диски, розташовані над тацею з водою.

Щоразу, коли щур намагався задрімати (це показували зміни у вимірюваних мозкових хвилях), диск крутився і валик підштовхував щура до води, від чого він різко прокидався.

Усі щури загинули через місяць, хоча причини смерті були невідомі. Скоріше за все, тварин замордував стрес від примусового пробудження - в середньому "тисячу разів на день", розповідає професор Сіґель.

Дівчина в ліжку Копирайт изображения Getty Images

Стрес виснажив їхні організми, призвів до поступового їхнього зношування. Серед інших симптомів, у щурів спостерігалося порушення регуляції температури тіла і втрата ваги всупереч посиленому апетиту.

"У цьому й полягає проблема дослідження сну в людей і тварин та тлумачення його результатів.

Не можна навмисне позбавити людину чи тварину сну без їхньої допомоги, не піддаючи їх при цьому великому стресу", — вказує професор Сіґель. Якщо настає смерть, "то питання, що її спричинило — стрес чи нестача сну? З'ясувати непросто".

Прокидайся! Прокидайся!

Усе це може відбити охоту більшості людей, яким кортіло перевірити на практиці свою здатність не спати. Але все ж таки: скільки ми можемо витримати без сну?

Найвідоміший рекорд добровільного позбавлення себе сну належить Ренді Ґарднеру, який на час його встановлення був 17-річним студентом у Сан-Дієґо, штат Каліфорнія.

Щоби встигнути завершити проект до ярмарку знань і вмінь, Ґарднер "не давив подушку" 264 години поспіль (тобто більше від 11 днів, за даними науковців, які спостерігали за ним до кінця неспання).

Є й багато інших, менш вірогідних прикладів. Один із них — британка, яка 1977 року 18 днів поспіль гойдалася в кріслі-гойдалці й виграла змагання (начебто з великим відривом від інших учасників).

Тож питання про те, скільки часу людина може провести без сну, досі відкрите. Але, може, це й на краще.

Оскільки, позбавляючи себе сну, люди можуть завдати непоправної шкоди своєму організму, комітет Книги рекордів Гіннеса ще з минулого десятиліття не веде спостережень за такими сумнівними досягненнями.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Новини на цю ж тему