Чому вітаміни небезпечні?

Пігулки Копирайт изображения Thinkstock

Ми ковтаємо вітаміни та антиоксиданти, ніби вони є чарівним еліксиром життя. Але, як пояснює оглядач BBC Future, у кращому випадку, вони - не ефективні. У гіршому, вони можуть серйозно зашкодити здоров'ю.

Коли 65-річний Лайнус Полінг почав щоранку додавати в свій апельсиновий сік вітамін С, він припустився фатальної помилки.

Досі сніданок Полінга був цілком звичайним. За винятком, мабуть, тільки того, що снідав він завжди рано вранці перед тим, як вирушити на роботу в Каліфорнійський технологічний інститут, де він працював щодня, а часто й вихідними.

Відомий американський вчений Лайнус Полінг був абсолютно невтомним і працював надзвичайно плідно.

У 30 років, наприклад, він, об'єднавши ідеї хімії і квантової механіки, запропонував третій фундаментальний закон, який пояснює, як атоми утримуються разом у молекулах.

Двадцять років потому, в 1953 році, його праця про будову білків (з яких складається все живе) допомогла Френсісу Кріку і Джеймсу Вотсону розшифрувати структуру ДНК.

Наступного року Полінг отримав Нобелівську премію з хімії за відкриття того, як молекули утримуються разом. Як зазначив Нік Лейн, біохімік з Університетського коледжу Лондона, у своїй праці 2001 року "Кисень", "Полінг... був колосом науки XX століття, який заклав основи сучасної хімії".

Але потім з'явився вітамін С. У своєму бестселері 1970 року "Як жити довше і почуватися краще" Полінг стверджував, що цей вітамін здатний вилікувати застуду. Він споживав 18 грамів вітаміну С щодня, що в 50 разів перебільшувало рекомендовану добову норму.

У другому виданні книги він додав до списку хвороб, з якими ефективно бореться вітамін С, грип, а в 1980-ті роки, коли в США почав поширюватися ВІЛ, і його теж.

У 1992 році ідеї Лайнуса Полінга потрапили в заголовок на обкладинці журналу Time Magazine "Реальна сила вітамінів". Вчений стверджував, що вони лікують серцево-судинні захворювання, катаракту і навіть рак. "Ще більш провокаційним припущенням є те, що вітаміни здатні вповільнити старіння", - йшлося в статті.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Лайнус Полінг був видатним ученим, але його віра в силу вітамінів спрямувала нас на небезпечний шлях

Почався справжній бум полівітамінів та інших харчових добавок, а Лайнус Полінг завоював всесвітню славу.

Однак протягом багатьох років дослідникам так і не вдалося підтвердити корисність вітаміну С та інших біологічно активних добавок. Насправді, з кожною дозою вітамінів, які Полінг додавав у свій апельсиновий сік, він, вочевидь, завдавав своєму організму більше шкоди, ніж користі. А його ідеї виявилися не тільки помилковими, але згодом і небезпечними.

Полінг засновував свою теорію на тому, що вітамін С є антиоксидантом, тобто таким видом молекул, які містять вітамін Е, бета-каротин і фолієву кислоту. Їхні переваги, як вважається, полягають у тому, що вони нейтралізують високо реактивні молекули - вільні радикали.

У 1950-тих роках американські вчені припустили, що вільні радикали є потенційно небезпечними, оскільки можуть руйнувати клітини, спричинювати хвороби і врешті-решт, старіння. Протягом усього XX століття вчені поступово розвивали цю ідею, поки вона не набула широкого визнання.

Незабаром після того, як вільні радикали визнали однією з причин старіння і хвороб, їх почали вважати ворогом, від якого треба звільнити наш організм.

На думку Денхема Гармена з Лабораторії медичної фізики при Каліфорнійському університеті в Берклі, досягти цього можна за допомогою антиоксидантів - молекул, які приймають електрони від вільних радикалів, і таким чином відводять загрозу.

Однак численні та різноманітні експерименти, проведені на лабораторних мишах протягом наступних десятиліть, принесли мало плодів. Дієтичні добавки з антиоксидантами, які регулярно отримували миші з їжею, ані подовжили їхні життя, ані зупинили хвороби.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Вважалося, що антиоксиданти мають зупинити старіння, але довести їхню ефективність так і не вдалось

А як щодо людей? На відміну від наших менших родичів ссавців, членів суспільства не можливо привести в лабораторію і проводити над ними експерименти протягом усього життя, контролюючи будь-які зовнішні чинники. Однак, що можуть вчені, - це довгострокові клінічні випробування.

Їх проводять у групі людей, схожих за віком, місцем проживання та способом життя. Цю групу ділять на дві підгрупи. Одна з них отримує добавку, ефективність якої треба перевірити, інша - вживає препарат-плацебо (звичайну цукрову пігулку).

Щоб уникнути ненавмисного упередження, впродовж усього дослідження ніхто, навіть асистенти лабораторії, не знають, який препарат отримує випробуваний.

Цей метод, відомий як умови подвійної анонімності, є золотим стандартом фармацевтичних досліджень. За допомогою нього з 1970-х років проводилося чимало досліджень впливу антиоксидантів на наше здоров'я і тривалість життя.

Але результати виявилися далеко не обнадійливими.

У 1994 році в одному фінському дослідженні взяли участь майже 30 тисяч курців. У групі, яка приймала біодобавки з бета-каротином, захворюваність на рак легенів виросла на 16%.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Клінічні випробування є єдиним способом виявити ефективність препарату, і дослідження антиоксидантів показали несподівано негативні результати

Схожий результат показав експеримент за участю жінок з менопаузою. Після 10 років щоденного прийому фолієвої кислоти (різновид вітаміну B) ризик раку молочної залози збільшився на 20% в порівнянні з тими жінками, які не приймали добавку.

Ще гірші результати показало дослідження 1996 року, в якому взяли участь понад тисячу завзятих курців. Випробування довелося завершити двома роками раніше, оскільки за чотири роки прийому бета-каротину і вітаміну А кількість випадків раку легенів зросла на 28%, а смертей - на 17%.

Це - не просто числа, це - 80 смертей впродовж чотирирічного експерименту. І як зазначили його автори, "результати дають достатньо підстав, щоби відмовитися від використання бета-каротину, а також бета-каротину в поєднанні з вітаміном А."

Фатальні ідеї

Звичайно, були й такі дослідження, що продемонстрували переваги антиоксидантів. Але висновки огляду 27 клінічних випробувань, проведеного 2012 року, виявилися не на користь вітамінів.

Сам Лайнус Полінг не мав жодної уяви про те, що його ідеї можуть привести до летальних наслідків. У 1994 році, ще до того, як з'явилися результати багатьох масштабних клінічних досліджень, вчений помер від раку простати. Вітамін С не зміг врятувати його від хвороби, хоча Полінг до свого останнього подиху свято в це вірив. Але чи міг антиоксидант сприяти її розвитку?

Ми ніколи не дізнаємося про це напевно. Але з огляду на те, що численні дослідження пов'язують надлишок антиоксидантів в організмі з онкологічними хворобами, це - цілком можливо.

Дослідження, проведене Національним інститутом рака США в 2007 році, показало, що чоловіки, які приймали мультивітаміни мали в два рази більше шансів померти від раку простати порівняно з тими, хто не робив цього.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Чи міг вітамін С сприяти розвитку раку?

А в аналогічному дослідженні 2011 року, де брали участь 35 з половиною тисяч здорових чоловіків, з'ясувалося, що вітамін Е і селен збільшили ризик раку простати на 17%.

Відколи Гармен запропонував свою славетну теорію про вплив вільних радикалів на старіння, сам розподіл на антиоксиданти і вільні радикали виявися хибним.

Наприклад, коли вітамін С - улюблений антиоксидант Полінга - потрапляє в організм у правильних дозах, він дійсно нейтралізує високо заряджені вільні радикали, приймаючи на себе їхній вільний електрон.

Але після цього він сам стає вільним радикалом, здатним пошкодити клітинні мембрани, білки і ДНК. Як зазначив ще в 1993 році хімік харчового виробництва Вільям Портер, "вітамін C є двоголовим Янусом або Доктором Джекілом і Містером Хайдом в одному обличчі".

Отже, антиоксиданти мають свій темний бік. А останні докази того, що вільні радикали, насправді, мають важливе значення для нашого здоров'я, ставлять під сумнів й користь антиоксидантів.

Тепер ми знаємо, що вільні радикали часто виконують роль молекулярних листонош, які передають сигнали від однієї частини клітини до іншої. Таким чином вони регулюють процеси зростання, ділення і вмирання клітини. На кожному етапі життя клітини вільні радикали є життєво необхідними.

Без них клітини продовжували би безконтрольно зростати і ділитися. А це називається рак.

Без вільних радикалів ми також були би більш схильними до зовнішніх інфекцій. Коли небажана бактерія чи вірус потрапляє в наш організм, вільні радикали збільшуються в кількості, посилаючи застереження імунній системі.

У відповідь макрофаги і лімфоцити - клітини, які стоять на варті нашого організму - починають активно ділитися і боротися із загарбником. Коли вони поглинають шкідливу бактерію, на допомогу знову приходять вільні радикали.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Багатьом з нас не потрібні штучні біодобавки, значно важливішими є здорове харчування і збалансована дієта

В середині імунної клітини вони руйнують і знищують бактерію. Отже, від початку до кінця здорова імунна реакція залежить від вільних радикалів.

Ніхто не заперечує, що вітамін С, як і інші антиоксиданти, є необхідним для здорового способу життя. Але якщо тільки ваш лікар не прописав вам вітаміни, збалансована дієта є кращим шляхом до довголіття.

"Прийом антиоксидантів виправданий тільки тоді, коли організму вочевидь не вистачає певного вітаміну, - пояснює Клева Вільянуева з Національного політехнічного інституту в Мехіко. - Однак найкраще отримувати їх з їжі, оскільки в ній вони містяться в природних комбінаціях і діють найефективніше".

Користь дієти, багатої фруктами і овочами, вже давно доведена, зазначають інші дослідники. Її переваги - насамперед у тому, що в ній міститься здоровий баланс як про-оксидантів, так й інших сполук, чия роль в організмі поки що до кінця не відома.

Після багаторічних спроб зрозуміти біохімію вільних радикалів і антиоксидантів, сотень тисяч добровольців і мільйонів фунтів, витрачених на клінічні випробування, найкраща порада науки XXI століття - та, яку ви чули з дитинства: їжте більше овочів і фруктів.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Новини на цю ж тему