Які черги дратують менше?

Черга Копирайт изображения Alamy

Чи може щось дратувати більше, ніж нудне, безкінечне очікування в черзі? Виявляється, однак, що наша реакція значною мірою залежить від форми черги, а також від того, за чим ми стоїмо та з якої країни походимо.

Чи то на Вімблдонському стадіоні, чи на станції Ватерлоо - британці відомі своєю здатністю утворювати ідеальні черги. Навіть під час заворушень 2011 року мародери, які грабували магазини, дотримувалися принципу "перший бере той, хто прийшов першим".

"Одна з моїх улюблених фотографій тих часів зображує грабіжників біля магазину. Близько 13 мародерів стоять у черзі і по одному пропускають всередину одне одного, - розповідає професор Массачусетського інституту технологій і світовий експерт у питанні черг Річард Ларсон.

(Через оригінальний напрямок досліджень колеги прозвали його "Доктор Черга").

"Не можу уявити собі жодну іншу країну, мешканці якої, грабуючи магазин, вишикувалися би в чергу", - додає він.

Англійський письменник-гуморист угорського походження Джордж Мікеш жартував, що "англієць утворює досконалу чергу, навіть коли він один". У своєму есе "Англійці" Джордж Орвелл зазначав, що іноземця вражає, з якою готовністю англійці стають у чергу.

Копирайт изображения Alamy
Image caption Готовність англійців ставати в чергу відзначав ще Джордж Орвелл

А авторка книжки "Спостерігаючи за англійцями" Кейт Фокс пише, що коли мешканці Туманного Альбіону стають у чергу ними безумовно керує вроджене почуття справедливості (fair play).

До того ж й практики в них вистачає. Середньостатистичний британець проводить у чергах в магазин один рік, два тижні і один день, а в дорожніх заторах - рік і три місяці.

Але чи можна насправді визначити національність людей за тим, як вони стають у чергу? І чому одні черги, здається, повзуть цілу вічність, тоді як інші рухаються досить швидко?

Професор Ларсон, як і багато інших соціологів, вважає, що те, як люди утворюють чергу, насправді, може багато розповісти про їхнє походження. У Сполучених Штатах, приміром, за формою черги можна навіть визначити, з якого ви міста.

"Спостерігаючи за мікроповедінкою людей в черзі, можна дізнатись про соціальну культуру громадян. Бостонці, ньюйорківці та вашингтонці стають у чергу геть по-різному", - зазначає дослідник.

"У Вашингтоні в чергу стають у будь-якому місці на вулиці. Держслужбовці, приміром, знають, що автобус зупиняється на цьому місці о 4:05, і вони покірно чекають на тротуарі, стаючи одне за одним, - хто прийшов першим, той перший і поїде. Нічого подібного я не бачив ані в Нью-Йорку, ані в Бостоні".

Професор соціології з Університету Джона Мура в Ліверпулі Джо Моран зазначає, що репутація британців, як найкращих утворювачів черг, сформувалась під час дефіциту в 1940-х роках.

Втім, якою б ідеальною не була черга, аби вона добре функціонувала, вона має бути чесною.

Саме заради справедливості й почали огороджувати черги стовпчиками з мотузками. У такій черзі кожний, хто прийшов після вас, не має жодного шансу "перестрибнути" вперед.

Копирайт изображения Alamy
Image caption Огороджені черги, як ця в аеропорту Дубліна, заспокоюють людей, оскільки гарантують обслуговування по порядку

На думку психологів, тих, хто стоїть у черзі, найбільше дратують три наступні чинники: вимушене нудьгування, необхідність чекати більше, ніж ми припускали, і головне - розумники, які намагаються пролізти без черги.

Якщо прибрати принаймні один з цих факторів, кажуть дослідники, люди почуватимуться краще.

Подолати нудьгу, приміром, досить легко. Так, коли мешканці висоток у Нью-Йорку в середині XX століття скаржились на затримки ліфтів, біля них встановили дзеркала. Це несподівано вирішило проблему. Тепер, очікуючи ліфт, можна було поправити зачіску або згаяти час, потайки роздивляючись сусідів.

Не менш важливими виявляються й останні моменти очікування. Дослідники Зів Кармон і Деніел Канеман з'ясували, коли черга, приміром, прискорюється в кінці, ми сприйматимемо досвід більш позитивно, навіть якщо більшу частину очікування ми почувалися нещасними, проклинаючи подумки людину попереду.

Виникнення довгих черг можна пояснити за допомогою так званого Пуассонівського процесу.

"Наприклад, у лікарні деякі пацієнти швидко виходять із кабінету лікаря, тоді як інші затримуються, оскільки визначення їхнього діагнозу потребує більше часу. Таки чином, на довжину черги впливає той факт, що пацієнти приходять у довільний час, а також проводять різну кількість часу в кабінеті лікаря", - зазначає Ларсон.

Напередодні випуску нового iPhone 6S в лондонський Apple Store на Ріджент Стріт черга стояла протягом кількох днів. Але ті, хто стояли в ній, чекали терпляче.

Копирайт изображения Alamy
Image caption Туристи чекають у черзі, щоб потрапити на Ейфелеву вежу - приємна черга?

"Нас дратують рутинні черги, але є й приємні, як ця за "айфоном" або за квитками на рок-концерт. У такі черги ми стаємо за власним бажжаням і можемо навіть хвалитися присутністю в ній", - пояснює професор Ларсон.

Але черги мають й іншу дивну рису. Наприклад, коли ми бачимо натовп людей у черзі, іноді у нас виникає непереборне бажання приєднатися.

"Наприклад, коли є дефіцит чогось, як-от перебої з готівкою під час кризи в Греції, тоді люди намагаються приєднуватися саме до довгих черг", - додає пан Ларсон.

Черги можуть свідчити про наявність чогось цінного, а також про необхідність розподіляти обмежені ресурси.

Під час Другої світової війни за бензином та продуктами харчування постійно стояли черги, і люди приєднувались до черги, навіть не знаючи, за чим вона. Вони були впевнені, що в кінці черги зможуть отримати щось цінне. Це наочний приклад психології натовпу.

"Це стадний інстинкт. Ви боїтеся упустити щось важливе", - додає професор Моран із Ліверпульського університету.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Новини на цю ж тему