Як місто впливає на наш настрій і поведінку

Оскільки дедалі більше людей живуть у містах, архітектори і містобудівники почали замислюватися над тим, як забудова впливає на нашу психіку.

Багатоквартирний будинок Копирайт изображения Brian sugden

"Ми створюємо будівлі, а потім наші будівлі створюють нас самих", - казав Вінстон Черчілль 1943 року, обмірковуючи план реставрації Палати громад, зруйнованої німецькими бомбами.

Сьогодні, понад 70 років по тому, йому, без сумніву, було би приємно дізнатися, що нейробіологи і психологи підтвердили його думку.

Тепер ми знаємо, що, наприклад, будівлі та цілі міста можуть впливати на наш настрій і самопочуття. А спеціальні клітини в ділянці нашого мозку, яка називається гіпокамп, підсвідомо сприймають організацію простору, в якому ми мешкаємо.

Але міські архітектори ніколи не приділяли уваги тому, як мешканці сприймають їхні творіння. Бажання побудувати щось оригінальне та величне зазвичай витискає міркування про те, як ці споруди впливатимуть на психологію та поведінку містян.

Схоже, тепер ситуація почала змінюватися.

Токіо Копирайт изображения Getty Images
Image caption Мегаполіси, як-от Токіо, поєднують міське планування з озелененням і візуальною привабливістю, оскільки всі ці чинники впливають на психіку мешканців міста

Минулого місяця в Лондоні пройшла конференція під назвою "Свідоме місто", на якій обговорювалася необхідність співпраці між когнітивними психологами і міськими архітекторами.

Більш ефективна взаємодія містобудівників, дизайнерів, психологів і нейробіологів дозволить не повторювати жахливих помилок у міському плануванні, яких припускалися в минулому.

Одним з прикладів таких архітектурних похибок є житловий комплекс "Пруітт-Айгоу", побудований в 1950-тих роках в Сент-Луїсі штату Міссурі. Проект, який складався з 33 однакових і безлицих будинків, розробив Мінору Ямасакі, який також був автором Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку.

Район швидко набув сумної слави як місце концентрації злочинів, злиднів і соціальних проблем. Критики проекту стверджували, що широкий відкритий простір між бетонними висотками створював атмосферу анонімності і ізоляції, в якій почала швидко зростати злочинність. Зрештою 1972 року житловий комплекс знесли.

Пруітт-Айгоу не був винятком. Багато житлових проектів тієї доби не враховували психологію людей і створювали враження, ніби "їх навмисно розробили для того, щоб вони не дозволили своїм мешканцям процвітати", як висловився британський хіп-хоп музикант Тайні Темпа.

Пруітт-Айгоу Копирайт изображения Getty Images
Image caption Дизайн житлового комплексу Пруітт-Айгоу в Сент-Луїсі критикували за те, що він сприяє ізоляції і расовій сегрегації

Сьогодні, завдяки дослідженням психологів, ми маємо набагато краще уявлення про те, яким має бути сприятливе міське середовище. Під час таких досліджень вчені за допомогою різноманітних портативних пристроїв вимірюють фізіологічну реакцію людей, коли вони перебувають у певному місці.

Вони також розпитують випробуваних про їхні почуття та спостерігають за активністю мозку, яка відповідає певному психічному стану та настрою.

Колін Еллард з Університету Ватерлоо в Канаді зазначає, що найбільше впливають на емоції людей фасади будівель. Складні і цікаві - підвищують позитивний настрій, а от одноманітні фасади, навпаки, впливають на психіку дуже негативно.

Коли він провів групу людей вздовж фасаду із затемненого скла, що належав супермаркету Whole Foods в нижньому Мангеттені, емоційний стан учасників експерименту різко погіршився. Про це свідчили показники спеціальних браслетів на їхніх зап'ястях, які вимірюють електропровідність шкіри і таким чином досить чітко сигналізують про стан фізіологічного збудження.

Настрій помітно покращився, коли група вийшла на вулицю з ресторанами і крамницями. А екскурсанти повідомили, що почуваються набагато веселішими і більш зацікавленими.

Пруітт-Айгоу Копирайт изображения Getty Images
Image caption Зрештою 1972 року житловий комплекс Пруітт-Айгоу знесли

Письменник і фахівець із містобудівництва Чарльз Монтгомері, який допомагав професору Елларду в його дослідженні, вказує на поширення цього неприємного явища.

У своїй книжці "Щасливе місто" він попереджає: "Заміські супермаркети починають наступ на центр міста. На місце маленьких сімейних крамниць приходять холодні, безлиці будівлі, які позбавляють місто його затишної атмосфери".

Інший відомий висновок стосується доступу до зеленого простору. Парк або ліс допомагають знизити стрес, притаманний міському життю.

Забудова Ванкувера, який за багатьма рейтингами є одним з найкращих міст для життя, чудово враховує цю вимогу. Майже всі житлові комплекси, навіть у центрі міста, побудовані таким чином, що їхні жильці можуть насолоджуватися краєвидами гір, лісів і океану.

Зелені зони не тільки знижують наслідки стресу, але й покращують здоров'я населення. Одне демографічне дослідження, проведене в Англії 2008 року, показало, що ризик серцево-судинних захворювань, який зазвичай високий серед малозабезпечених верств населення, суттєво знижується в районах з озелененням.

Візуальна складність природного середовища діє заспокійливо на психіку людини, що підтвердило нещодавнє дослідження, проведене за допомогою віртуальної реальності в Ісландії.

Дослідники показували учасникам експерименту житлові райони, і найбільш привабливими виявилися саме вулиці з різноманітною архітектурою.

Інше дослідження, також проведене за допомогою ВР, показало, що навіть всередині будівель люди краще почуваються в приміщеннях із закругленими контурами, ніж у прямокутних кімнатах з гострими кутами. Хоча студенти-архітектори (що, мабуть, показово) надавали перевагу саме гострокутним конструкціям.

Проте важливість міського дизайну виходить далеко за рамки простої естетики. Низка досліджень свідчить, що зростання в міському середовище подвоює ризик розвитку шизофренії та інших психічних розладів, як-от депресія або хронічна тривожність.

Гонконг Копирайт изображения Getty Images
Image caption Вчені почали досліджувати, як міські споруди, наприклад, хмарочоси, впливають на психічний стан і настрій громадян. На фото - Гонконг

Головною причиною фахівці вважають так званий "соціальний стрес", причиною якого є ізоляція та самотність.

На перший погляд, це звучить досить парадоксально, адже величезна кількість людей у місті, навпаки, мала би збільшувати соціальну взаємодію. Однак у містах бракує значущого душевного спілкування, яке має велике значення для психічного здоров'я людей.

Сьогодні соціальну ізоляцію вважають одним з основних факторів ризику багатьох захворювань. Чи можна побудувати місто так, щоб його дизайн спонукав людей до якісного спілкування?

Одна з перших спроб реалізувати цю ідею належить соціологу Вільяму Вайту, який радив містобудівникам розташовувати об'єкти у громадських місцях таким чином, щоб підштовхнути людей до розмов одне з одним.

Ванкувер Копирайт изображения Getty Images
Image caption Міське планування Ванкувера враховує навколишні природні зони, що робить канадське місто одним з найпривабливіших у світі

1975 року один із колег Вайта розробив проект перепланування громадського простору навколо Центру Рокфеллера в Нью-Йорку. Замість шипів, які спочатку збиралися поставити біля входу, архітектор запропонував встановити лавки вздовж алеї.

Звичайно, такі проекти не вилікують людей миттєво від самотності, але вони допомагають містянам відчувати себе частиною середовища і знати, що про них піклуються.

Іншою негативною рисою життя у великому місті для багатьох людей стає побоювання загубитися або постійне відчуття дезорієнтації. В одних містах легше орієнтуватися, ніж в інших.

Прямокутна система вулиць у Нью-Йорку дозволяє досить легко знайти дорогу в ньому, а от Лондон, який складається з купи різнорідних районів, крізь які звивається Темза, збиває з пантелику.

Цій темі було присвячено доповідь поведінкового нейробіолога Кейт Джефрі з Університетського коледжу Лондона, яка вивчає навігацію у щурів та інших тварин. Дослідниця зазначила, що для відчуття зв'язку з якимось місцем людина повинна усвідомлювати, як це місце влаштовано, як різні об'єкти в ньому співвідносяться один з одним.

Розуміти організацію простору важливо й всередині приміщення. Так, однією з найбільш горезвісних споруд, яка дезорієнтує відвідувачів, є Центральна бібліотека Сіетла.

Дивно, як будівля, яка отримала безліч нагород і всесвітнє визнання архітекторів, може бути настільки нефункціональною, зазначила дослідниця Рут Далтон з Університету Нортумбрії.

Одна з проблем бібліотеки - це величезні ескалатори, які рухаються лише в одному напрямку вгору, а як спустися знову вниз відвідувачі не розуміють одразу.

Публічна бібліотека Сіетла Копирайт изображения Getty Images
Image caption Публічна бібліотека Сіетла отримала чимало архітектурних нагород, але деякі відвідувачі вважають її внутрішній дизайн дуже заплутаним

Одна з користувачок бібліотеки написала в інтернет-форумі, що "врешті-решт знайшла вихід із будівлі, але в неї ледь не стався напад клаустрофобії".

Так само відбувається й з містом. Його мешканці згодом пристосовуються до будь-яких дизайнерських та архітектурних винаходів і потроху змінюють місто під свої потреби. Пішоходи прокладають "бажані доріжки" по газонах та в парках у зручних місцях, протестуючи таким чином проти запропонованих проектувальниками маршрутів.

Рут Далтон називає такі доріжки "спільною свідомістю" міста, адже вони показують нам, як рухаються містом його інші мешканці.

Дослідниця також уявляє, як зміниться наше життя, якщо такі "бажані доріжки" можна буде прокласти віртуально на тротуарах і вулицях.

І в цьому вона наближається до думки, яку тепер поділяють архітектори, нейробіологи і психологи.

Вдалий дизайн не означає, що будівлі можуть змінювати наше сприйняття, як вважав Черчілль, він радше повинен давати мешканцям міста відчуття, що вони певною мірою можуть керувати своїм навколишнім середовищем.

Або, як висловилася Кейт Джеффрі на конференції "Свідоме місто", "ми самі є творцями місця, в якому живемо".

Ласкаво просимо до нової доби нейроархітектури!

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Новини на цю ж тему