Чому нам хочеться мститися?

Лялька вуду Копирайт изображения Getty Images

Одна думка про те, як ви помститеся своєму кривднику, приносить чимале задоволення. І хоча з дитинства нас вчили, що це погане почуття, психологи впевнені, що воно може бути досить корисним.

Помста була притаманна людям споконвіку.

Це - один з найпоширеніших літературних сюжетів: від грецьких трагедій, як-от "Орестея" Есхіла - де Орест хоче вбити матір, щоби помститися за батька, - до шекспірівського "Гамлета".

Багато хто з нас обмірковував плани помсти і навіть намагався їх здійснити.

Можливість розквитатися зі своїм кривдником може принести неймовірне задоволення.

Що ж спонукає нас прагнути розплати? Дослідники вважають, що це почуття має кілька несподіваних переваг.

Помста є потужним емоційним механізмом, який спонукає людину діяти.

"Це одне з універсальних людських почуттів. Адже злість і бажання розквитатися з тим, хто нас образив, знайоме людині будь-якої культури", - зазначає еволюційний психолог Майкл Маккаллоу з Університету Майамі.

Він вже понад десять років вивчає психологію помсти та прощення.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Гамлетом рухає бажання помсти, і це - один з найпоширеніших сюжетів у світовій літературі

Помста спонукає до злочинів. Як свідчать дослідження, до 20% вбивств і 60% перестрілок у школі пов'язані з помстою.

Вона впливає на політику. Як пише автор статті у Washington Post, перемога Дональда Трампа є результатом "помсти білих представників робітничого класу... які відчули, що в умовах глобалізації їхні інтереси більше не враховують".

Якщо явище агресії психологи вивчили досить досконально - її причинами зазвичай є алкоголь, образа та нарцисичні риси особистості - помста є набагато менш зрозумілою.

Помсту часто важко відокремити від насильницьких дій, і це ускладнює її дослідження.

Дослідник Девід Честер з Університету Вірджинії, який спочатку вивчав агресію, помітив, що між моментом, коли людину образили, і її агресивною реакцією у психіці людини відбувається дещо важливе.

"Мені було цікаво, як саме впливає на людину образа, і як ми переходимо до агресивної реакції", - розповідає він. Ключ, на його думку, полягає в бажанні помститися.

Разом зі своїм колегою Натаном Деволлом з Університету Кентуккі він виявив, що образа або соціальне знехтування викликають емоційний біль.

Однак у подальшому дослідженні він із подивом з'ясував, що цей біль дуже близько пов'язаний із задоволенням.

Отже, якщо несправедливе ставлення до людини спочатку викликає біль, можливість помститися дуже швидко заміщує його приємним відчуттям.

У цьому процесі навіть активується центр насолоди в мозку.

Іншими словами, люди реагують на образу агресивно, тому що така реакція приносить їм задоволення, дійшов висновку професор Честер.

Помста, здається, й справді солодка.

Копирайт изображения AFP
Image caption Відомо, що в Річарда Ніксона був "чорний" список ворогів

Зв'язок між агресією та задоволенням відомий давно.

"Батько" психології Зигмунд Фройд розумів, що коли людина випліскує свою злість, вона відчуває полегшення. Але ідея, що помста спричинює особливий вид насолоди, стала очевидною лише останнім часом.

Щоб зрозуміти, що саме відбувається в психіці людини, Честер і Деволл провели низку подальших експериментів, результати яких опублікував журнал "Особистість і соціальна психологія".

Дослідники дійшли досить несподіваних висновків. Помста не лише приносить людям задоволення, але люди прагнуть її саме через очікування приємних відчуттів.

"Це процес регулювання емоцій", - підсумовує Честер. І він працює дуже ефективно.

Під час одного з психологічних експериментів Честера і Деволла учасників спочатку змусили почуватися знехтуваними.

Але коли їм дозволили помститися своїм уявним кривдникам, їхній настрій покращився і став таким, як у тих, хто не відчував себе ображеним.

Цей висновок, однак, треба сприймати з певною часткою скепсису.

Виявляється, що прагнення помсти "дає лише тимчасове полегшення, але згодом перетворюється на замкнене коло, в якому людина почувається дедалі гірше", - зазначає професор Честер.

Це також пояснює, чому ті, хто затято жадає помсти, зазвичай не здатні передбачити її руйнівних наслідків.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Помста, на жаль, приносить задоволення

Зінедіна Зідана, приміром, пам'ятатимуть за те, як він вдарив головою Марко Матерацці в фіналі Чемпіонату світу 2006 року.

Річарда Ніксона - за його чорний список ворогів - політичних конкурентів, яких він намагався знищити. Деякі з його махінацій пізніше й стали причиною відставки з поста президента.

Втім, виникає питання, чому ця вочевидь деструктивна поведінка, яка завдає людині страждань, збереглася в процесі еволюції?

Виявляється, що помста не тільки не є помилкою еволюції, але й слугує дуже корисній меті.

На думку Майкла Маккалоу, хоча люди й кажуть, що помста - це погано, адже вона може, приміром, зруйнувати ваші стосунки, той факт, що бажання помсти взагалі існує, дуже гарна річ.

Вона виконує функцію стримувального чинника, який забезпечує виживання.

Подумайте про в'язницю або злочинну банду. Якщо ви раптом зачепите "не ту людину", помста не забариться.

"Але якщо ви маєте репутацію людини, яка на вибачає образи, мало хто захоче з вами зв'язуватися", - каже Честер.

У фільмі "Легенда Г'ю Грасса", за роль в якому Леонардо Ді Капріо отримав "Оскара", жага помсти допомогла головному герою вижити.

Зі зламаними кістками і відкритими ранами він повзе повним небезпеки лісом, аби розквитатися з убивцею свого сина.

"Людина, яка відреагує на образу, буде в більш виграшному становищі, ніж той, хто, отримавши ляпас, підставляє другу щоку", - пояснює дослідник.

Так само, як і голод, помста це - інстинктивне бажання, яке потребує вдоволення. Тільки втамувавши цю жагу, месник може заспокоїтися.

Отже, якщо основна мета помсти - захищати нас від неприємностей, тоді це досить корисна річ. Хоча це зовсім не означає, що ми повинні заохочувати людей мститися всім, хто їх образив.

"Ми усвідомлюємо, в чому користь помсти, розуміємо, що це почуття є цілком природним, але водночас повинні допомагати людям його долати", - наголошує Маккаллоу.

Цілком обнадійливим є і той факт, що далеко не всі втілюють своє бажання помститися. Дослідження 2006 року показало, приміром, що чоловіки отримують більше задоволення від думок про помсту, ніж жінки.

В іншому дослідженні, проведеному 2008 року в Каліфорнійському університеті в Берклі, Озлем Айдук та її колеги виявили, що агресивна реакція на образу більш притаманна особистостям певного типу.

Невротичні особистості, які схильні до тривожності та депресії, є більш уразливими.

"Вони відчувають образу там, де її могло й не бути. А оскільки страх, що тобою знехтують, відчувається як загроза існуванню, він змушує людину зайняти оборонну позицію", - зазначає професор Айдук.

Таким чином, агресія у відповідь є рефлекторною реакцією таких особистостей на образу чи неприйняття оточенням.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption У фіналі чемпіонату світу 2006 року Зінедін Зідан не зміг стримати миттєвого пориву помститися за образу

Важливо зазначити, що не кожна людина, яку легко образити, схильна до агресивної поведінки.

Дехто реагує на зневагу, завдаючи шкоди самому собі.

"Якимось чином це дає людям відчуття контролю над ситуацією. Отже, агресія - це лише одна з можливих реакцій", - пояснює професор Айдук.

З іншого боку, люди, схильні люто реагувати на образу, можуть навчитися справлятися з гнівом, так само, як люди із залежністю за допомогою різних психологічних тактик навчаються контролювати свої імпульси.

Під час експериментів дослідники Честер і Деволл помітили, що у тих, хто намагався стримати бажання помсти, активувалася ділянка в префронтальній корі головного мозку, що відповідає за міркування та пригнічення імпульсивних дій.

Ми цілком здатні протистояти бажанню помсти. Адже недарма в процесі еволюції в нас розвинулася ця складна частина мозку, яка здатна контролювати імпульсивну поведінку і скеровувати її в більш соціально прийнятне русло.

Усвідомлюємо ми це чи ні, але надія все ж таки є.

Отже, коли наступного разу у вашій голові почне народжуватися солодкий план помсти, знайте, що приємне очікування триватиме недовго.

А краще згадайте, що це почуття існує в нас недарма, бо цілком можливо, що колись воно врятувало життя багатьом нашим предкам.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайтіBBC Future.

Новини на цю ж тему