Шия у жирафів витягнулась не через пошуки їжі

Жираф Копирайт изображения Edwin Giesbersnaturepl.com

Вважається, що видовження шиї у жирафів відбулось у процесі еволюції, коли вони намагались дотягнутися до верхівок дерев. Вчені кажуть, що ця гіпотеза абсолютно хибна.

Жираф є найвищим видом наземних ссавців, у першу чергу завдяки неймовірній довжині своїх ніг і шиї. Самці сягають 5,5 метрів заввишки, самиці, зазвичай, трохи нижчі.

Копирайт изображения Anup Shahnaturepl.com
Image caption Жираф є найвищим видом наземних ссавців

Завдяки своєму зросту в дикій природі ці гарні істоти харчуються листям з верхівок дерев, до яких не можуть дотягнутися антилопи, куду і навіть слони.

Саме тому й народився популярний міф про те, що шия у жирафів витягнулась у процесі боротьби за їжу.

Вважається, що вперше цю гіпотезу висунув французький зоолог Жан-Батіст Ламарк.

Оскільки жирафи мешкають "у дуже засушливій місцевості, в якій майже нічого не росте на землі, вони змушені шукати корм на деревах і робити постійні зусилля, щоб дотягнутися до нього", писав учений у монографії 1809 року "Філософія зоології".

Копирайт изображения Charlie Summersnaturepl.com
Image caption Жирафи здатні дотягнутись до дуже високих дерев

"Від цієї звички впродовж тисячоліть передні ноги тварини стали довшими, ніж задні, а шия дуже витягнулась", – робив висновок дослідник. Процес еволюції вчений пояснював тим, що шия і ноги кожної тварини трохи витягувалась за її життя, а кожне наступне покоління успадковувало дедалі довші кінцівки і шию.

Англійський натураліст Чарльз Дарвін також пов'язував надзвичайно довгі ноги і шию жирафів з добуванням корму. "Весь організм цієї неймовірної істоти гарно пристосований для пошуку їжі на верхніх гілках дерев", – писав він у "Походженні видів" 1859 року.

Втім, Дарвін не погоджувався з Ламарком з приводу того, як відбувались еволюційні зміни. Він вважав, що шия жирафів є результатом багаторазового "природного відбору". Довгошиї жирафи мали більше шансів вижити у важкі часи, ніж їхні короткошиї суперники.

На відміну від Ламарка Дарвін на подив вірно розумів механізми еволюції.

Копирайт изображения DenisHuotnaturepl.com
Image caption Жирафи Масаї

На жаль, приклад з жирафом – це майже єдине, що згадується із праць Ламарка, хоча це було лише побіжне зауваження з-поміж багатьох досліджень ученого. Втім, мало кому відомий той факт, що Ламарк багато у чому передбачив ідеї еволюції і помітно вплинув на відкриття, зроблені Дарвіном.

Ще гіршим є те, що міф про походження довгої шиї жирафа міцно оселився в свідомості людей, хоча насправді даних, які би підтверджували цю гіпотезу, майже не існує.

Копирайт изображения DenisHuotnaturepl.com
Image caption Жирафам зручніше харчуватись із зігнутими шиями

У 1996 році зоологи Роберт Сіммонс і Лу Шиперс висунули кілька аргументів, які спростовували ідею Дарвіна і Ламарка.

"Під час засухи (коли конкуренція за їжу стає більш жорсткою) жирафи зазвичай їдять листя низьких чагарників, а не високих дерев", – писали дослідники в журналі American Naturalist. До того ж, жирафи частіше їдять, згинаючи шию, вочевидь тому, що так їсти їм зручніше.

Існує й інше запитання: чому шия у жирафів майже на 2 метри довша за шию будь-якого їхнього конкурента за їжу? Навіть для еволюції це занадто.

Сіммонс і Шиперс запропонували альтернативну теорію. Довга шия є результатом відбору статевого партнера. Ця гіпотеза отримала назву "шия як засіб статевого відбору".

Копирайт изображения Anup Shahnaturepl.com
Image caption Самці жирафів борються за допомогою шиї

Перша частина доказів стосується того факту, що довжина шиї у обох статей помітно відрізняється. Шия і голова самців більша, ніж у самиць, а це є серйозним свідченням статевого відбору.

Жирафи-самці часто влаштовують бійки за самиць за допомогою шиї і голови.

"Череп самців дуже міцний у верхній задній частині і вони користуються ним як знаряддям, завдаючи ударів по шиї, грудях, ребрах або ногах супротивника і намагаючись збити його з ніг", – пояснюють Сіммонс і Шиперс.

В одному екстремальному випадку, про який повідомлялося в 1960-х роках, самець пробив шию свого супротивника трохи нижче вуха. Хребет нещасної тварини розколовся, спричинивши смерть.

Найбільші за розміром самці зазвичай виграють у таких бійках і отримують доступ до більшості самиць, зазначає зоолог Енн Інніс Дегг з Університету Ватерлоо в Канаді, яка досліджує тварин з 1950 року. "Решта жирафів має менше можливостей для продовження свого роду".

Копирайт изображения CherylSamantha Owennaturepl.com
Image caption Жирафи є символом еволюції

Існують також свідчення, що самиці під час спарювання надають перевагу більшим самцям. На думку вченої все це свідчить про те, що довга шия жирафів має менше спільного з годуванням і більше зі статевим відбором.

І нарешті, стосовно жирафів існує ще одна хибна думка, на яку Дегг прагне звернути увагу. Це ідея про те, що жирафів у світі багато і нам не варто турбуватись про збереження цього виду.

Зараз існує дев'ять різних підвидів жирафів. Два з них – західно-африканський жираф (Giraffa camelopardalis peralta) і жираф Ротшильда (G. camelopardalis rothschildi) – зараз знаходяться під загрозою вимирання і внесені у Червоний список Міжнародного союзу охорони природи.

Кілька інших підвидів незабаром також можуть потрапити в Червону книгу, зазначає Дегг.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Новини на цю ж тему