Чи зникне колись релігія?

Хрест Копирайт изображения Thinkstock

Сьогодні у всьому світі поширюється атеїзм. Але чи означає це, що духовність скоро відійде в минуле, намагалась з'ясувати оглядачка BBC Future.

Мільйони людей по всьому світу вірять, що життя закінчується зі смертю і що Бога, вічного життя або божого промислу не існує. Ці переконання, незважаючи на весь свій песимізм, набувають дедалі більшого поширення. А в деяких країнах відкрито визнавати себе невіруючим стало навіть модно.

"Атеїстів зараз, без сумніву, стало більше, ніж будь-коли – і в абсолютному вираженні, і у відсотках від загального числа людей на планеті", – зазначає Філ Цукерман, професор соціології та секулярних досліджень з Пітцерського університету в місті Клермон, Каліфорнія, і автор роботи "Мирське життя".

Згідно з опитуванням Інституту Ґеллапа, в якому взяли участь понад 50 тисяч осіб із 57 країн, кількість прихильників будь-якої релігії за період з 2005 по 2011 рік скоротилася з 77% до 68%, а тих, хто називає себе невіруючими, стало на 3% більше, в результаті чого частка переконаних атеїстів в світі досягла 13%.

Хоча вони й не складають більшості, але чи можливо таке, що ці цифри є передвісником майбутніх змін? І якщо така тенденція збережеться, чи може настати день, коли релігія повністю зникне?

Передбачити майбутнє неможливо, але аналіз того, що ми знаємо про релігію, зокрема причини її виникнення і чому деякі люди починають віри, тоді як інші стають атеїстами, може допомогти спрогнозувати, як буде розвиватися ставлення людей до релігії в найближчі десятиліття і століття.

Копирайт изображения Getty
Image caption Український священик біля Будинку профспілок в Києві в 2014 році

Вчені поки що не визначили напевно всіх чинників, які штовхають людину або народ до атеїзму, але деякі загальні риси вже намітились. Привабливість релігії почасти обумовлена тим, що вона дає відчуття безпеки в нашому непередбачуваному світі. Тому не дивно, що найбільший відсоток невіруючих спостерігається саме в тих країнах, де рівень економічної, політичної і побутової стабільності досить високий.

"Чим вищий рівень безпеки в суспільстві, тим слабшими стають релігійні переконання", – стверджує професор Цукерман. Він також додає, що в деяких суспільствах встановлення капіталістичного ладу і доступ громадян до технологій і освіти також веде до ослаблення релігійності.

Криза віри

Японія, Велика Британія, Канада, Південна Корея, Нідерланди, Чехія, Естонія, Німеччина, Франція і Уругвай (більшість населення якого має європейське коріння) – країни, де лише століття тому релігія відігравала значну роль. Але нині частка вірян там скоротилася до найнижчих у світі показників.

Всі ці держави мають розвинену систему освіти й соціального забезпечення, в них практично вирішена проблема нерівності, а їх громадяни є фінансово благополучними.

"В цілому, люди менше бояться примх долі", – зазначає Квентін Еткінсон, фахівець з психології з Оклендського університету в Новій Зеландії.

Копирайт изображения Getty
Image caption Єменські дівчата демонструють свої руки, прикрашені традиційними малюнками хною з нагоди закінчення Рамадану

Тим не менш, відхід від віри спостерігається повсюдно, в тому числі і в дуже релігійних суспільствах, приміром, у Бразилії, на Ямайці та в Ірландії. "Жодне суспільство не стало сьогодні більш релігійним, ніж було 40-50 років тому, – стверджує пан Цукерман. – Єдиним винятком, мабуть, є Іран, але ситуація там неоднозначна, оскільки невіруючі іранці можуть приховувати свої переконання".

США також не вписуються в загальну концепцію: це одна з найбагатших країн світу, але рівень релігійності населення там дуже високий. Хоча, як зазначається в нещодавньому дослідженні американського аналітичного центру Pew, з 2007-го по 2012 рік частка американців, які вважають себе атеїстами, зросла з 1,6% до 2,4%.

Занепад, тим не менш, не означає зникнення, вважає Ара Норензаян, соціопсихолог з Університету Британської Колумбії у Ванкувері і авторка книжки "Великі боги".

Фізична безпека є також більш ефемерною, ніж здається. Все може змінитися в одну хвилину: п'яний водій може збити кохану людину, торнадо може зруйнувати місто, лікар може діагностувати у вас невиліковну хворобу.

Якщо в майбутньому через зміни клімату на нашу планету обрушаться стихійні лиха, а природні ресурси критично скоротяться, то страждання і тягарі можуть запалити релігійні почуття.

"Люди прагнуть уникнути страждань, але якщо це неможливо, вони, принаймні, намагаються знайти в них сенс, – пояснює Норензаян. – Певною мірою релігія надає стражданням значно більшого сенсу, ніж будь-які відомі нам світські ідеали або переконання".

Копирайт изображения Getty
Image caption Релігійний хід на Філіппінах після потужного тайфуну Хайялі

Це явище завжди можна спостерігати в лікарняних палатах і в зонах стихійного лиха по всьому світу. Так, в 2011 році в новозеландському місті Крайстчерч, жителі якого були переважно невіруючими, стався потужний землетрус. Багато очевидців цієї трагедії раптово прийшли до віри, тоді як релігійність решти населення країни залишилася на попередньому рівні.

Втім, з цього правила є й винятки: в Японії після Другої світової війни число вірян різко скоротилося. Однак загалом, за спостереженнями професора Цукермана, в світі переважає модель, яка спрацювала в Крайстчерчі. "Якби, переживши страшні події, люди ставали б атеїстами, ми всі вже були б атеїстами", – каже вчений.

Божий задум

Але навіть якщо б усі лиха нашого світу раптом дивним чином припинилися і ми всі зажили б мирно і щасливо, релігія, ймовірно, все одно нікуди б не зникла. Це пов'язано з тим, що, в нейропсихології нашого виду, вочевидь, існує особливе місце для Бога. І дякувати за це ми маємо еволюції.

Копирайт изображения Getty
Image caption Рабин читає сувій під час святкування Пуриму

Для того щоб розібратися в цьому явищі, необхідно звернутись до "теорії подвійних процесів". Згідно з цією психологічною моделлю, в людини є дві основні форми мислення: система 1 і система 2, причому система 2 розвинулась у нас відносно недавно. Це наш внутрішній голос, який, здається, не замовкає ні на хвилину і який дозволяє нам логічно мислити і будувати плани.

Система 1, з іншого боку, ґрунтується на інтуїції, інстинктах і автоматичних реакціях. Ці здібності розвиваються у людини незалежно від місця її народження та складають механізм виживання. Завдяки системі 1 ми, не замислюючись, відчуваємо відразу до гнилого м'яса, говоримо рідною мовою, а немовлята впізнають батьків і розрізняють живе й неживе.

Ця система відповідає за схильність шукати у всьому логіку і намагатись пояснити такі, здавалося б, випадкові події, як стихійне лихо або смерть близької людини.

Копирайт изображения Getty
Image caption Сикх запалює свічки під час індійського свята вогнів Дівалі

На думку деяких вчених, система 1 не лише допомагає нам виживати в цьому небезпечному світі і знаходити собі партнера, але також дає імпульс для розвитку й поширення релігії. Наприклад, завдяки системі 1 ми інстинктивно сприймаємо життєву енергію – явище, яке отримало назву "надчуттєве сприйняття діяльності".

Кілька тисячоліть тому ця схильність, імовірно, допомагала нам уникати прихованої небезпеки – левів, які причаїлися в кущах, або змій у траві. Але вона також змушує нас припускати наявність невидимих діячів – чи то великодушного Бога, що оберігає людей, чи то ображених предків, які посилають в покарання посуху, чи чудовисько, що зачаїлося в напівтемряві.

Крім того, система 1 змушує нас бачити подвійну природу всього сущого, ось чому ми нам складно вважати тіло і розум єдиним цілим. Ця схильність виявляється досить рано: маленькі діти, незалежно від свого культурного оточення, схильні вірити в безсмертя своєї душі. Вони переконані, що їхня сутність, їхня особистість, існувала ще до їхнього народження й існуватиме завжди.

Таке сприйняття доволі точно відповідає більшості наявних релігій або – в результаті творчого переосмислення – стає основою оригінальних філософських концепцій.

Копирайт изображения Getty
Image caption Послідовниця індуїзму напередодні свята Бога сонця – сур'я-шашті

"Один мій колега-психолог зі Скандинавії, атеїст, якось розповів, що його трирічна дочка підійшла до нього і сказала: "Бог завжди і повсюди". Вони з дружиною не могли второпати, звідки у дівчинки такі думки", – розповідає Джастін Барретт, керівник Центру благоденства та розвитку людини при Повній богословській семінарії в каліфорнійському місті Пасадені (США) і автор книжки "Природжені віряни". Дівчинка вважала, що Бог – літня жінка, отже, навряд чи ці уявлення їй вселили лютеранські священики".

Відтак, багато вчених вважають, що релігія виникла як "побічний продукт когнітивного мислення людини", – говорить Роберт Макколі, керівник Центру вивчення мозку, розуму і культури в Університеті Еморі в Атланті, штат Джорджія, і автор книжки "Чому релігія природна, а наука – ні". - Релігії являють собою культурні системи, які в міру свого розвитку стали задіювати і використовувати ці природні здібності людей".

Звичка – друга натура

Атеїстам доводиться боротися з усією цією культурною і еволюційною спадщиною. Людині властиво бажання відчувати себе частиною чогось більшого, усвідомлювати, що життя не зовсім марне. Ми прагнемо сенсу і пояснення всього незрозумілого. "Здобувши освіту, долучившись до науки і навчившись мислити критично, люди припиняють довіряти своїй інтуїції, – каже Норензаян. – Але інтуїція нікуди не зникає".

Копирайт изображения Getty
Image caption Азербайджанські мусульмани моляться перед закінченням Рамадану

З іншого боку, наука – система, за допомогою якої атеїсти намагаються пізнавати навколишній світ, – не така вже й проста для сприйняття. Наука, за словами Роберта Макколі, покликана виправляти упередження системи 1.

Нам доводиться прийняти на віру, що Земля обертається, хоча самі ми цього ніколи не відчуваємо. Ми змушені змиритися з думкою про те, що еволюція абсолютно байдужа і що у Всесвіті немає ніякої кінцевої мети або задуму, хоча наша інтуїція підказує нам протилежне.

Нам також надзвичайно складно визнати, що ми помиляємося і буваємо упередженими, що істина в нашому розумінні постійно змінюється з виникненням і перевіркою нових емпіричних даних – і все це підґрунтя науки.

"З когнітивної точки зору, наука протиприродна, тому вона дається нам так важко, – пояснює Макколі. – Тоді як релігія – це дещо, чого нам навіть не потрібно вчитися, тому що ми і так її розуміємо".

"Існують докази того, що релігійне мислення – це шлях найменшого опору, – додає Барретт. – Щоб позбутися релігії, довелося б змінити саму суть людини". Ця дивовижна біологічна особливість, імовірно, пояснює той факт, що хоча 20% американців не належать до жодної церкви, 68% з них стверджують, що все одно вірять у Бога, а 37% вважають себе духовними людьми.

Навіть не сповідуючи жодної релігії, вони переконані, що світом керує якась вища істота або сила.

Копирайт изображения Getty
Image caption Буддійські ченці прямують на церемонію до храму Сампов Трейлеак у Камбоджі

Схожим чином багато людей по всьому світу, які відкрито проголошують, що не вірять у Бога, тим не менш, мають безліч забобонів, як-от віра в привидів, астрологію або телепатію.

"У Скандинавії більшість людей кажуть, що не вірять у Бога, але при цьому забобони та інтерес до паранормальних явищ дуже поширені", – розповідає Норензаян. Крім того, невіруючі часто знаходять себе в тому, що можна вважати "замінниками релігії": групах підтримки спортивних команд, йозі, філософії близькості до матінки-природи й інших зібраннях, близьких до їхньої системи цінностей.

На підтвердження цього в СШA швидко набуває популярності чорна магія, а у Великій Британії релігією, що поширюється найшвидше, стало язичництво.

Релігійний досвід атеїстів може проявлятися й в інші, більш незвичні способи. Антрополог Райан Горнбек, також з Центру благоденства і розвитку людини, знайшов підтвердження того, що для деяких гравців із Китаю онлайн-гра World of Warcraft починає набувати духовного значення.

"Мабуть, ця гра дає можливість розвинути в собі певні моральні якості, яких немає в нашому сучасному суспільстві, – розповідає Барретт. – Схоже, що в людей існує якийсь простір для богословських роздумів, і якщо він не заповнений релігією, це розкривається найнесподіванішим чином".

Належність до групи

Понад те, релігія об'єднує і сприяє співпраці. Загроза покарання з боку всемогутнього Бога (або богів), який стежить за відступниками, ймовірно, допомагала підтримувати порядок в стародавніх суспільствах. "Це гіпотеза про покарання згори, – пояснює Еткінсон. – Якщо всі вірять у реальність цієї загрози, вона буде дуже ефективною в групах".

Копирайт изображения Getty
Image caption Вірянин на вегетаріанському святі в Таїланді

І тут знову можуть відіграти свою роль невпевненість у майбутньому і страждання народу, що дозволять релігії встановити більш суворий моральний закон. Нещодавно співробітник Веллінгтонського університету в Новій Зеландії Джозеф Бульбулія разом зі своїми колегами проаналізував системи релігійних переконань майже 600 традиційних суспільств з усього світу і дійшов висновку, що там, де погодні умови були менш сприятливими або існував ризик стихійних лих, із більшою ймовірністю люди були схильні вірити в суворих богів.

З чим це пов'язано? Допомога ближньому в таких умовах перетворюється на питання життя і смерті, а відтак, релігія стає цінним інструментом суспільного життя.

"Коли стикаєшся з таким всеосяжним явищем, яке так швидко з'являється в процесі еволюції і так міцно вкорінюється в різних культурах, основним поясненням, звичайно, стає те, що це було необхідно для налагодження взаємодії між людьми", – каже пан Бульбулія.

Нарешті, поширеність релігії пояснюється також простою математикою. У найрізноманітніших культурах найбільш релігійні люди зазвичай мають більше дітей, ніж атеїсти. "Для цього є маса підтверджень, – зазначає Норензаян. – Навіть серед вірян у більш ортодоксальних сім'ях, як правило, рівень народжуваності вищий, ніж у більш ліберальних".

З огляду на те, що діти зазвичай наслідують релігійні переконання своїх батьків, можна сміливо стверджувати – формування на нашій планеті виключно світського суспільства здається дуже малоймовірним.

Тверда віра

Через усі ці причини – психологічні, неврологічні, історичні, культурні й побутові – експерти вважають, що релігія, швидше за все, не зникне ніколи. На чому б не була заснована релігія – страху або любові – вона міцно вкорінюється в свідомості людей. Якби це було не так, ніякої релігії давно б уже не існувало.

І навіть якщо якимось чином ми забудемо християнських, мусульманських, індуїстських і всіх інших богів, забобони й спіритуалізм майже напевно залишаться. Але щойно одне-два стихійних лиха сколихнуть планету, виникнуть і більш формальні релігійні системи.

"Навіть найкращий світський уряд не в змозі захистити своїх громадян від усього", – зазначає Макколі. Щойно людство опиниться на межі екологічної кризи, світової ядерної війни або неминучого зіткнення з кометою, воно відразу згадає Бога.

"Людям потрібна розрада перед обличчям болю і страждань, а багатьом необхідне усвідомлення того, що зі смертю життя не скінчиться, що якась невидима істота піклується про них, – каже Цукерман. – Люди, які вірять у Бога, будуть завжди, і я не здивуюся, якщо вони, як і раніше, залишаться в більшості".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Новини на цю ж тему