Переляку не уникнути: готель жахів Стівена Кінга

Готель "Стенлі" Копирайт изображения Stanley Hotel

Готель "Стенлі" в штаті Колорадо став натхненням для одного з найвідоміших романів "короля жахів" Стівена Кінга – "Сяйво".

Роман вийшов друком понад тридцять років тому, але цей готель і досі зберігає своє історичне значення та містичність.

Славетний американський письменник у жанрі жахів Стівен Кінг і його дружина Табіта прожили 1974-й рік у місті Боулдер в штаті Колорадо. Наприкінці жовтня вони заночували у гірському курортному містечку Естес-Парк, що у 65 км на північний захід від Боулдера. Вони поселились в одному з 155 номерів історичного готелю "Стенлі". Як виявилось, тієї ночі – однієї з останніх у сезоні – вони були в цьому готелі єдиними гостями.

Поки письменник блукав порожніми коридорами, на самоті вечеряв у величезній бенкетній залі і досхочу спілкувався з барменом, його уява розгулялась не на жарт. Лягаючи спати, він уже твердо знав: у нього є матеріал на наступну книжку.

Роман "Сяйво", опублікований у 1977 р., швидко став класикою літератури жахів, не останньою чергою через моторошне й віддалене місце подій: готель з похмурою історією, схований у скелястих горах і відрізаний від світу снігопадом.

Привиди минулого

Хоча у романі Кінга готель зветься "Оверлук", цей вигаданий готель один-в-один схожий на "Стенлі": велична будівля з просторими верандами.

За романом, "Оверлук" побудований у 1909 році – як і його прообраз з реального життя. Збудував готель Ф.О. Стенлі, винахідник одного з найпоширеніших свого часу "Парового двигуна Стенлі", що побачив світ у 1897-му.

Копирайт изображения Stanley Hotel
Image caption Стівен Кінг і його дружина заночували в готелі в жовтні 1974-го, вони були єдиними гостями в ньому

У 1903 р. Стенлі приїхав з Массачусетсу до Скелястих гір лікуватись від туберкульозу. Він і його дружина Флора закохалися в цей регіон і шість років по тому збудували цей готель. На світанку своєї слави готель приймав немало почесних гостів, включно з президентом США Теодором Рузвельтом, порятованою з "Титаніка" Моллі Браун та японським імператором Хірохіто.

Цей готель, який 1977 року включили до Національного реєстру історичних пам’яток США, і нині зберігає багато зі своїх історичних елементів, зокрема простору веранду навколо парадного входу, улюблену більярдну кімнату свого першого власника і величні сходи у вестибюлі.

На сторінках "Сяйва" ожила й бальна зала МакҐрегора, з високою сценою і французькими вікнами, з яких відкриваються приголомшливі гірські краєвиди. Одного пізнього вечора головний персонаж і управитель готелю Джек Торренс застає тут пишний бал-маскарад з юрбою гостів, вбраних у стилі 1940-х, хоча насправді Торранс, його дружина та син – єдині мешканці готелю, всі дороги до якого відрізано снігопадом.

У бальній залі готелю "Стенлі", примари – звичне діло. Гості час від часу бачать, як клавіші роялю рухаються під невидимими пальцями, і чують, як звуки музики заполоняють простір. Дослідники історії готелю вважають, що грає на роялі Флора Стенлі власною персоною; вона дуже любила музику і часто грала для гостів.

Кімната 217

"То були зовсім звичайні двері, точно такі ж, як будь-які інші двері на перших двох поверхах цього готелю, – пише Кінг. – Тьмяно-сірого кольору, вони містилися посередині завулка, що під прямим кутом відбігав від головного коридору другого поверху. Цифри на цих дверях не відрізнялися виглядом від цифр на номерах квартир у тому будинку, в якому вони жили в Боулдері. Звичайні двійка, одиничка та сімка".

У книжці кімната за дверима з номером 217 виявляється аж ніяк не звичайною – тут з’являються жахливі примари. У реальному житті саме в цій кімнаті зупинився Стівен Кінг.

Копирайт изображения Stanley Hotel
Image caption Хоча готель у романі Кінга зветься "Оверлук", він один-в-один схожий на "Стенлі": велична будівля з просторими верандами

Задовго до його приїзду тут уже траплялися незвичайні події. У 1917 р. під час грози, що лишила готель без електрики, старша покоївка Елізабет Вілсон обходила кімнати, запалюючи ацетиленові лампи. Коли вона зробила це у теперішньому 217-му номері, лампа вибухнула. Під ногами покоївки розверзлася підлога, вона провалилася поверхом нижче.

Вона вижила, лише поламала обидві щиколотки. Втім, до гостів 217-го номеру часом приходить її привид – зазвичай щось прибирає, а іноді перекладає предмети чи розпаковує валізу.

Такі потойбічні явища – як у книжці, так нібито і в реальному житті – гостів не зупиняють. Номер 217 зазвичай заброньований на багато місяців наперед. Загалом, найбільше дивних явищ помічено на четвертому поверсі: звуки дитячих ігор у коридорі, раптове вимкнення світла, примари облич у вікнах.

Копирайт изображения Stanley Hotel
Image caption Задовго до приїзду письменника в готелі вже траплялися незвичайні події

Радо прийнявши репутацію "готелю з привидами", працівники "Стенлі" пропонують гостям півторагодинну екскурсію "шляхами привидів", з відвіданням усіх місць, де сталося щось надзвичайне. Крім того, раз на місяць особливо завзяті мисливці на привидів можуть взяти участь у п’ятигодинному дослідженні паранормальних явищ за допомогою спеціальних інструментів, таких як детектори електромагнітного поля.

Промах кінематографістів

Хоча екранна адаптація "Сяйва", знята Стенлі Кубриком з Джеком Ніколсоном у головній ролі, теж стала класикою, Кінг неодноразово критикував її за неправильне зображення персонажів.

У фільмі немає жодної сцени з готелю "Стенлі", оскільки на той час в Естес-Парку було недостатньо снігу, щоб показати, що готель відрізаний від зовнішнього світу. Натомість зняли готель "Тімберлайн Лодж" поблизу гори Маунт-Худ у штаті Орегон. Попри це, фільм безперервно прокручується на 42-му каналі внутрішнього телебачення готелю "Стенлі".

У 1997 році Стівен Кінг сам склав сценарій мінісеріалу на основі "Сяйва". Ті зйомки відбулися у готелі "Стенлі".

Справжня трагедія

У вересні 2013 року письменник опублікував роман "Доктор Сон" – довгоочікуване продовження "Сяйва", в якому йдеться про сина Джека Торренса Денні. Йому вже за сорок, він знову опиняється в готелі "Оверлук". Громадськість знову згадала про "Стенлі".

Але радість менеджерів була недовгою: того ж вересня, Естес-Парк і національний парк "Скелясті гори" сильно постраждали від злив. За два дні тут випало більше опадів, ніж зазвичай за рік. 11 тисяч мешканців було евакуйовано і понад півтори тисячі домівок зруйновано.

Копирайт изображения Stanley Hotel
Image caption Привидів ви можете і не побачити, але гострі почуття гарантовані

Завдяки розташуванню на підступах до гори, понад долиною, сам готель зазнав хіба незначних втрат. Утім, була майже знищена ділянка траси 36 між Боулдером та Естес-Парком, а з нею і туризм, від якого регіон сильно залежить восени, коли з гір спускаються сотні оленів.

Туристи приїжджають сюди спостерігати за ними, зокрема за їхніми шлюбними ритуалами, які можна легко побачити зі спеціальних оглядових місць (одне з них – гольф-поле в Естес-Парку).

Естес-Парк майже повністю відновився. Більшість готелів, крамниць та установ знову відчинили двері для клієнтів, хоча деякі так і не оговтались, а інші досі завершують ремонтні роботи.

Трасу 36 частково відкрили наприкінці листопада 2013 року, але повністю завершили ремонт лише в 2015-му. До того, Департамент транспорту штату Колорадо радив водіям за можливості користатися північнішою трасою 34 або місцевою дорогою номер 7.

Але готель "Стенлі", як і раніше, працює цілий рік, приймаючи гостів з усієї країни. Щоб привабити ще більше відвідувачів, у 2015-му діяла спеціальна пропозиція "Подорож з Доктором Сном". Клієнтам дарували книжки "Сяйво" і "Доктор Сон" і, за можливості і за додаткову плату, поселяли у номері 217. Зустріч з привидами не гарантована, але поселіться у цьому готелі, почитайте на ніч роман Кінга – і переляку вам не уникнути..

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Новини на цю ж тему