НАТО і Росія згодні не погоджуватися

Расмуссен і Медведєв у Москві
Image caption Расмуссен і Медведєв у Москві: тепліше, але не жарко

Під час першого за останній час візиту генерального секретаря НАТО до Москви Росія та Північноатлантичний альянс фактично відновили співробітництво, яке було припинено після російсько-грузинського конфлікту, але не змогли подолати головних розбіжностей.

За дві доби в російський столиці керівник НАТО Андерс Фог Расмуссен зустрівся з двома членами московського "правлячого тандему" - його прийняли як президент Дмітрий Мєдвєдєв, так і прем'єр-міністр Владімір Путін. Крім того, посадовець з Брюсселю провів переговори зі спікерами обох палат російського парламенту.

Попри дуже високий рівень консультацій та загальні слова про стратегічне співробітництво, НАТО та Москва не змогли навіть наблизитися до компромісів щодо двох принципових проблем у двобічних стосунках: питання самопрооголошених грузинських республік та можливого членства в альянсі України і Грузії.

В інтерв'ю радіостанції "Ехо Москви" Расмуссен підкреслив, що попередні заяви НАТО про вступ України і Грузії ніхто переглядати не буде.

"Ми вже давно ухвалили рішення, що Грузія та Україна стануть членами НАТО. Ми ухвалили це рішення у 2008 році, и воно все ще залишається в силі, - відзначив генсек альянсу. – Звичайно, передбачається, що Грузія та Україна мають виконати необхідні критерії, а поки що цього не трапилося".

"Реформувати суспільство"

Росія вже багато років намагається не допустити надто тісних стосунків Тбілісі та Києва з НАТО, оскільки вважає, що можливий вступ цих країн до альянсу порушить стратегічний баланс сил в Європі і загрожуватиме російський національній безпеці. Проте в Брюсселі, а також у США, підкреслюють, що долю сусідніх з Росією країн мають вирішувати передусім їхні громадяни, а не великі держави, з якими вони мають спільні кордони.

Під час візиту в Москву Расмуссен повторив тезу, яка вже неодноразово лунала під час переговорів представників НАТО як в Києві, так і в Тбілісі: головною умовою можливого вступу цих країн в альянс залишається їхня відповідність євроатлантичним критеріям – як у військовій, так і загальнополітичній сфері.

"Ми почали співробітництво з Грузією та Україною з метою реформувати їхнє суспільство", - відзначив генсек НАТО в інтерв'ю "Еху Москви".

Проте найбільш болючою для сосунків НАТО з Росією залишається проблема Абхазії та Південної Осетії – невизнаних грузинських республік, які стали причиною військового конфлікту між Москвою та Тбілісі влітку 2008 року.

Москва визнала незалежність двох республік та тримає на їхній території значну кількість військових. НАТО – так само як більшість країн світу та міжнародних організацій - вважає Абхазію та Південну Осетію частиною Грузії та закликає Росію поважати територіальну цілісність цієї країни.

Проблеми Афганістану

Расмусен розповів, що під час його візиту до Москви значного прогресу у цьому спорі сторони не досягнули.

Проте – попри серйозні проблеми у стосунках – як в Москві, так і в Брюсселі підкреслюють, що зацікавлені у співробітництві.

НАТО потребує допомоги Росії у боротьбі проти талібів та торгівлі наркотиками в Афганістані; Москва також зацікавлена у стабільному Афганістані, з якого в Росію надходить значна кількість героїну та інших наркотиків. Кремль також хотів б зберігати дружні стосунки з НАТО хоча б через те, що літаки альянсу патрулюють кордони сусідніх країн.

"Я думаю, що ми погодилися в тому що маємо розбіжності щодо Грузії. І також погодилися в тому, що розбіжності в деяких галузях не мають нас паралізувати, вони не повинні затіняти те, що ми запланували у інших галузях, - сказав Расмуссен. – Будемо ж концентруватися на практичних питаннях боротьбі з тероризмом, практичному співробітництві щодо Афганістану, щодо боротьби з розповсюдженням ядерної зброї, на боротьбі з піратством".

Прем'єр-міністр Росії Владімір Путін також висловив сподівання, що у майбутньому Москва та НАТО матимуть не так багато розбіжностей. "Думаю, нам є, про що поговорити, об'єднання зусиль Росії та Північноатлантичного альянсу у тих сферах, які для нас представляють спільний інтерес, може дати гарний результат", - зазначив Путін перед зустріччю з Расмуссеном.

Ініціатива Москви

Хоча Москва не має принципових заперечень проти військового співробітництва з НАТО щодо Афганістану, під час московських переговорів Расмуссена не пролунало жодних конкретних обіцянок. Росія не поспішає прийняти пропозицію альянсу щодо поглиблення її участі в афганський операції: Брюссель зацікавлений у збільшенні транзиту військових вантажів в Афганістан, він також хотів би отримати від Москви гелікоптери, пілотів та паливо.

Експерти припускають, що у відповідь на допомогу в Афганістані Москва розраховує на підтримку її останньої міжнародної ініціативи – нового договору про систему європейської безпеки.

Президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв заявляє, що існуючі механізми підтримання безпеки в Європі не працюють – на його думку, це нещодавно довели події на Кавказі. Він наголошує, що Росія має приймати участь у забезпеченні миру на континенті і чекає відповіді від західних партнерів. Які, проте, не поспішають її давати.

"За підсумками переговорів генсек зізнався, що НАТО не бачить в Росії ворога. Проте справа не пішла далі запевнень у дружбі, - констатує російська газета "Комерсант". – Більш того, керівник альянсу навідріз відмовився підтримати головний зовнішньополітичний проект Дмітрія Мєдвєдєва – Договір про європейську безпеку".

"Генерал Зима"

Після переговорів в четвер літак генерального секретаря НАТО не зміг відлетіти з Москви через сильні морози – цими днями температура в російській столиці опускалася нижче 15 градусів. Брюссельський посадовець зміг повернутися додому лише в п’ятницю. "Генерал Зима" вирішив не відпускати його", - сказав з цього приводу представник Росії в альянсі Дмітрій Рогозін.

Як свідчать результати візиту пана Расмуссена, температура у стосунках Росії та НАТО почала потроху зростати. Проте дипломатичний мороз, що встановився між Москвою та Брюсселем за останні кілька років, буде заважати їм ще довго. "Генерал Зима" тут ні до чого – причину скоріше треба шукати у діях генералів російської армії, московських політиків та керівників Грузії, які відповідали за операцію у Північній Осетії.