Щорічний марш ветеранів Waffen SS у Ризі

Рига. Марш 16 березня 2010.
Image caption «Браві хлопці грудьми йдуть на ворога» - співають ветерани пісню латиського легіону.

Латиських легіонерів з кожним роком стає усе менше, натомість їхні місця займає молоде покоління. День пам’яті латиського легіону 16 березня перетворюється у день пропаганди молодіжними радикальними угрупуванннями правого та лівого спрямування своєї ідеології. У списку офіційних свят Латвії цей день не значиться.

Дата 16 березня вибрана тому, що цього дня 1944 року відбулася перша битва обох девізій латиського легіону з радянськими військами під Великими Луками на території сучасної Росії.

Доктор історичних наук Латвії Ерік Єкабсонс розповідає, що латиський легіон SS був сформований німецьким командуванням після поразки німецьких військ під Сталінградом.

Військові з’єднання Waffen SS були фронтовою складовою в структурі SS, елітної гвардії нацистської партії НСДАП. На відміну від власне SS, яка призначалася для «арійців» до дивізій набирали тих, кого нацисти вважали «неарійцями», при цьому набір на окупованих територіях був значною мірою примусовий.

«Безпосередньо у латиському легіоні, у двох так званих добровільних дивізіях SS – 15-й та 19-й служило 50-60 тисяч латвійських солдат. За приблизними підрахунками третя частина з них загинули. Ці дивізії, незважаючи на заяви російських ЗМІ, за існуючою у нас на сьогодні інформацією, не брали участі у каральних операціях проти мирного населення. З березня 1943 по 9 травня 1945 року їх використовували у воєнних операціях проти регулярних військ радянської армії» - каже історик Ерік Єкабсон:

Головний аргумент легіонерів – не допустити червону армію

Латвійський історик каже, що головним мотивом для латиських легіонерів була боротьба проти радянської влади: «Головний аргумент мобілізацій був таким – не допустимо червону армію на територію Латвії, а далі побачимо. Будемо озброєні і можливо створиться така ситуація, яка була у 1919 році, коли латиші також були озброєні і успішно боролися з німцями. У будь-якому випадку , це трагедія латиського народу, який потрапив у жорна конфлікту двох тоталітарних держав»

Image caption Російськомовні активісти засуджували латиських ветеранів, називаючи їх нацистами.

Значна частина латиських легіонерів загинула на війні, або вони вмерли в сибірському засланні після відновлення в Латвії радянської влади. Ті ж, хто залишились живими з відновленням незалежності Латвії почали організовувати заходи зі вшанування своїх товаришів.

Традиційно марш латиських легіонерів починається з богослужіння у Домському соборі. З кожним роком усе більше представників молодіжної латиської націоналістичної організації«Visu Latvijai» (Усе Латвії) охороняє ветеранів-легіонерів від можливого нападу з боку тих, хто називає себе антифашистами. До них залучається зацікавлена латиська молодь, часом зовсім юна.

Ситуацію використовують екстремістські угрупування

Ситуацію навколо 16 березня активно використовують як латиські націоналісти, так і російськомовні радикали лівого спрямування для популяризації своїх ідей на тлі уваги до Латвії світових мас-медій.

Цього року у марші легіонерів взяли участь члени організації «Daugavas Vanagi», Ризького товариства політрепресованих, партії «Visu Latvijai», Клубу латвійських націоналістів та окремі ультра-радикали.

Їх зустрічали антифашисти, російськомовна радикальна молодь з плакатами: «Фашист, згадай кого вбивав! Ти цим пишаєшся? ». На підмогу їм приїхали представники естонського радикального руху «Ночной дозор» та екстремістської російської молодіжної організації «Наші», які роблять спроби створити у Латвії філію своєї організації.

Два різноідеологічних угрупування молодих людей розділяв подвійний загін поліції і поки літнє покоління легіонерів та антифашистів обмінювалися звичними у цей день репліками, молодь насторожено прислухалась.

Типовий діалог протилежних сторін:

«Чого ви не їдете на свою батьківщини, це - не ваша батьківщина?»

«Дайте мені таку квартиру, яку я тут заробила, я б сьогодні поїхала…»

«Просіть у Медвєдєва та Путіна, він створить вам усі блага...»

Єврейський чинник

Серед антифашистів був присутній директор Центру Симона Візенталя Єфраїм Зурофф, який приїхав до Риги на наукову конференцію «Підсумки Другої світової війни: жертви, праведники, визволителі та кати», організовану Світовим конгресом російськомовного єврейства.

На конференції було оголошено про створення нової організації – Міжнародного антифашистського фронту. Керівник Світового конгресу російськомовного єврейства Борис Шпігель зазначив, що одним з головних завдань нової організації буде боротьба проти пропаганди нацизму серед молоді.

Борис Шпігель: «Головне те, що тільки 10 відсотків було на марші літніх людей – ветеранів-легіонерів, 90% було молоді. На мій погляд, це найстрашніше, що відбувається з молоддю. Коли за нацистами, фашистами, націоналістами, абсолютним злом, слідують молоді люди – це страшно. Страшно, коли цинічним засобом використовують молодь, позбавлену за різними обставинами твердого ідеологічного стрижня»

Гість з України

Одним з членів оргкомітету новоствореної організації є депутат Верховної Ради України, голова ради правозахисного руху «Російськомовна Україна» Вадим Колісниченко.

Він зокрема зазначив, що в країнах Балтії та Україні громадськість стала толерантною до питання відродження та прояву фашизму і це, за його словами, підтримується державою: «Цією раковою пухлиною – відродженням нацизму, неонацизму страждають практично усі країни Європи, а окремі, зокрема частина Балтійських держав та Україна, цією роботою займаються на державному рівні, що в принципі неприпустимо».

Наразі стало очевидним, що традиційні марші в Ризі в середині березня не припиняться – навіть якщо і відійдуть останні ветерани латвійських дивізій. Виглядає на те, що ці марші потрібні радикалам латвійського суспільства з обох боків.