Кулик: акції на Кавказі почастішали

Баксаньку ГЕС в Кабардино-Балкарії (КБР) було знищено за годину. Російські газети на перших смугах подають хроніку подій і наводять думки експертів щодо подальшого розвитку подій. "Комерсант" пише, що "тероризм розкручує турбіну війни".

Image caption Баксанску ГЕС в Кабардино-Балкарії (КБР) було знищено за годину.

Про теракт на Баксанській ГЕС та взагалі про ситуацію на Північному Кавказі, де не вщухає насильство, наш кореспондент Фідель Павленко розмовляв з українським експертом з питань Кавказу Віталієм Куликом.

Віталій Кулик: По-перше, варто відзначити, що в даний момент ми бачимо загострення ситуації на Північному Кавказі, оскільки навіть протягом останніх кількох місяців не зменшилась кількість нападів на співробітників МВС у Дагестані, Інгушетії чи Кабардино-Балкарії і взагалі на Північному Кавказі, а навпаки збільшилась. Починаючи з березня, ми бачимо збільшення кількості акцій, і ці акції, як правило, закінчуються смертю військовослужбовців чи робітників міліції. Сказати, що це є просто розборки кланів між собою – це, власно кажучи, лише частина правди. Оскільки боротьба проти центральної влади і місцевої влади чітко переплітається. Якщо раніше велася мова про те, що на Північному Кавказі іде боротьба інтерагентів, тобто, тих, хто виступає за незалежність Чечні, то зараз, починаючи з 2004-2005 років, відбувається переформатування чеченської активності. Взагалі мова вже не йде про чеченський сепаратизм, мова йде про те, що акценти в військовій кампанії на Північному Кавказі змістилися з сепаратизму на саме ісламський фундаменталізм з певним кримінальним забарвленням. Що мається на увазі: по-перше, збереглися політизовані угрупування, а також фундаменталістські групи, які борються за створення халіфату, тобто, за створення ісламської фундаменталістської держави на півночі Кавказу. Вони, як правило, підтримуються певними центрами в арабських країнах, але поряд з цими політизованими групами активну збройну боротьбу ведуть і групи, які невдоволені політикою місцевого керівництва. Зокрема, Дагестану, Інгушетії, Північної Осетії і т. ін.

Бі-Бі-Сі: У цьому контексті хочу вас запитати, чи не є це контр-ефектом чи, можливо, негативним ефектом політики самої Москви щодо врегулювання конфлікту у Чечні, коли після кількох військових кампаній в цю республіку було влито чимало федеральних державних коштів на відбудову власне і зруйнованого Грозного та інших міст і об’єктів інфраструктури? А через це, можливо, менше було у федеральному бюджеті резервів для того, щоб витрачати їх на ті ж Дагестан, Інгушетію та інші республіки Північного Кавказу, про які ви згадали, і тепер Чечня, яка була своєрідним символом сепаратизму, заворушень і бандитизму, про який ви згадали, може буде навпаки спокійнішою серед оцих республік, які її оточують.

Віталій Кулик: Я не сказав би, що Чечня надто спокійна. Там також існують акції і вбивства. Проте, якщо порівняти, скажімо, з сусідніми Інгушетією та Дагестаном, ми бачимо, що мова йде про те, що справді акценти змістилися. Навіть територія, де відбуваються ці акції, не так вже змістилася з самої Чечні. Це пов’язано не лише з тим, що Москва вливала кошти саме в Грозний, саме в Чечню. Мова йде про те, що в Чечні було встановлено при підтримці федерального центру достатньо жорсткий режим.

І режим Кадирова фактично контролює Чечню територіально. Наслідки цього простежуються навіть в певному зростанні амбіцій Кадирова як регіонального лідера. Фактично він висуває ідеї об’єднання навколо Чечні інших республік, приєднання Інгушетії і Дагестану. Тобто, укрупнення самої Чеченської республіки. І зараз Кадиров перетворюється на такого регіонального гравця, який час від часу може висувати певні претензії до федерального центру. І він, в першу чергу, був би зацікавлений в тому, щоб навколишні території були дестабілізовані. Для того, щоб сказати: «Я навів порядок в Чечні, я можу навести порядок і в інших регіонах».

Бі-Бі-Сі: Але це, напевно, зустріне опір з боку влади місцевої як в Інгушетії, так і в Дагестані. І ось тепер, до речі, в Кабардино-Балкарії. Наскільки несподіваним для вас є той факт, що навіть на таку малесеньку і досі, здається, більш-менш затишну республіку поширюються вже акти насильства?

Віталій Кулик: У Кабардино-Балкарії були вже і до того акти. Були кілька вибухів, вбивства видних міліцейських чинів. Тобто, цей регіон також трошки штормило, і це було пов’язано не лише з загостренням чеченських чи інгуських подій. Тобто, в самій Кабардино-Балкарії є певні протиріччя між різними угрупуваннями, а також є певні інтереси, скажімо, тих самих чеченців чи груп інгушів. Що ж до цього вибуху, досі чітко не зрозуміло, чи це є спрямована акція, хто несе відповідальність, окрім тих певних заяв, що з’явилися в Інтернеті. Не проведено достатнє розслідування, щоб сказати вже чітко, що це є акт тих чи інших угрупувань. Зрозуміло, що Росія, маючи федеральний центр, має якимось чином реагувати на подібні акцій, але, в першу чергу, мова йде про зміну підходів. Треба локалізувати не наслідки і не терористичні угрупування, а треба локалізувати той грунт, на який вони спираються. По-друге, мова йде про посилення контр-терористичних заходів.

Я не кажу про повернення до контр-терористичної операції, але режим буде достатньо жорстким на всій території Північного Кавказу, а не точковий, як це було раніше. І третє – це очевидно, що підуть кошти на створення робочих місць, в першу чергу, в найменш економічно самостійних регіонах, оскільки справді переміщення точок спротиву відбувається вглиб Росії, на території, де раніше терористична активність спостерігалася. Очевидно, що будуть спроби навіть перенести на території самої Російської Федерації (тобто, мова йде про етнічні російські території) – такі, як Кубань, Дон та інші навколишні регіони. І це буде достатньо проблемне, оскільки ці регіони також потерпають від соціально-економічної кризи. І тут, якщо вдасться залатати одну діру, це не означає, що вдасться вирішити проблему в цілому. Вкидати величезні кошти в Кавказ лише тоді ефективно, коли ти контролюєш витрачання цих коштів. Як показує практика, більша частина коштів, які виділяються на Північний Кавказ Москвою, за словами самих російських чиновників, просто зникає в нікуди. А робочі місця для постійної несезонної роботи для місцевих мешканців не створюються. Оце сама проблема.

Новини на цю ж тему